Справа № 2-1989
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 липня 2010 р. Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді ..............................................Дністрян О.М.,
при секретарі ...................................................... Абліцовій М.С.,
за участю позивача, представника відповідача – Ратникової Є.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Шахтарська цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Шахтарської районної ради Донецької області про визнання недійсним цивільно-правового договору, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він перебував у трудових правовідносинах з відповідачем з червня 2006 року по 01 квітня 2009 року, працював на посаді радника з юридичних питань, його трудові відносини регулювалися Кодексом законів про працю України, строковим трудовим договором та діючим законодавством, на нього розповсюджувалися Правила внутрішнього трудового розпорядку, а також він користувався соціальними гарантіями – щорічна відпустка та отримання відпускних, преміальні, допомога до відпустки. З січня 2009 року на вимогу відповідача з ним на 1-й квартал було замість трудового договору укладено цивільно-правовий договір, хоча його трудові обов’язки залишились таким ж як і були до цього, згідно умов укладеного договору за період роботи з січня по березень 2009 року він повинен був отримати 6400 грн., договір саме на цю суму було зареєстровано в Шахтарському відділенні Державного казначейства, але сума заборгованості по заробітній платі не була йому виплачена, тому просив суд стягнути суму заборгованості по заробітній платі з відповідача. Крім того, позивач зазначив, що відповідачем через невиплату заробітної плати йому спричинено моральну шкоду, оскільки тривалий час він не може почати лікування захворювання, на яке він страждає – ?стеохондроз поперечного відділу з протрузиєй дисків на фоні лівостороннього спонділольоза, деформуючий спондільоз, спонділоартроз, грижа Шморля” та яке потребує термінового і тривалого лікування, просив суд на відшкодування завданої моральної шкоди стягнути з відповідача 4000 грн.
В судовому засіданні позивач неодноразово уточнював і доповнював позовні вимоги, остаточно надав заяву про додаткове уточнення позовних вимог від 06.04.2010р., де зазначив, що згідно укладеного між ним та відповідачем трудовим договором на період з 17.07.2008р. по 17.07.2009р. він повинен був отримувати щомісяця заробітну плату в розмірі 1863 грн., а також премію, тобто загальний щомісячний заробіток складав 2328,75 грн. на весь період дії договору, що підтверджується довідкою відділу персоніфікації Шахтарського управління Пенсійного фонду та самим договором, крім того, йому повинна була надаватися відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою відпускних в розмірі 2328,75 грн., а також матеріальна допомога на вирішення соціально побутових потреб в розмірі 2328,75 грн. До кінця 2008 року він регулярно отримував заробітну плату, а з 01.01.2009р. виплата заробітної плати припинилася і головою Шахтарської районної ради йому було запропоновано укласти цивільно-правовий договір, що він і зробив 02 лютого 2009 року, при цьому трудовий договір від 17.07.2008р. не розривався, більш того розмір його заробітної плати був однаковий як за трудовим, так і за цивільно-правовим договором, але він казав голові ради, що це неправильного, оскільки по останньому договору він повністю позбавлявся соціальних гарантій і в подальшому працювати не збирався, по цій причині він не допрацював до 17.07.2009р., а пішов 01.04.2009р. Цивільно-правовий договір від 02.02.2009р. було укладено тільки на два місяця, він не був направлений на регулювання трудових відносин з районною радою, і був укладений тільки як засіб для отримання фінансування на перший квартал 2009р. Також позивач зазначив, що заборгованість відповідача перед ним по заробітній платі склала за січень, лютий і березень 2009 року – 6986,25 грн. (2328,75 х 3), із цієї суми він 17.04.2009р. отримав 500 грн. та 31.08.2009р. – 369,80 грн., тобто остаточна сума заборгованості за цей період складає – 6116,45 грн. Крім того, згідно трудового договору від 17.07.2008р. відповідач повинен був виплатити відпускні за 8 місяців та 13 днів – 1661,80 грн., матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових потреб за цей період – 1661,80 грн. Просив суд визнати недійсним цивільно-правовий договір від 02.02.2009р., стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за січень, лютий і березень 2009 року – 6116,45 грн., відпускні за період з 01.07.2008р. по 01.04.2009р. – 1661,80 грн., матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових потреб до відпустки за цей же період – 1661,80 грн. та на відшкодування завданої моральної шкоди – 4000 грн.
