Справа №22Ц- 2981/2010                                                                  Головуючий у І інстанції Марущак Н.М.

Категорія   01,57                                                                                   Доповідач у 2 інстанції Коцюрба О.П.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 червня  2010 року                                                                                                   м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді:          Яворського М.А..

суддів                                      Ігнатченко Н.В., Коцюрби О.П.  

при секретарі                         Бистрій Г.В.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою  Управління Пенсійного фонду України в Ставищенському районі на постанову Ставищенського районного суду Київської області від 15 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ставищенському районі про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу  ,-  

                        ВСТАНОВИЛА:

У  липні 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду  з вказаним позовом  та просив суд  відновити пропущений строк для звернення до суду  та зобов’язати  відповідача  нарахувати недоплачену  щомісячну державну соціальну допомогу  за 2006 – 2008 роки ва сумі 5143 грн.

Свої вимоги позивачка  мотивувала тим, що вона відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з 01 січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, тому позивачка звернулась до суду та просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Ставищенського районного суду Київської області від 15 липня 2009 року    позов задоволено частково.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ставещенському районі   провести перерахунок та доплату до пенсії  ОСОБА_2   як особі, яка має статус "дитини війни", за період з 22 травня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законами України про Державний бюджет на відповідний рік.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся  з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду  та відмовити позивачу  в  задоволенні  його  вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, що  призвело,  на  думку  відповідача, до  неправильного  вирішення  справи.    

Дослідивши  матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга    підлягає частковому  задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2  відповідно  до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»   є дитиною війни, що підтверджується пенсійним посвідченням  та копією паспорта (а.с. 4,9), та не заперечується відповідачем. ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ставищенському районі Київської області.

Позивач відноситься  до  категорії громадян на  яких  поширюється  дія  ст. 6  Закону  України "Про  соціальний  захист  дітей  війни"  та  має  право  на  одержання  щомісячного  підвищення  пенсії  у  розмірі 30 %  мінімальної  пенсії  за  віком.

Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Вирішуючи вказаний спір та, задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що  ухилення відповідача від збільшення розміру пенсії за віком, призначеної позивачці  на 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  не ґрунтуються  на вимогах ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".  

Колегія суддів вважає рішення суду  в цій частині законним обґрунтованим  і прийнятим на підставі наданих  сторонами та перевірених судом доказах.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення вимог позивача. Вказані висновки суду зроблені у відповідності до вимог ст.  6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", розміру визначеному Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»  та з врахуванням висновків, що викладені у рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року щодо визнання положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в частині нової редакції ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними .  

  Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що рішення Конституційного суду в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

 Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку щодо наявності у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі, передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

  Разом з тим, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги не  врахував, що рішення Конституційного суду України № 10 – рп було постановлено 22 травня 2008 року, а тому  проводити розрахунок та доплату до пенсії позивачу  слід з 22 травня 2008 року.

  Згідно  ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають  чинність  з дня ухвалення  Конституційним Судом України  рішення про їх  неконституційність. Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Колегія суддів вважає, що оскільки рішення Конституційного суду України № 10 – рп було постановлено 22 травня 2008 року,  тому у позивача право на доплату  до пенсії  виникло з 22 травня 2008 року.

Однак  відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Згідно з ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

 Оскільки позивач ОСОБА_2 звернувся до суду 03 липня 2009 року, тому позов підлягає задоволенню  в межах річного строку на звернення до суду з 03 липня 2008 року.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду від 15 липня  2009 року та ухвалення нового рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України , колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ставищенському районі  Київської області задовольнити частково.

Постанову  Ставищенського районного  суду Київської області від 15 липня 2009 року   в частині   зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Ставищенському районі провести перерахунок та доплату до пенсії ОСОБА_2   як особі, яка має статус "дитини війни", за період з 22 травня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законами України про Державний бюджет на відповідний рік, скасувати та  ухвалити нове рішення .

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ставищенському районі провести перерахунок та доплату до пенсії ОСОБА_2   як особі, яка має статус "дитини війни", за період з 03 липня 2008 року  по 03 липня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законами України про Державний бюджет на відповідний рік  з врахуванням проведених виплат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців.

Головуючий:

Судді: