Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа №22ц-6761/09     Головуючий в 1-шій інстанції - Зосименко С.Г.

Категорія: 26     Доповідач - Кіктенко Л.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07     грудня 2008 року колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Баранніка О.П.

Суддів: Кіктенко Л.М., Пищиди М.М.

При секретарі: Білоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Квітень» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Квітень», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську, третя особа - ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

В     липні 2007 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача -
Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Квітень» та просив
зобов'язати відповідача відшкодувати йому одноразову виплату на нього та членів його сім'ї в
розмірі 123 200 гривень та щомісячно сплачувати йому 880 гривень, як доплату до його
середнього заробітку, який він мав на день нещасного випадку, а також стягнути з відповідача на
його користь моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2007 року до участі в справі в якості співвідповідача було залучено Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську.

В травні 2009 року позивач уточнив свої позовні вимоги, посилаючись на те, що він працював водієм у ТОВ «Кондитерська фабрика «Квітень». 09 листопада 2005 року стався нещасний випадок на виробництві, в результаті якого він отримав тілесні ушкодження і йому були встановлені 80% втрати професійної працездатності та друга група інвалідності. В результаті цієї травми позивач постійно відчуває моральні страждання від того, що він не може, як раніше, працювати, утримувати матеріально свою сім*ю, його стан здоров*я погіршується, він погано чує та бачить. Моральні страждання значно посилилися внаслідок несправедливого відношення з боку керівництва ТОВ «Кондитерська фабрика «Квітень», а саме відповідач зазначив, що заробітна плата, яку отримував позивач згідно документів складала 250 гривень, а не 1150 гривень, як це було насправді. В результаті цього, щомісячна страхова виплата, яка була йому призначена внаслідок нещасного випадку на виробництві, склала всього 180 гривень, на сьогоднішній день складає біля 300 гривень. Позивач вважає, що ТОВ «Кондитерська фабрика «Квітень», як джерело підвищеної небезпеки, повинно відшкодувати йому моральну шкоду. На момент отримання позивачем виробничої травми діяла ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до якої було передбачено обов*язок Фонду соціального страхування відшкодувати моральну шкоду працівникові при стійкій втраті працездатності у разі ушкодження здоров*я на виробництві. В зв'язку з цим, просив стягнути з ТОВ «Кондитерська фабрика «Квітень» на його користь моральну шкоду у розмірі 60000 гривень та стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську на його користь моральну щкоду у розмірі 20000 гривень.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Стягнуто з ТОВ «Кондитерська фабрика «Квітень» на користь ОСОБА_2 суму моральної шкоди у розмірі 20000 гривень та понесені судові витрати у розмірі 16 гривень.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

ТОВ «Кондитерська фабрика «Квітень» в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду та відмову позивачу в позові в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити, апеляційну скаргу ТОВ «Кондитерська фабрика «Квітень» задовольнити частково, рішення суду змінити в частині застосування норми матеріального закону з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу №10-к від 18 жовтня 2001 року ТОВ «Кондитерська фабрика «Квітень» ОСОБА_2 був прийнятий на посаду водія І класу з 26 жовтня 2001 року (а.с.9). 09 листопада 2005 року на підприємстві відповідача трапився нещасний випадок на виробництві, в результаті якого ОСОБА_2 зазнав тілесних ушкоджень, про що було складено акт№2 форми Н-1 від 14 листопада 2005 року та акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався 09 листопада 2009 року форми Н-5 (а.с.21-24, 25-28). В результаті нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 втратив 80% працездатності та отримав 2 групу інвалідності, що підтверджується довідками МСЕК від 17 березня 2006 року та від 03 травня 2007 року (а.с.13, 14). Згідно довідки Управління Пенсійного Фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська, ОСОБА_2 знаходиться на обліку та отримує пенсію по інвалідності (а.с.8). Згідно наданих відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську документів ОСОБА_2 отримав одноразову суму страхової виплати у розмірі 17 388 гривень та, починаючи з липня 2006 року отримує щомісячні суми страхової виплати (а.с.208-216).

Згідно вимог ст. 237і КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В зв'язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ТОВ «Кондитерська фабрика «Квітень» на користь позивача моральної шкоди в розмірі 20000 гривень, оскільки втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого нещасним випадком під час виконання ОСОБА_2 трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці.

Доводи позивача ОСОБА_2 про те, що на момент отримання ним травми, а також встановлення 80% втрати працездатності та другої групи інвалідності (довідка МСЕК від 17 березня 2006 року) діяла ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105 від 01 квітня 2004 року (далі -Закон) стосовно обов'язку Фонду соціального страхування по відшкодуванню моральної шкоди, а також доводи відповідача про те, що відшкодування моральної шкоди відноситься до обов'язку Фонду соціального страхування, а не роботодавця, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» була зупинена дія ст.34 Закону в частині відшкодування Фондом соціального страхування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року була виключена ч.3 ст.34 цього Закону, яка передбачала обов язок Фонду соціального страхування по відшкодуванню моральної шкоди працівникові при стійкій втраті працездатності у разі ушкодження здоров*я на виробництві. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» відшкодування Фондом соціального страхування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей припиняється з 01 січня 2008 року незалежно від часу настання страхового випадку.

Але зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», не порушило їх права на відшкодування моральної шкоди, оскільки ст. 2371 КЗпП України їм надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи позивача та відповідача в апеляційних скаргах правильність висновків суду не спростовують, рішення суду ухвалено з додержанням вимог процесуального права.

Але суд в рішенні помилкою посилався на норми матеріального права, ст. 1167 ЦК України, у той час, як до застосування підлягає норма матеріального права - ст. 2371 КЗпП України. В зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що рішення в цій частині необхідно скасувати.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Квітень» задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2009 року змінити в частині застосування норми матеріального закону.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верхового Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.