Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-5706/10 Головуючий у 1 інстанції: Боровікова А.І.
Суддя-доповідач: Кримська О.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Белки В.Ю.
Суддів: Кримської О.М.
Глазкової О.Г.
При секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами
Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя та Державного казначейства України на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2009 року
у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, Державного казначейства України про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя (далі Управління ПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя ) про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона має статус дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач з 2006 року по 2007 рік зазначені виплати не нараховував та не виплачував, а в 2008 році виплачувались у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Посилаючись на зазначені обставини, просила суд поновити строк для звернення до суду, зобов’язати відповідача провести нарахування на її користь невиплаченої їй як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2008 роки в сумі 4 471 грн. 20 коп.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 липня 2009 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Державне казначейство України Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управляння ПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя в період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, щодо не нарахування ОСОБА_3 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.
Зобов’язано Управляння ПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя здійснити нарахування та провести відповідні виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_3, відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, з врахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення.
Зобов’язано Державне казначейство України виділити та перерахувати необхідні кошти Управлінню ПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя для виплати ОСОБА_3 не нарахованої надбавки до пенсії як дитині війни за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду, Управління ПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя та Державне казначейство України подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову суду та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга Управління ПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя підлягає відхиленню , а апеляційна скарга Державного казначейства України підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 розд. П «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691-VI, після набрання ним чинності адміністративні суди завершують розгляд справ, провадження в яких було відкрито за п. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України. Адміністративні позови, апеляційні та касаційні скарги чи подання, подані до набрання чинності Законом до відповідних адміністративних судів в адміністративних справах, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України і за якими провадження не відкрито, передаються цими судами до відповідних судів, які здійснюватимуть їх розгляд у порядку цивільного судочинства.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач народилася у березні 1943 року, тому відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується наявними в матеріалах справи ксерокопією паспорта та копією пенсійного посвідчення з відповідною відміткою в ньому (а.с.5-7).
У відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VІ до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” щодо визначення розміру підвищення до пенсії, визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону, який має вищу юридичну силу.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом ( ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Відсутність підстав для застосування мінімального розміру пенсії за віком, який встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до правовідносин, що виникають внаслідок визначення розміру пенсій на підставі інших Законів ніж вищезазначений, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" громадянам, які мають статус дитини війни, при цьому прогалина полягає в частині відсутності механізму визначення мінімальної пенсії за віком, від розміру якої на 30% мають підвищуватись виплати громадянам, які мають статус дитини війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни.
Нормами чинного процесуального законодавства, зокрема п. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства свідчать про те, що застосування судом першої інстанції у якості розрахункової величини для обчислення мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму, який обчислено відповідно до норм ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є правильним, оскільки у даному випадку судом першої інстанції застосовано аналогію закону, а статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Інші доводи апеляційних скарг є безпідставними.
Задовольняючи позовні вимоги щодо Державного казначейства України, районний суд не звернув увагу на те, що Державне казначейство України є неналежним відповідачем.
Згідно з Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 №8-2 (в новій редакції, затвердженій постановою правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5, зареєстрованою у Міністерстві юстиції 13.03.2008 року №2008/14899 «Про внесення змін до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах») управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечують своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами).
З мотивів викладених вище, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду в частині зобов’язання Державного казначейства України виділити та перерахувати необхідні кошти Управлінню ПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя для виплати ОСОБА_3 не нарахованої надбавки до пенсії як дитині війни за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог..
В іншій частині постанова суду є законною і обґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 304-1,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України - відхилити
Апеляційну скаргу Державного казначейства України – задовольнити частково.
Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2009 року у цій справі в частині зобов’язання Державне казначейство України виділити та перерахувати необхідні кошти Управлінню ПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя для виплати ОСОБА_3 не нарахованої надбавки до пенсії як дитині війни за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
В іншій частині постанову залишити без змін.
. Рішення є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: