ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

14 липня 2010 р.                                                                                   № 2/265  

  Вищий господарський суд України  у складі колегії суддів:

головуючого суддіКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Шаргала В.І.

розглянувши матеріали

касаційної скаргиФізичної особи –підприємця ОСОБА_4

на постановуКиївського апеляційного господарського суду  від 01.03.2010р.

у справі№2/265 господарського суду м. Києва

за позовомПрокурора Солом'янського району м. Києва  в інтересах  держави в особі Комунального підприємства  "Дирекція з управління  та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві ради   

доФізичної особи –підприємця ОСОБА_4

простягнення 224093,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою  Вищого господарського суду України  від 02.10.2010 року касаційна скарга Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4  на постанову Київського апеляційного господарського суду  від 01.03.2010р. у справі №2/265 повернута без розгляду на підставі п.4 частини першої  статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не подано доказів сплати державного мита у встановленому розмірі.

 Касаційна скарга Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4  на постанову Київського апеляційного господарського суду  від 01.03.2010р. у справі №2/265 повторно подана до Вищого господарського суду України  з порушенням вимог розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог статті 1111 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншим сторонам у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів.

Згідно з приписами частини 4 ст.111 названого Кодексу, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази надіслання її копії іншим сторонам у справі та докази сплати державного мита.

Разом з тим, статтею 36 цього Кодексу встановлено, що докази подаються в оригіналі або належним чином засвідчених копіях.

При цьому печаткою підприємства (установи, організації) можуть посвідчуватись лише ті документи, що видані підприємством (установою організацією).

Поряд з цим статтею 46 названого Кодексу визначено, що державне мито сплачується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі встановленому Законодавством.

З вимогами наведених норм цього Кодексу кореспондуються приписи пункту 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом  Головної державної податкової інспекції України №15 від 22.04.1993 р. та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19.05. 1993р. за №50, відповідно до яких при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж.

 Скаржником допущено порушення вищезазначених норм процесуального права, а саме:

По –перше, в якості доказу надіслання копії скарги іншим сторонам у справі –позивачу та прокурору подані не засвідчені належним чином копії  фіскальних чеків ВПЗ “Укрпошти” в м.  Києві від 05.03.10 №№0955,0956, тому зазначені “докази” не приймаються касаційною інстанцією як належні. Крім того, позивачем у справі є  КП "Дирекція з управління  та обслуговування житлового фонду", тоді як із ксерокопії фіскального чека №0956 вбачається, що кореспонденція надіслана на адресу Солом'янської районної у м. Києві ради.  

 По-друге, замість оригіналу квитанції про сплату державного мита,  як-то вимагається наведеною нормою названої Інструкції, до касаційної скарги додана ксерокопія квитанції від 10.03.2010, а відтак, з урахуванням зазначеного,  вказана ксерокопія не приймається судовою колегією як належний доказ сплати державного мита.

Вказані обставини є підставою для повернення поданої касаційної скарги відповідно до пунктів 3,4 частини першої  статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд із наведеним касаційна інстанція зауважує на тому, що відповідно до приписів частини 3 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу у загальному порядку з  урахуванням вимог статтей 53,  109, 110 зазначеного Кодексу.

Тобто, повторно звертаючись до касаційної інстанції після виправлення недоліків зазначених у даній ухвалі та дотримавшись при цьому всіх приписів статті 111 Господарського процесуального кодексу України щодо форми і змісту скарги, порядку її подання,  скаржник повинен подати клопотання про відновлення пропущеного строку, встановленого для подання касаційного скарги, із зазначенням причин пропуску цього строку.

Згідно зі  статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України  №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року ухвала Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 86, 111, пунктами 3,4  частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                      УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4  на постанову Київського апеляційного господарського суду  від 01.03.2010р. у справі №2/265   повернути скаржнику без розгляду.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя                                                            Кравчук Г. А.

Суддя                                                                                Мачульський Г.М.

Суддя                                                                                         Шаргало  В. І.