Справа № 22Ц-2405/2010 Головуючий в суді І інстанції Дмитренко А.М.
Категорія 01, 57 Доповідач у суді ІІ інстанції Коцюрба О.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Коцюрби О.П., Ігнатченко Н.В.,
при секретарі: Зінченко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква про зобов’язання провести перерахунок пенсії , -
В С Т А Н О В И Л А :
у січні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку розміру пенсії та додаткової пенсії, та зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії, встановивши її на рівні 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії, встановивши її на рівні 75 % від мінімальної пенсії за віком з 1 листопада 2009 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено, а саме визнано дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії та додаткової пенсії ОСОБА_3 неправомірними, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 пенсії по другій групі інвалідності згідно ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , встановивши її на рівні 08 мінімальних пенсій за віком , визначеної ст.. 28 Закону України «Про загальнообо»язкове державне пенсійне страхування» на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченого законодавством, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні 100 % від мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, починаючи з 1 листопада 2009 року з врахуванням виплаченої пенсії.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві як непрацюючий пенсіонер. Відповідно до паспорта позивача вона зареєстрована та постійно проживає у м. Білій Церкві та є інвалідом першої групи внаслідок захворювання, пов»язаного з впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення та довідки МСЕК (а.с. 8).
Згідно з Постановою КМ України № 106 від 23.07.1991 року місто Біла Церква віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
В ч. 4 ст. 54 цього Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по другій групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі інвалідам першої групи – 100 % мінімальної пенсії за віком. Ця додаткова пенсія відповідно до положень ст.. 53 цього Закону виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем виплачувалась пенсія відповідно до вимог постанови КМ України № 1 від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" в розмірі 19 грн. 91 коп.
ОСОБА_3 оспорюючи дії відповідача вважала, що вона отримувала пенсію та додаткову пенсію значно нищу, ніж це передбачено ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв’язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Статтею 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України ).
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 1 від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" , суперечить вимогам ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , оскільки істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання представника відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв»язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається КМ України, оскільки надання законодавцем такого права КМ України не означає, що останній встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановленого цим же Законом.
Тобто, КМ України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається лише за правилами , передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» і іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року за № 10 - рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет на 2008 рік" , зокрема п. 28 розділу 2 зазначеного Закону, яким було внесено на 2008 рік зміни до ст.. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині визначення розміру пенсії та додаткової пенсії по першій групі інвалідності пов»язаної з впливом аварії на ЧАЕС.
Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" , судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України , найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України , ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку щодо того, що позивач має право на перерахунок розміру пенсії та додаткової пенсії як інвалід першої групи, захворювання якого пов»язане з впливом аварії на ЧАЕС починаючи з грудня 2009 року з врахуванням виплаченої пенсії.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
За таких підстав апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 . до управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про зобов’язання провести перерахунок розміру пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю внаслідок аварії на ЧАЕС та визнання дій неправомірними –підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві відхилити, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2010 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: