АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 6338-10 Головуючий в 1й інстанції – Слюсар Л.П.
Категорія – 42 Доповідач - Дерев’янко О.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого – Черненкової Л.О.
суддів – Дерев’янка О.Г., Красвітної Т.П.
при секретарі – Грало О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
по апеляційній скарзі ОСОБА_1
на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 02 квітня 2010 року
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, –
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача - ОСОБА_1, вказуючи на те, що в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.12.1988 року з вини відповідача, їй причинено тяжкі тілесні ушкодження.
Рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2006 року на її користь з відповідача крім іншого стягнуто щомісячно до зміни матеріального становища 178 грн.12 коп.
З 01.01.2009 року матеріальне становище сторін змінилось, відповідач отримує біля 5000 грн. пенсії та регресних виплат, її пенсія становить 753 грн. 43 коп. Враховуючи те, що заробітна плата за останнім місцем її роботи становить 1645 грн., позивачка просила суд стягнути з відповідача щомісячно 479 грн.88 коп. до зміни матеріального положення сторін, моральну шкоду 2000 грн., а також витрати по справі 108 грн.50 коп..
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, на її користь з відповідача стягнуто щомісячно додатково до зміни матеріального становища сторін 406 грн.75 коп, стягнуто з відповідача на користь позивачки витрати по справі 65 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та направити справу на новий розгляд.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Розглядаючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі встановив права і обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін і дав їм правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені матеріалами справи, а також поясненнями сторін.
Встановлено і матеріалами справи підтверджено, що вироком Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 03 березня 1988 року ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєні злочину по ч. 2 ст. 215 КК України, а саме у тому, що 26 грудня 1988 року з його вини під час дорожньо-транспортної пригоди, причинено ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження. Відповідно до висновку судової-медичної експертизи від 11.10.1993 року, ушкодження, які спричинені ОСОБА_2 тягнуть за собою втрату загальної працездатності 35 % та втрату професіональної працездатності 40 % безстроково.
Рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2006 року на користь ОСОБА_2 з відповідача стягнуто14398 грн.35 коп., та щомісячно до зміни матеріального становища 178 грн.12 коп. В частині стягнення моральної шкоди відмовлено.
Дане рішення не скасоване та набрало законної сили.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи данні про розмір середньомісячної заробітної плати одного штатного працівника у Дніпропетровській області, що склала 1462 грн.17 коп., частково задовольнив позов в цій частині та стягнув з відповідача на користь позивачки щомісячно до зміни матеріального становища сторін 406 грн.75 коп.
Доводи ОСОБА_1 зазначені в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2006 року, тому є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, розглядаючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі встановив права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін і дав їм правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Керуючись ст.ст.218,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 02 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді :