АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого, судді Моісеєнко Т.І., суддів Авраміді Т.С.,
Полянської В. О., при секретарі Алієвій Е.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи -відділ архітектури та містобудування Нжньогірської райдержадміністрації, Нижньогірська санітарно - епідеміологічна станція про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 16 лютого 2009 року -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 у якому просила зобов’язати відповідача переобладнати сарай, розташований на межі земельних ділянок, в якому відповідач утримує крупний рогатий скот, у сарай для господарського інвентарю, а також зобов’язати ОСОБА_3 перенести літній душ на відстань 5 м від межі земельних ділянок, або облаштувати зливну яму.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить домоволодіння по АДРЕСА_1. Сусіднє домоволодіння належить відповідачу. На межі земельної ділянки відповідача знаходиться сарай, у якому ОСОБА_3 утримує крупно-рогатий скот. Оскільки задня стінка сараю знаходиться на межі його земельної ділянки та відповідача, частина відходів попадає на земельну ділянку позивача. Крім того, на відстані менш одного метра від межи земельних ділянок розташований літній душ відповідача, який не облаштований зливною ямою через що вода з нього стикає на земельну ділянку позивача.
Вищевказані дії відповідача вважає такими, що порушують її права як власника земельної ділянки, просить суд захистити її права та інтереси.
В ході розгляду справи заявою від 14 січня 2009 року ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги та просила суд зобов’язати ОСОБА_3 усунути їй перешкоди у користуванні земельної ділянки, шляхом перенесення споруди літнього душу на відстані 5 м від межі земельних ділянок.
Рішенням Нижньогірського районного суду АР Крим від 16 лютого 2009 року позов задоволено: зобов’язано ОСОБА_3 перенести літній душ на відстань 5 м від земельної ділянки ОСОБА_2, або облаштувати зливну яму.
Справа № 22-ц-550- ф/09
Головуючий в першій інстанції
Суддя Чернецька В. В.
суддя-доповідач ОСОБА_4
Не погодившись з судовим рішенням ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасування та закрити провадження по справі.
В обгрунтування апеляційної скарги апелянт, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з’ясування обставин, які мають значення для справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає вимогам ст. 103 ЗК України.
Разом з тим колегія суддів не може погодитись у повному обсязі з обраним способом захисту прав позивача, виходячи з такого.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на праві власності належить домоволодіння по АДРЕСА_1. Сусіднє домоволодіння по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3, на земельній ділянці якого розташований тимчасова споруда літнього душу на відстані 1 метра від межі земельної ділянки. Сторони є суміжними землекористувачами, що ними не оспорюється.
Відповідно до вимог ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Одним зі способу захисту прав передбачений вищенаведеною нормою є запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Як встановлено судом першої інстанції і підтверджено сукупністю зібраних доказів, яким суд першої інстанції надав оцінку у відповідності зі ст. 212 ЦПК України, на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні відповідача встановлено тимчасова споруда - літній душ, під час використання якого, на земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2, протікає вода.
Однак, висновок суду про те, що порушені права позивача підлягають поновленню шляхом зобов’язання відповідача перенести літній душ на відстань п’яти метрів від земельної ділянки ОСОБА_5 є необгрунтованим, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Згідно висновку Головного спеціалісту відділу містобудування та архітектури Нижньогірської районної держадміністрації АР Крим від 25 вересня 2007 року літній душ є тимчасовою спорудою, розташований на відстані 1 метра від межи, що відповідає нормі. А тому доводи апеляційної скарги про дотримання відповідачем норм щодо місця розташування літного душу від межі суміжної земельної ділянки обгрунтовані та підтверджені матеріалами справи.
Таким чином, само місце розміщення літнього душу відповідача не порушує права ОСОБА_2, а тому такий спосіб як його перенесення не може застосовуватися в даному випадку для захисту прав позивача, оскільки порушує права відповідача та не відповідає нормам матеріального права.
Встановивши факт порушення відповідачем прав позивача щодо користування земельною ділянкою, судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права було обрано спосіб захисту прав позивача в частині покладення на відповідача обов’язку перенесення літнього душу на відстань 5 метрів від межі земельної ділянки позивачки.
Разом з доводи апелянта щодо дотримання ним норм та правил при встановленні та використанні тимчасової споруди літнього душу спростовуються сукупністю зібраних доказів, зокрема з Акту перевірки дотримання санітарного законодавства від 24 липня 2007 року та актів депутатів Дрофінської сільської ради АР Крим вбачається, що літній душ встановлений відповідачем без облаштування зливної ями, що не відповідає нормі та є причиною при його використанні залиття земельної ділянки позивача.
Вищенаведене свідчить про правильність і обгрунтованість висновку суду першої інстанції щодо покладення на відповідача зобов’язання облаштувати зливну яму літнього душу, яка підлягає встановленню з дотриманням вимог, передбачених ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 p. N 44 ДБН 360-92.
Доводи апелянта про дотримання ним санітарних норм при облаштуванні споруди сараю, колегія суддів не бере до уваги, оскільки згідно положень ст. 11 ЦПК України з цього приводу судом рішення не приймалося, тому ці доводи відповідача не обговорювалися.
Також спростовуються матеріалами справи доводи ОСОБА_3 про порушення судом першої інстанції процесуального законодавства щодо проголошення рішення суду. Так, з журналу судового засідання від 16 лютого 2009 року та технічного запису судового засідання за цей день випливає, що судом було проголошено рішення по справі (а.с. 46). Зауважень щодо неповноти або неправильності технічного запису судового засідання та журналу судового засідання від відповідача не надходило.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять правових підстав для скасування рішення суду та закриття провадження по справі.
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо обраного способу захисту прав позивача не відповідає фактичним обставинам справи та ухвалюючи рішення суд порушив норми матеріального права, що відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його зміни.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 314, 316, 317 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 16 лютого 2009 року - задовольнити частково.
Рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 16 лютого 2009 року -змінити, виключивши з резолютивної частини рішення суду зобов’язання ОСОБА_3 перенести літній душ на відстань 5 м від земельної ділянки ОСОБА_2.
В решті рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 16 лютого 2009 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.