Представник відповідача - Ратникова Є.М. - в судове засідання пояснила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог в частині визнання цивільно-правового договору недійсним, але заперечувала проти задоволення всіх інших вимог позивача, оскільки вважає, що позивач помилково визначив правовідносини, що склалися між ними протягом січня-березня 2009р., як трудові, розпорядження на прийом його на умовах трудового договору головою Шахтарської районної ради не виносилось, заробітна плата за таких умов не нараховувалась і не сплачувалась, трудова книжка позивачем до райради не надавалась, тому вважала вимоги позивача в цій частині необгрунтованими і незаконними.
Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих особами, які брали участь у справі, доказів, встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_4 17.07.2008р. було укладено строковий трудовий договір з Шахтарською районною радою для роботи в якості радника голови районної ради з юридичних питань.
31.12.2008р. згідно розпорядження голови Шахтарської районної ради № 61-р строковий трудовий договір з ОСОБА_4 було розірвано.
Договори з громадянами на використання їх праці можуть укладатися за трудовими або цивільно-правовими договорами. Трудові відносини громадян регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України ?ро оплату праці” та іншими нормативно-правовими актами з цих питань. Згідно зі ст.21 Кодексу законів про працю України, трудовий договор – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові зарплату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
02 лютого 2009р. ОСОБА_4 уклав цивільно-правовий договір № 11 з Шахтарською районною радою Донецької області відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України та ст.18 Закону України ?ро службу в органах місцевого самоврядування”, за умовами якого він прийняв на себе зобов’язання виконувати конкретну роботу по забезпеченню юридичного обслуговування ради (п.2.1.), відповідно до п.3.1 за виконану роботу рада здійснює йому оплату в сумі 6400,00 грн., відповідно до п.3.2 оплата виконаного обсягу (видів) робіт здійснюється на підставі акту приймання, підписаного сторонами, строк дії договору визначено в п.6.1. – з моменту підписання до 31 березня 2009р. Крім того, цей договір було зареєстровано УДК у м.Шахтарську на суму 6400,00 грн.
Згідно акту № 11 приймання виконаних робіт за вищезазначеним договором за лютий 2009р. від 27.02.2009р. ОСОБА_4нараховано за виконану роботу 4000 грн., згідно акту № 11/1 від 15.04.2009р. за березень – 726,73 грн. Ці акти підписані сторонами, зареєстровані в УДК у м.Шахтарську.
Як вбачається з пояснень позивача і це не оспорюється представником відповідача по вищезазначеному цивільно-правовому договору було проведено часткову оплату роботи ОСОБА_4
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторону (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлено ним.
Як зазначав в судовому засіданні відповідач, він дав свою згоду на укладення цивільно-праівового договору від 02.02.2009р., оскільки його задовольняла оплата роботи, крім того, оплата по цивільно-правовому договору складала 6400 грн. за два місяці, а за строковим трудовим договором - 2328,75 грн. на місяць, тобто оплата його роботи збільшилася.
Таким чином, при укладенні цивільно-правового договору 02.02.2009р. волевиявлення сторін було вільним, відповідало їх внутрішній волі і було спрямоване на реальне настання правових наслідків обумовлених договором, тобто підстав для визнання цього договору недійсним немає.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи що відносини за спірний період між сторонами регулювалися цивільно-правовим договором, то вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості по заробітній платі за січень, лютий і березень 2009 року – 6116,45 грн., відпускних у розмірі 1661,80 грн., матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових потреб до відпустки у розмірі 1661,80 грн. та на відшкодування завданої моральної шкоди – 4000 грн. на підставі Кодексу законів про працю України та строкового трудового договору є необґрунтованим та задоволенню також не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60,61, 208, 212, 213-215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову до Шахтарської районної ради Донецької області про визнання недійсним цивільно-правового договору, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Шахтарский міськрайонный суд протягом 20 днів з дня подачи заяви про апелляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя О.М. Дністрян.