Справа № 22ц- 3145/2010 Головуючий в суді І інстанції Потоцький В.В.
Категорія 01,57 Доповідач в суді ІІ інстанції Коцюрба О.П.
У Х В А Л А
іменем України
24 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Коцюрби О.П., Ігнатченко Н.В.,
при секретарі: Бистрій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницького міськвиконкому на постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницького міськвиконкому про зобов’язання сую»єкта владних повноважень вчинити дії по перерахунку та доплаті по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку .
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом, просила суд визнати в і дмову в і дпов і дача у проведені доплати державної допомоги по догляду за дитиною неправомірною та стягнути з в і дпов і дача борг по виплат і допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного в і ку з жовтня 2007 року по грудень 2008 року включно.
Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2009 року позовні вимоги задоволено частково, а саме визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницького міськвиконкому Київської області щодо обмеження розміру належних виплат ОСОБА_3 відповідно до ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім"ям з дітьми" протиправними.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницького міськвиконкому Київської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім"ям з дітьми ". В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницького міськвиконкому Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Переяслав-Хмельницького міськвиконкому та одержує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
ОСОБА_3 здійснює догляд за дитиною і має право на отримання допомоги по догляду за дитиною у розмірі, встановленому частиною першою статтею 15 Закону Укра ї ни «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», згідно з якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Судом встановлено, що Управл і нням праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницького міськвиконкому позивачу виплачувалась щомісячна допомога по догляду за дитиною в меншому розм і р і н і ж це було передбачено ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям» ці обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.
Нараховуючи та виплачуючи зазначений вище вид державної допомоги у 2007 році відповідач керувався ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік", якою передбачена допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та здійснюється відповідно до Закону Укра ї ни «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, а також пунктом 14 статті 71 Закону України "Про держаний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 12, частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону Укра ї ни «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»
Постановою КМ України від 11.01.2007 року № 13 затверджено Порядок призначення та виплати допомоги при народжені дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
ОСОБА_3 оспорюючи дії відповідача вважала, що вона отримувала допомогу значно нищу, ніж це передбачено ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у зв’язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ст. 15 «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» .
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Статтею 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 13 в і д 11.01.2007 року, суперечить вимогам ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» , з огляду на наступне.
Д і ю положень ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» було зупинено на 2007 рік згідно з п. 14 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року за № 6 –рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про державний бюджет Украъни на 2007 р і к» в т.ч. п.14 ст. 71 цього Закону, яким було зупинено д і ю ст. 15 «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку щодо того, що позивач має право на перерахунок державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з з червня 2008 року по грудень 2008 року включно, передбаченої ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303,307,308,313 -315, ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
апеляційну скаргу Управл і ння соціального захисту населення Білоцерківської міської ради відхилити, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді