СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
05 вересня 2007 року | Справа № 20-11/206 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Горошко Н.П.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
представник позивача: не з'явився,
представник відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноремонтний завод "Южний Севастополь" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 12.07.2007 року у справі №20-11/206
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6,Севастополь,99008)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноремонтний завод "Южний Севастополь" (вул. Правди, 24,Севастополь,99014)
про спонукання укласти додаткову угоду по договору оренди.
ВСТАНОВИВ:
Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі звернулося з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноремонтний завод "Южний Севастополь" про спонукання укласти додаткову угоду до договору оренди.
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 12.07.2007 року у справі № 20-11/206 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноремонтний завод "Южний Севастополь", про спонукання укласти додаткову угоду до договору оренди, задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Судноремонтний завод "Южний Севастополь" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити, мотивуючи скаргу тим, що при винесенні даного рішення судом не повністю з’ясовані обставини, які мають значення для справи, допущенні порушення норм матеріального та процесуального права, а також рішення не відповідає вимогам Роз’яснення Вищого арбітражного суду „Про судове рішення” від 10.12.1996 року № 02-5/422.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від 29.08.2007 року у зв’язку з відпусткою, у складі колегії було замінено суддю Прокопанич Г.К. на суддю Борисову Ю.В.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від 05.09.2007 року у зв’язку з відпусткою, у складі колегії було замінено суддю Гонтаря В.І. на суддю Горошко Н.П.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає, що неявка сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі звернулося з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноремонтний завод "Южний Севастополь" про спонукання укласти додаткову угоду до договору оренди.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року № 1846 затверджена нова методика розрахунку та використання плати за оренду державного майна, якою встановлені нові орендні ставки за оренду державного майна, у зв'язку з чим відповідачу було направлено лист з клопотанням підписати додаткову угоду до договору оренди в частині збільшення розміру орендної плати.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 серпня 2002 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у місті Севастополі, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та у місті Севастополі (орендодавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Судноремонтний завод "Южний Севастополь" (орендар) було укладено договір №128 оренди державного майна.
Відповідно до пункту 1.1 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, яке знаходиться на території СДП „Югсудоремонт”, за адресою м. Севастополь, вул. Правди,24.
В пункті 1.3 Договору сторонами було встановлено, що майно передається в оренду для розміщення офісу.
Згідно з вимогами пункту 3.1 Договору, орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку і порядку користування плати за оренду держаного майна", затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без податку на додану вартість за базовий місяць оренди –3394,16 грн.
Крім того, пунктом 3.4 Договору передбачено, що розмір орендної плати може бути переглянутий за вимогою однієї з сторін у випадках зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін та тарифів і в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Строк дії договору становить до 31.12.2005 року (п. 7.1 Договору).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року № 1846 затверджена "Методика розрахунку та використання плати за оренду державного майна" згідно пункту 11 додатку 2 до Методики орендна ставка за розміщення офісних приміщень складає 15 %.
Матеріали справи свідчать про той факт, що 29.01.2007 року Регіональне відділення Фонду державного майна України у місті Севастополі направило на адресу відповідача лист за № 173/01-6, яким запропонувало укласти додаткову угоду про внесення змін до договору оренди № 128 від 22.08.2002 року з урахуванням переглянутого розміру орендної плати згідно ставок, які встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року № 1846.
Відповідач додаткову угоду не підписав, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Суд першої інстанції визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Частиною 2 пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України визначено, що до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
На підставі того, що правовідносини між сторонами продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, то суд при розгляду спору застосовує норми цих кодексів.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаних кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, та відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд першої інстанції вказав, що оскільки відповідач підписав договір оренди, він прийняв на себе всі зобов`язання, що передбачені умовами договору, у тому числі і зобов’язання у випадку зміни методики розрахунку орендної плати можливості перегляду за вимогою однієї із сторін розміру орендної плати (пункт 3.4 Договору).
Згідно з статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва є орендодавцями цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів і нерухомого майна, що є державною власністю.
Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.
Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, повинні відповісти на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.
Отже, законом передбачена чітка процедура внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна.
Таким чином, як вбачається з наданих доказів, 29.01.2007 року Регіональне відділення Фонду державного майна України у місті Севастополі направило на адресу відповідача лист за №173/01-6, яким запропонувало укласти додаткову угоду про внесення змін до договору оренди № 128 від 22.08.2002 року з урахуванням переглянутого розміру орендної плати згідно ставок, які встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року № 1846 та проект Додаткової угоди.
З наведеного, вбачається, що позивач виконав вимоги статті 188 Господарського кодексу України.
Відповідач не погодився на внесення змін до договору оренди.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності.
Однією з істотних умов договору є орендна плата, яка встановлюється згідно з методикою розрахунку орендної плати. Ця методика та порядок використання орендної плати для об’єктів державної власності визначається Кабінетом Міністрів України (статті 10, 19 Закону).
Відповідно до частини 2 статті 21 Закону розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
Крім того, пунктом 3.4 Договору передбачено, що розмір орендної плати може бути переглянутий за вимогою однієї з сторін у випадках зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін та тарифів і в інших випадках, передбачених діючим законодавством.
Відповідач вимог пункту 3.4 Договору не виконав.
Згідно з вимогами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінений за рішенням суду за вимогою однієї з сторін у випадку суттєвого порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором чи законом.
На думку судової колегії, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги довід відповідача, що згідно пункту 14 додатку № 2 до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна" оренда ставка за використання нерухомого державного майна для розміщення рибних господарств встановлена 10 % у зв’язку з чим немає підстав для внесення змін в договір оренди.
Пунктом 1.3 Договору встановлено, що майно передається в оренду для розміщення офісу, мета оренди згідно акту прийому –передачі майна також визначена як розміщення офісу.
Згідно пункту 11 додатку 2 до Методики орендна ставка за розміщення офісних приміщень складає 15 %.
Разом з тим судова колегія вважає за необхідне вказати наступне.
Судом першої інстанції при прийнятті рішення не було враховано вимоги частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України. Відповідно до вказаної статті, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту вступу рішення суду про зміну або розірвання договору в законну силу.
Виходячи з вищевикладеного, суд при прийнятті рішення про задоволення позову про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 128 від 22.08.2002, повинен був врахувати вимогу закону та в рішенні зазначити, з якого моменту вступає в силу додаткова угода до договору.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункт 3, пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноремонтний завод "Южний Севастополь" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 12.07.2007 року у справі № 20-11/206 змінити.
Доповнивши пункт 1 резолютивної частини рішення словами: "Виключивши з додаткової угоди пункт 3.
Додаткова угода до договору № 128 від 22.08.2002 року регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі вступає в силу з моменту вступу рішення в законну силу".
3. В іншій частині рішення господарського суду міста Севастополя від 12.07.2007 року у справі № 20-11/206 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді Н.П. Горошко
Ю.В. Борисова