Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа №АС-42/687-06 суддя Яризько В.О.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя Олійник В.Ф.
“3” квітня 2007 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Істоміної О.А., Шутенко І.А.
при секретарі Кобзєвій Л.О.
за участю представників:
позивача – Малаховой Ю.А., Фалько Л.В.
1-го відповідача –Школьникова А.А.
розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (вх.№773Х/2-5; вх.1027Х/2-5)
на ухвалу господарського суду Харківської області від 25.01.2007 року по адміністративній справі № АС-42/687-06 та
на постанову господарського суду Харківської області від 05.02.2007 року по адміністративній справі № АС-42/687-06
за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю “Аероміст-Харків”, м. Харків та
до 2. Закритого акціонерного товариства “Транспортно-Клірінгова Палата”, м. Москва
про визнання недійсними господарських зобов’язань, -
встановила:
У листопаді 2006р. Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова (далі ДПІ у Київському районі) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аероміст-Харків”, м. Харків (далі ТОВ “Аероміст-Харків”) та до Закритого акціонерного товариства “Транспортно-Клірінгова Палата”, м. Москва (далі ЗАТ “Транспортно-Клірінгова Палата”) про визнання недійсними господарських зобов’язань, які виникли на підставі договору від 19.03.2004р., укладеного між першим та другим відповідачами на загальну суму 2798944,53 грн., а також застосувати наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним.
Одночасно з позовною заявою ДПІ у Київському районі була подана заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать відповідачам - ТОВ "Аероміст-Харків" та ЗАТ "Транспортно-Клірінгова Палата" в межах суми позову 2798944,53 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.2006р.по справі №АС-42/687-06 у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову було відмовлено.
Постановою господарського суду Харківської областіф від 05.02.2007р. по справі №АС-42/687-06 в задоволенні позову ДПІ у Київському районі до ТОВ “Аероміст-Харків” та ЗАТ “Транспортно-Клірінгова Палата” про визнання недійсними господарських зобов’язань, які виникли на підставі договору від 19.03.2004р., укладеного між першим та другим відповідачами на загальну суму 2798944,53 грн., а також застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним було відмовлено.
В апеляційних скаргах ДПІ у Київському районі м. Харкова ставиться питання про скасування ухвали та постанови суду першої інстанції і прийняття нового рішення про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову та задоволення позову, посилаючись на необґрунтованість ухвали та постанови, оскілдьки при винесенні оскаржуваних судових актів судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційних скарг позивача. виходячи з наступного.
Як видно із матеріалів справи судом першої інстанції визнано встановленим, що19.03.2004 року між ТОВ "Аероміст-Харків" (перевізник) та ЗАТ "Транспортна Клірінгова Палата" було укладено угоду №ХГ-ОПР-2004 про організацію продажу на бланках СПД та розрахунків за повітряні перевезення, відповідно до положень якої предметом угоди є організація продажу внутрішніх та міжнародних повітряних перевезень на рейсах перевізника та надання послуг відповідно до Переліку.
ТАК, згідно до п. 2.3.6. перевізник зобов'язаний направляти до ЗАТ "Транспортна Клірінгова Палата" фінансові розпорядження на перерахунок грошових коштів перевізника від продажу перевезень на бланках СПД у вигляді документа - доручення, підписаного керівником та головним бухгалтером.
Відповідно до п. 2.3.2. ТОВ "Аероміст-Харків" зобов’язаний сплачувати вартість робіт та послуг ЗАТ "Транспортна Клірінгова Палата", який у свою чергу та відповідно до п.3.3 угоди утримує з грошових коштів перевізника, які надійшли на рахунок ЗАТ "Транспортна Клірінгова Палата", оплату за виконані роботи та послуги.
За результатами позапланової виїзної документальної перевірки 1-відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правомірності заявленої до відшкодування з бюджету на рахунок платника податку на додану вартість за грудень 2005р. за період з 01.07.04р. по 31.12.05р., позивачем 24.03.06р. було складено акт №726/23-204/32030759.
Перевіркою було встановлено, що за перевіряємий період ЗАТ "Транспортно-Клірінгова Палата" здійснила реалізацію авіаперевезень на суму 15429700,22 рос. руб. ( 2798944,53 грн.)., що підтверджується реєстрами проданих квитків, які додаються до щомісячних актів звірок між підприємствами. Валютна виручка за реалізацією авіаперевезень на валютні рахунки підприємства 1-го відповідача не надходила.
Згідно укладеної угоди та фінансових розпоряджень ТОВ "Аероміст-Харків", ЗАТ "Транспортно-Клірінгова Палата" з виручки, отриманої від реалізації авіаперевезень здійснила оплату аеронавігаційних послуг за ТОВ "Аероміст-Харків" у сумі 14583134,57 рос. руб. та утримала комісійну винагороду за реалізацію авіаперевезень у сумі 844011,65 рос.руб. (2803595,95 грн.).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ДПІ у Київському районі вказувала на те, що відповідно до Положення про форму зовнішньоекономічних договорів, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 року № 201, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.09.2001р. за № 833/6024 договір (контракт) укладається відповідно вимог Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України, а п.3 вищезазначеного Положення встановлено перелік нормативно-правових актів України, що регулюють питання форми, порядку укладання та виконання зовнішньоторгівельних договорів (контрактів), серед яких чітко зазначено ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначених у контрактах але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що екпортується.а у разі експорту робіт (послуг) прав інтелектуальної власності -з моменту підписання акта або іншого документа ,що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індівідуальної ліцензії Національного банку України.
Тобто позивач посилався на те, що саме Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" чітко встановлено порядок здійснення розрахунків, а саме —виручка у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначених у контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується.
Позивач також зазначав, що відповідно до ст. З Угоди чітко зазначено вартість робіт та послуг та порядок розрахунків за угодою, але ж, у порушення приписів Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" вищезазначена стаття угоди не містить обов’язкових відомостей щодо 90 денного строку та порядку зарахування виручки на валютні рахунки.
Таким чином, на думку позивача, положення вищезазначеної угоди також протирічить приписам ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті", так як ЗАТ «Транспортна Клірінгова Палата», що попередньо реалізовувала авіаквитки ТОВ «Аероміст-Харків», здійснювала розрахунки з контрагентом останнього за його двосторонніми зобов’язаннями. Але ж, ЗАТ «Транспортна Клірінгова Палата»не має до цих зобов’язань ніякого відношення відповідно до договірних зобов’язань ТОВ «Аероміст-Харків»при отриманні послуг, зазначених у додаткових угодах (витрати по аеронавігаційному забезпеченню).
Внаслідок цього, виручка від реалізації авіаквитків незаконно не повертається до України, а навпаки зберігається на своїх коштах ЗАТ «Транспортна Клірінгова Палата»та сплачується 3-ім особам за зобов'язаннями ТОВ "Аероміст-Харків".
Не погоджуючись з такими висновками, 1-й відповідач в запереченні на позов вказував на те, що відповідно до п. 7.9 розділу 7 оскаржуваного договору від 19.03.04, до спорів стосовно виконання умов цього договору має застосовуватись матеріальне право Російської Федерації.
Перший відповідач також зазначив, що оскільки позивач порушив перед судом питання про визнання недійсним господарського зобов'язання, слід розглядати дійсний спір в якості господарського спору стосовно господарських правовідносин.
Умови розгляду господарських спорів між особами - представниками країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав затверджено в Угоді про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності. Статтею 4 вказаної угоди передбачено, що сторони правовідносин мають право самостійно визначати орган розгляду судового спору у разі виникнення суперечок з приводу взаємних зобов'язань.
Компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають спори у разі наявності письмової угоди між сторонами спору.
Згідно з умовами п. 7.9 розділу 7 договору від 19.03.04 сторони цього правочину досягли письмової згоди про розгляд спорів, що виникають під час виконання договору, у Арбітражному суді м. Москви.
У зв’язку з цим, 1-й відповідач вважав, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.
2-й відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог вказував на те, що ЗАТ "Транспортна Клірингова Палата" не є резидентом України, не має фактичного місця розташування на її території й не здійснює на Україні якої-небудь господарської діяльності. Таким чином, законодавство України не може застосовуватися відносно особи, що здійснює господарську діяльність на території Росії.
ЗАТ "Транспортна Клірингова Палата" з ТОВ "Аероміст-Харків" укладений Стандартний договір, що використовується практично для будь-яких авіакомпаній, незалежно від їх державної або національної приналежності. Дана обставина підтверджується самим найменуванням договору - "Стандартний договір".
Відповідно до предмета договору ЗАТ "ТКП" робить комплекс інформаційно-технологічних послуг з організації продажу повітряних перевезень на нейтральних перевізних документах (квитках), але саме ЗАТ "ТКП" продаж повітряних перевезень не здійснює й квитків пасажирам не оформляє.
Крім організації продажу повітряних перевезень ЗАТ "ТКП" робить послуги по взаєморозрахунках і виконує доручення авіакомпаній-перевізників по оплаті за рахунок отриманого виторгу послуг третіх осіб.
Умови про строки й порядок перерахування виторгів установлені пунктом 2.1.8. договору, відповідно до якого виторг, що надійшов у ЗАТ «Транспортна Клірінгова Палата»від продажу повітряних перевезень на рейси ТОВ "Аероміст-Харків", підлягає перерахуванню по його дорученнях протягом 5 банківських днів після напрямку звіту про продажу.
Відповідно до зазначених умов, що визначають зобов'язання ЗАТ «Транспортна Клірінгова Палата»перед ТОВ "Азроміст-Харків", ЗАТ «Транспортна Клірінгова Палата»проводило розрахунки по виторгу, перераховуючи його, в тому числі, і на адресу третіх осіб, згідно розпорядження ТОВ "Аероміст-Харків". Зауважень про невідповідність умов спірного договору законодавству України ні в момент укладення такого договору, ні в послідуючому до нього не надходило.
У зв’язку з цим, 1-й та 2-й відповідачі наполягали на тому, що вони не укладали Стандартний договір № ХГ-ОПР-2004 від 19.03.2004 з наміром і метою, що суперечить інтересам держави й суспільства.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до положень вищезазначеної угоди предметом угоди є організація продажу внутрішніх та міжнародних повітряних перевезень на рейсах перевізника та надання послуг відповідно до Переліку.
Так, п. 2.1.8. договору передбачено умови про строки й порядок перерахування перевізнику коштів, відповідно до якого виторг, що надійшов у ЗАТ "ТКП" від продажу повітряних перевезень на рейси ТОВ "Аероміст-Харків", підлягає перерахуванню по його дорученнях протягом 5 банківських днів після направлення звіту про продаж., а тому дана угода не суперечить вимогам Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" щодо 90 денного строку та порядку зарахування виручки на валютні рахунки перевізника.
Але у перевізника (1-відповідача) при виконанні умов спірного договору виникають зобов’язання і перед третіми особами на території Росії за надані ними послуги та ТМЦ, без яких неможливо здійснення своєї господарської діяльності по перевезенню пасажирів, як то: надання аеропортових та аеронавігаційних послуг, дозаправка пальним та ін., розрахунок за які проводиться із виторгу 1-відповідача, отриманого на території Росії, оскільки такий спосіб проведення вказаних розрахунків є доцільнішим та економічно вигіднишим, ніж перерахування коштів спочатку на територію України, а потім знову до Росії. Такий обов’язок перевізника сплачувати витрати передбачено ст.9 Міжурядовою угодою про повітряне сполучення між Україною та Росією від 12.01.1994р.
Так, ст.18 Міжурядової угоди передбачено, що авіапідприємство має право вільного переказу сум перевищення доходів над видатками, отриманих цим авіапідприємством від експлуатації договірних ліній, тобто призначене авіапідприємство зобов'язане оплачувати свої видатки з одержуваної на території Росії виторгу.
Статтею 19 Угоди встановлене право призначеного перевізника здійснювати на території Росії продаж повітряних перевезень через призначених агентів відповідно до законів і правилами Росії.
Згідно п 2.3.6. спірного договору ТОВ "Аероміст-Харків має право надати Фінансове розпорядження ЗАТ "Транспортно-Клірінгова Компанія" на перерахунок грошових коштів , які належать Перевізнику (ТОВ "Аероміст-Харків).
Факт оплати аеронавігаційних послуг 2-відповідачем третім особам за ТОВ "Аероміст-Харків" не заперечувався і позивачем.
Таким чином судом першої інстанції було визнано, що після розрахунків з контрагентами та третіми особами на території Росії, у 1-го відповідача не залишалось вільних коштів, які підлягають поверненню на територію України, тому і відсутній обов’язок по поверненню коштів на територію України.
У зв’язку з наведеним, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність посилання позивача на те, що відповідачами порушено ст.1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не забороняє проведення розрахунків з іноземними контрагентами будь-яким способом, який не суперечить законодавству. До того ж він регулює тільки відносини, які пов'язані з проведенням розрахунків грошовими коштами, коли це прямо передбачено контрактами при відсутності угоди сторін про іншу форму розрахунків.
Також цим Законом регулюється порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання. Проте, це не виключає можливості припинити зобов'язання іншим шляхом.
Суд першої інстанції також зазначив, що відповідно до п. 4 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.14 вказаного Закону всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Таким чином вид розрахунку, який передбачили в договорах відповідачі не суперечить ЦК України та законодавству України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ТОВ "Аероміст-Харків" та ЗАТ "Транспортна Клірингова Палата" діяли сумлінно, відповідно до міжурядового (міжнародним) угодою й російським законодавством, а сам факт неповернення виручки в іноземній валюті не може свідчити про наявність у сторін умислу, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, при укладанні договору.
Відповідно до ст.71 КАС, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. Оскільки позивачем заявлені вимоги нормативно та документально не обгрунтовані та не доведені, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову.
Крім того колегія суддів зазначає, що вимоги позивача були викладені на підставі ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України.
Проте колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до переконливого висновку, що господарське зобов’язання є тільки наслідком, який виникає при укладанні суб’єктами господарювання угод, договорів, а тому у позивача були відсутні підстави для звернення до суду з позовом про визнання недійсним господарських зобов’язань за наслідками вимог ст.208 ГК України.
Також колегія суддів приходить до висновку, що і оскаржувана ухвала судом першої інстанції була постановлена на законних підставах.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 205, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалила:
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 25.01.2007 року по адміністративній справі № АС-42/687-06 залишити без змін.
Постанову господарського суду Харківської області від 05.02.2007 року по адміністративній справі № АС-42/687-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Адміністративну справу №АС-42/687-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Олійник В.Ф.
Судді Істоміна О.А.
Шутенко І.А.