Справа № 22Ц-2255/2010 Головуючий в суді І інстанції Бабоїд О.М.
Категорія 01, 57 Доповідач у суді ІІ інстанції Коцюрба О.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Яворський М.А.,
суддів: Коцюрба О.П., Ігнатченко Н.В.,
при секретарі: Зінченко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Таращанському районі на постанову Таращанського районного суду Київської області від 22 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України Таращанському районі про стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії дітям війни ,-
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
у лютому 2010 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із вищеназваним позовом, який обґрунтовувала тим, що він є дитиною війни, а тому згідно із ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» йому щомісячно, починаючи з 01.01.2006 року, повинна була виплачуватися соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте, на протязі 2009 року йому вказана соціальна допомога не виплачувалась в повному обсязі, а тому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у проведенні нарахування та виплаті соціальної допомоги відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, стягнути з відповідача на його користь як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 рік та зобов'язати відповідача управління Пенсійного фонду України здійснювати нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на весь період чинності ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 22 лютого 2010 року позов задоволено частково. Визнано відмову управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі щодо перерахунку та виплати ОСОБА_3 щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 12.02.2009 року по 31.12.2009 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», неправомірною. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі здійснити нарахування та виплату недоотриманої щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_3, як дитині війни, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеної на підставі ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 12.02. 2009 року по 31.12.2009 року з послідуючим її перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян. В задоволенні іншої частини адміністративного позову ОСОБА_3 відмовлено.
У апеляційній скарзі представник управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в позові, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, неправильне застосування судом норм матеріального права.
На підтвердження своїх вимог апелянт посилається на відсутність правового механізму проведення виплат державної соціальної допомоги «Дітям війни» передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також наполягає на застосуванні строку позовної давності, оскільки позивач ОСОБА_3 пропустив строк звернення до суду з позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 з відміткою штампа "Дитина війни" та копією паспорта (а.с. 5) та не заперечується відповідачем.
Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі, починаючи з 01 січня 2006 року до 01 січня 2008 року до пенсії, що виплачувалась ОСОБА_3 не виплачувало 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 01 січня 2008 року відповідач обмежився виплатою лише 10 % прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, про що свідчить лист-відповідь управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі від 26.01.2010 року № 593/03 щодо відмови позивачу провести перерахунок призначеної пенсії з урахуванням підвищення її розміру на всі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за оспорюваний позивачем період (а.с. 7).
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
З висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову про підвищення пенсії дітям війни з 01.01.2008 року по 12.02.2010 рік, погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням того, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, а причинами пропущення строку звернення до адміністративного суду є те, що позивач дізнався про порушення його прав отримавши від відповідача лист 26.01.2010 року № 457/03 про відмову в нарахуванні і виплаті підвищення до пенсії, які суд першої інстанції обґрунтовано не визнав поважними, і на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України правомірно вважав за необхідне відмовити в частині вимог позивача за період з рік, у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду, оскільки позивач звернувся до суду лише 12.02.2010 року, що підтверджується вхідним штампом на позовній заяві (а.с.1), то з урахуванням вище викладеного суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що підвищення до пенсії які дитині війни слід проводити в межах річного строку та з урахуванням позовних вимог, з 01.01.2008 року по 12.02.2010 .
Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік", було зупинено нарахування та виплата дітям війни надбавки до пенсії, а також Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким були внесені зміни в ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в частині, що стосується зменшення розміру надбавки до їх пенсій з 30% до 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішеннями Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6 –рп2007 та від 22 травня 2008 року № 10 – рп закони, якими були внесені зміни до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», були визнані неконституційними.
Згідно з вищевказаними рішеннями Конституційного Суду України та ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Тобто з часу прийняття цього рішення, а саме з 09.07.2007 року у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зі статті 6 вищезазначеного Закону вбачається, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 470 гривень, зі квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно – правового акту, який би визначав цей розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, розповсюджується також і на ці спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Положенням статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, та на яку посилається суд першої інстанції, обґрунтовуючи, що така виплата повинна бути здійснена за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 88 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов’язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по – іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною в статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
З огляду на викладене, доводи апелянта щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.
При таких обставинах судом першої інстанції повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи, доказам дана належна правова оцінка, а ухвалена постанова відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області відхилити, постанову Таращанського районного суду Київської області від 22 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: