ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ К-25090/08
Вищий адміністративний суд України у складі:
суддівОстровича С.Е. (доповідач у справі),
Сіроша М.В.,
Гордійчук М.П.,
Кравченко О.О.
Черпіцької Л.Т.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,
встановив:
У травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що відповідачем неправомірно не зараховано до стажу роботи для призначення пенсії час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року, позов задоволено: визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року включно з врахуванням до страхового стажу періоду знаходження позивача на інвалідності з 11.03.1991 року по 31.03.1995 року та з 01.06.2003 року по 31.12.2003 року.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення по суті справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва та отримує пенсію по інвалідності II групи в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 30.05.1997 року № 523.
З 05.05.1975 року по 11.03.1991 року позивач працював на посаді начальника зміни ТЦ-1 турбінного цеху №1 машинного залу І черги Чорнобильської АЕС. З 26.04.1986 року він виконував роботи по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. З 06.06.1989 року позивач почав хворіти, що підтверджується відповідними листами непрацездатності.
12.11.1990 року було складено акт № 51 по формі Н-1 про нещасний випадок на виробництві, відповідно до якого позивач у зв'язку з участю ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС отримав іонізуюче випромінювання.
Згідно експертного висновку Київської регіональної міжвідомчої експертної Ради від 29.10.1990 року встановлено, що захворювання позивача пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
З 10.12.1990 року позивачу було встановлено III групу інвалідності Причиною інвалідності стало професійне захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
З 28.06.1993 року позивач є інвалідом II групи. Причиною інвалідності також визначено професійне захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
07.03.2006 року позивач звернувся до Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва з заявою про проведення перерахунку пенсії за віком, з проханням включити йому до страхового стажу період знаходження його на інвалідності.
Листом від 21.02.2007 року позивач отримав відмову в проведенні перерахунку пенсії з тих підстав, що акт про нещасний випадок на виробництві не відповідає вимогам законодавства.
Пунктом 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворювання зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Отже, наявність права позивача на зарахування до стажу роботи для призначення пенсії часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, є визначальною для вирішення вказаного спору. Це право гарантується вищенаведеними вимогами законодавства, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано визначились з висновком про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
У даному випадку визначальною правовою підставою для зарахування до стажу роботи для призначення пенсії часу перебування на інвалідності є наявність зв'язку профзахворювання з умовами праці працівника, яка визначається на підставі відповідних клінічних даних.
При цьому, інвалідність внаслідок професійного захворювання встановлюється відповідно до висновку спеціалізованого медичного закладу про наявність професійного захворювання. А документом, що підтверджує інвалідність, причиною якої стало професійне захворювання, є висновок медико-соціальної комісії, акт розслідування професійного захворювання або висновок спеціалізованого медичного закладу про професійний характер захворювання.
Колегія суддів вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій, що позивач надав відповідачу висновок, яким встановлено, що його захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва - відхилити, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України.
Судді (підписи)
Згідно з оригіналом
Суддя С.Е. Острович
Суддя С.Е. Острович