Справа №  2-а-20/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2010 року

Суддя Костопільського районного суду Рівненської області  -   Грипіч Л.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Костопіль адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги та моральної шкоди, -    

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувсяв суд з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області, яким просив стягнути недоплачену разову щорічну допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій в сумі 7494,40 грн за період 2004-2008 роки та моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.

    Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідно до ст.12 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” йому, як учаснику бойових дій,  до 5 травня повинна надаватися щорічна разова грошова допомога в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. Однак в порушення вказаної норми, виплати за 2004-2008 роки проводились не в повному розмірі.

Позивач просив справу розглянути у його відсутності, позов задовольнити.

Представник відповідача, управління праці та соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області, в письмовому запереченні просив проводити розгляд справи у відсутності представника відповідача та відмовити в задоволенні позову, покликаючись на ст.ст.13,17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, вказуючи на те, що видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом України „Про державний бюджет України”, Бюджетним Кодексом України та нормативно-правовими актами, які застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Закону України „Про державний бюджет України. Крім того, рахує, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом.

Розглянувши в порядку письмового провадження доводи, викладені позивачем, заперечення відповідача та дослідивши письмові докази, суд рахує, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що позивач має правовий статус учасника бойових дій відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей вїйни”, що також підтверджується посвідченням №002796 від 18 грудня 2007 року (а.с.5).

Відповідно до ст. 12 Закону України „  Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” позивач має право на отримання  щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно до ст.17№ вказаного вище Закону, щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв’язщку або через установи банків, шляхом перерахування на основний рахунок утримувача, пенсіонерам – за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отрималиразової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року №177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошорвої допомоги, передбаченої Законом України „  Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” встановлено, що Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечує щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України „  Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”, у розмірах, установлених Законом України “Про Державний бюджет на відповідний  рік ”, і для подальшого перерахувння їх місцевим органом праці та соціального захисту.

Що стосується позовних вимог за 2004 рік, то ст.44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», встановлено розмір допомоги в сумі 120 грн. Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 рокуу за №20-рп/2004, було визнано вказану норму неконституційною, проте таке рішення прийняте поза терміном визначеним в ст.17№ Законом України „  Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”, суд приходить до переконання про неможливість задоволення позовних вимог в частині проведення таких виплат за 2004 рік.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та  ст.30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», виплата щорічної разової допомоги за вказані роки була визначена сталою сумою по 250 грн, яку позивач отримав. Дані норми закону на предмет конституційності не розглядалися, у встанорвленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втрачали.

Оскільки відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видавтки  держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, підстав для задоволення позовнимх вимог про стягнення заборгованості із одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2005-2006 спірні роки, на думку суду, немає.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення,  ст.29 ”Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким було внесено зміни до Закону України „Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зі змінами і доповненнями та ст.28 Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” , розмір мінімальної пенсії в період з 1 квітня по 1 жовтня 2007 року  складає 410,06грн, тому до виплати підлягає різниця в сумі 1770,30 грн (410,06х7-280).

Однак, в своїх письмових запереченнях відповідач наполягав на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.ст.99,100 КАС України.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо іншими законами не встановлено інші строки, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виплата допомоги до 5 травня є щорічною, тому про порушення свого права, якщо позивач вважає своє право порушеним, він міг дізнатися при виплаті допомоги за відповідний період.

З позовом до суду позивач звернувся  30.04.2009 року, тобто з порушенням встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Тому, пропуск такого строку є підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення коштів за 2007 рік.

Пунктом 20 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008р. було внесено зміни до положення ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними положення п.20 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007р.

Суд вважає, що позовні вимоги заявлені до управління праці та соціального захисту населення , в частині стягнення заборгованості із одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік , грунтуються на законі.

При визначенні розміру такої заборгованості суд виходить із того, що розмір виплат в період з 1 квітня по 1 жовтня 2008 року – становить 481грн, тому до виплати підлягає заборгованість за 2008 рік в сумі 2105 грн (481х5-300).

Що ж до вимоги позивача, щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн, заподіяної відповідачем, внаслідок виплати одноразової щорічної допомоги як учаснику бойових дій в неповному обсязі, то суд рахує її необгрунтованою.  

Відповідно до ст. 23 Цивільного Кодексу України, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Враховується стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, тощо.

Оскільки позивач не надав суду доказів перенесення душевних страждань, істотності вимушених змін життєвих стосунків, прикладення додаткових зусиль для організації життя, суд дійшов до висновку, що підстав для  задоволення позову в цій частині немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, Закону України „  Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , ст.ст. 6-14, 71, 122, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги та моральної шкоди– задовольнити частково.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області виплатити позивачу –ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком за 2008 рік в сумі 2105 (дві тисячі сто п’ять) грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Рівненської області  через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

СУДДЯ: