Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

    30 липня 2010 року                                                                            м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області   в складі:

        головуючого – Кеміня М.П.

        суддів –   Джуги С.Д., Панька В.Ф.

при секретарі – Добра М.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Хустського районного суду від 10 червня  2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2010р. ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування їй 1500 грн. моральної шкоди та 5000 майнової шкоди. Позов обґрунтовувала тим, що з відповідачкою тривалий час знаходяться в неприязних відносинах, 03.11.2009 р.  вона знаходячись на своїй присадибній ділянці і в результаті неправомірних дій, кидання каміння відповідачкою ОСОБА_2 в її сторону, отримала легкі тілесні ушкодження без розладу здоров’я. Посилаючись на те, що в результаті спричинених їй тілесних ушкоджень вона перенесла моральні страждання та фізичну біль, нервовий стрес із-за неправомірних дій відповідачки просила стягнути на її користь зазначену суму в рахунок відшкодування моральної шкоди. Майнова шкода спричинена відповідачкою неправомірними діями щодо знищення її зрубу колодязя та засипання такого чим їй завдано шкоду в розмірі 4 500 грн. а також в незаконному зрубі 4-х дерев в її саду яка вона оцінює в 500 грн.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 10 червня 2010 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 одну тисячу гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині щодо відмови їй в інших позовних вимогах. Стверджує, що суд допустив невідповідність висновку фактичним обставинам справи, а саме, що вона як позивачка не довела завдану їй майнову шкоду. Крім того вказує на те, що суд безпідставно зменшив розмір моральної шкоди.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_1, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права  колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом  першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів, встановлено   що 3 листопада 2009 р. о 14 год. відповідачка ОСОБА_2 будучи в неприязних стосунках з позивачкою ОСОБА_1 на присадибній ділянці, яка належить останній, стала кидати в позивачку камінням,  в результаті чого вдарила каменем позивачку і завдала їй легкі тілесні ушкодження без розладу здоров’я, в силу чого позивачка ОСОБА_1 перенесла моральні страждання, які виразилися у фізичному болю та нервовому стресі, така втратила нормальні життєві зв’язки, які вимагали від неї додаткових зусиль для організації її життя.

За встановлених фактичних обставин справи суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, із таким погоджується колегія суддів, щодо наявності всіх умов цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди позивачці ОСОБА_1 з боку відповідачки ОСОБА_2 та визначив розмір заподіяної шкоди в сумі 1 000 грн.

Доводи апеляційної скарги рішення суду в цій частині не спростовують, а тому колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни рішення суду в частині щодо задоволення моральної шкоди та визначення її розміру.

Разом з тим, суд відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення майнової шкоди послався на те, що позивачка не довела, що саме відповідачка знищила зруб колодязя, а також самовільно знищила чотири родючі дерева (сливи) в силу чого відмовив у позові в цій частині.

Про те погодитися з рішенням суду першої інстанції в цій частині не можна з огляду на наступні обставини справи.

Як стверджено матеріалами справи, зокрема актом обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 який  підписаний трьома членами комісії та затверджений сільським головою (а.с. 30) стверджено, що з боку відповідачки ОСОБА_2 мало місце самовільне знищення садових дерев, що знаходилися на земельній ділянці ОСОБА_1 які були спиляні та в подальшому порубані на дрова, та самовільне знищення зрубу колодязя позивачки сокирою та засипання його піском та камінням, що мало місце з боку відповідачки не дивлячись на неодноразові попередження її про недопустимість самоуправних дій з боку працівників сільської ради.

За вказаних обставин колегія суддів приходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підтвердженні належними та допустимими доказами і такі підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.1166, 1167 ЦК України,  п.3 ч.1 ст. 307,  ст.309, ч. 2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів,

Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  – задовольнити частково.

Змінити рішення Хустського районного суду від 10 червня  2010 року  в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування майнової шкоди та в цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 5 000 (п’ять тисяч) гривень.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :