Справа № 22Ц- 2204/2010 Головуючий у 1 інстанції Василенко О.М.
Категорія 01,57 Доповідач у 2 інстанції Коцюрба О.П.
УХВАЛА
іменем України
27 травня 2010 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Яворського М.А,
суддів: Ігнатченко Н.В., Коцюрби О.П..,
при секретарі Зінченко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА на постанову Таращанського районного суду Київської області від 10 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА про стягнення неотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення , -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 звернувся до Таращанського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Таращанської РДА про визнання відмови у перерахунку грошової допомоги на оздоровлення неправомірною та зобов’язання проведення виплати недоотриманої суми.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 10 лютого 2010 рок позовні вимоги задоволено частково, а саме визнано відмову Управління соціального захисту населення Таращанської РДА щодо перерахунку одноразової грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 виходячи з розміру п’яти мінімальних заробітних плат – неправомірною.
Також зобов’язано Управління соціального захисту населення Таращанської РДА провести перерахунок та доплату ОСОБА_2 недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки в розмірі 6505 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління соціального захисту населення Таращанської РДА подало апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Таращанським районним судом Київської області норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, який користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , в тому числі відповідно до ст.48, виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. В порушення наведеної норми Закону відповідачем виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року у твердій грошовій сумі за 2008 р і к - 100 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір щорічної грошової допомоги, встановлений вказаною постановою, не відповідає розміру допомоги, встановленому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Статтею 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України", визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Згідно з ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку щодо того, що позивач має право на перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2008 -2009 роки.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення постанови суду першої інстанції без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України , колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА Київської області відхилити, постанову Таращанського районного суду Київської області від 10 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий суддя:
Судді: