Справа № 22ц-5981/2010                    Головуючий у І інстанції Прижигалінська Т.В.

Категорія  46                                          Доповідач Приходченко А.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    19 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

                       головуючого –  Приходченко А.П.

                       суддів             – Лаченкової О.В., Волошина М.П.

                       при секретарі –  Лещинській О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Синельниківського міськрайонного суду  Дніпропетровської області від 14 квітня 2010 року за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

встановила:

    В апеляційній скарзі Мусієнко/Берхміллер/ Ю.С. просить змінити рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.04.2010 р., яким здійснено поділ майна подружжя і виділено позивачу ОСОБА_2 легковий автомобіль ВАЗ – 2105, 1996 року випуску, № НОМЕР_1, а відповідачці ОСОБА_1 виділено грошову компенсацію в сумі 2483 грн. Апелянт ставить питання про визнання за нею права власності на автомобіль з виділенням грошової компенсації позивачу, посилається на те, що доводи позивача про намір використовувати автомобіль в майбутньому у професійній діяльності для надання послуг таксі не є перевагою для виділення автомобіля йому, оскільки позивач не має відповідної ліцензії для заняття цим видом діяльності. Суд не врахував, що вона має посвідчення водія і автомобіль потрібний для побутовий потреб її і її батьків.

    Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

    Судом першої інстанції встановлено, що в період шлюбу сторони придбали автомобіль ВАЗ – 2105, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. З березня 2009 р. сторони не проживають однією сім»єю, згоди щодо поділу автомобіля не дійшли.

    Задовольняючи вимоги позивача про виділ автомобіля йому, суд правомірно виходив з того, що річ є неподільною, вартість автомобіля сторонами не оспорюється, позивач вніс відповідну суму компенсації на депозитний рахунок суду, позивач є суб’єктом підприємницької діяльності і має намір використовувати автомобіль для надання послуг таксі.

    Висновки суду відповідають вимогам ст.ст. 60,70, ч.ч.2,5 ст.71 СК України, підстав для зміни чи скасування рішення суду не вбачається.

    Доводи відповідачки в апеляційній скарзі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки судом правильно і об’єктивно вирішено питання щодо пріоритетів позивача на отримання неподільної речі в натурі для подальшого використання у підприємницькій діяльності.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308  ЦПК України, колегія суддів

                                                                        ухвалила:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

      Рішення Синельниківського міськрайонного суду  Дніпропетровської області від 14 квітня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді