СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
06 вересня 2007 року | Справа № 2-17/9880-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплава Л.М.,
суддів Котлярової О.Л.,
Ткаченка М.І.,
секретар судового засідання Суровикіна М.С.
за участю представників сторін:
представник позивача, Дюкар Роман Сергійович, довіреність № б/н від 26.07.07;
представник відповідача, Коструба Анатолій Володимирович, довіреність № 1094/17/2-07 від 27.03.07;
розглянувши апеляційну скаргу Севастопольської міської державної адміністрації на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 30.07.2007 у справі № 2-17/9880-2007А
за позовом Приватного підприємства "Крим Агро Світ" (вул. Київська, 165-43,Сімферополь,95000)
до Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Леніна, 2,Севастополь,99011)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство „Крим Агро Світ” звернулося з позовом до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання протиправними дії Севастопольської міської державної адміністрації по відмові позивачу в наданні права користування чужою земельною ділянкою, що знаходиться за адресою - Орлінівське лісництво, квартал №20, виділ № 24, 25, 26, 27 28, 33 для забудови (суперфіцій) комплексом об’єктів стаціонарної рекреації земельної ділянки, та в укладанні відповідного договору та щодо зобов’язання відповідача надати позивачу право користування чужою земельною ділянкою, що знаходиться за адресою - Орлінівське лісництво, квартал №20, виділ № 24, 25, 26, 27 28, 33 для забудови (суперфіцій) комплексом об’єктів стаціонарної рекреації шляхом укладання договору про надання права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій).
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відмова відповідача в наданні йому земельної ділянки у користування для забудови та укладання з ним договору суперфіцію є необґрунтованою, безпідставною та протиправною, оскільки вимоги відповідача щодо розробки проекту відведення земельної ділянки для укладання договору суперфіцію суперечать діючому законодавству України, зокрема глава 16 Земельного кодексу України, яка регулює право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) як окремий вид речових прав на землю. Окрім того, позивач зазначав, що безпідставною є також така підстава для відмови відповідача в наданні земельної ділянки для забудови та укладання договору суперфіцію, як віднесення земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та неможливості надання її під забудову, оскільки забудова земельної ділянки об’єктами стаціонарної рекреації передбачена містобудівною документацією, а віднесення Земельної ділянки до земель рекреаційного призначення, та вирішення питань щодо забудови Земельної ділянки комплексом об’єктів стаціонарної рекреації. відбувається виключно за рішенням відповідача та не потребує розробки проекту відведення Земельної ділянки.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.07.2007 у справі № 2-17/9880-2007А ( суддя Гайворонський В.І.) позов Приватного підприємства "Крим Агро Світ" задоволений.
Було визнано протиправними дії Севастопольської міської державної адміністрації по відмові приватному підприємству „Крим Агро Світ” в наданні права користування чужою земельною ділянкою, що знаходиться за адресою - Орлінівське лісництво, квартал №20, виділ № 24, 25, 26, 27 28, 33 для забудови (суперфіцій) комплексом об’єктів стаціонарної рекреації земельної ділянки, та в укладанні відповідного договору.
Зобов’язано Севастопольську міську державну адміністрацію надати Приватному підприємству „Крим Агро Світ” право користування чужою земельною ділянкою, що знаходиться за адресою - Орлінівське лісництво, квартал №20, виділ № 24, 25, 26, 27 28, 33 для забудови (суперфіцій) комплексом об’єктів стаціонарної рекреації шляхом укладання договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).
Не погодившись з постановою суду, Севастопольська міська державна адміністрація звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати, у позові відмовити.
У зв’язку з відпусткою судді Лисенко В.А., на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.09.2007 здійснено заміну судді Лисенко В.А. на суддю Ткаченко М.І.
Повторно переглянувши матеріали справи в порядку статті 195
Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 26 липня 2007 року позивач звертався до відповідача з вимогою розглянути питання щодо можливості надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) комплексом об’єктів стаціонарної рекреації, а саме земельною ділянкою, що знаходиться за адресою - Орлінівське лісництво, квартал №20, виділ № 24, 25, 26, 27 28, 33 та укласти з ним відповідний договір про надання права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій).
Відповідач відмовив позивачу в укладанні зазначеного договору посилаючись на те, що у відповідності до частини 3 статті 124 Земельного кодексу України в разі передачі земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу, однак проект відведення не був розроблений та погоджений у встановленому законодавством порядку. Окрім того, земельна ділянка знаходиться у користуванні Державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство», має цільове призначення –землі лісогосподарського призначення, та не підлягають передачі під забудову.
Відповідно до статті 102-1 Земельного кодексу України (глава 16-1) право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Загальні вимоги до укладення договорів встановлюються Цивільним кодексом України, зокрема глави 53, єдиною спеціальною вимогою щодо укладання договорів яка встановлена Земельним кодексом України є вимога щодо обов’язкової державної реєстрації договорів на надання речових прав, зокрема прав суперфіція. Статті 125 та 126 Земельного кодексу України передбачають обов’язкову реєстрація права власності та права користування земельною ділянкою. Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на об'єкти нерухомого майна»передбачена обов’язкова реєстрація також і інших речових прав на земельні ділянки.
Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, який визначив природу договору про надання права користування чужою земельною ділянкою під забудову (суперфіцій) та встановив, що право користування (право оренди) земельною ділянкою та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) являють собою окремі самостійні види речових прав та регламентуються окремими главами Земельного кодексу України. У зв’язку з чим у відповідача не було підстав вимагати від позивача на підставі статті 124 Земельного кодексу України розробки проекту відведення земельної ділянки для укладання договору суперфіцію.
Також, судова колегія погоджується з застосуванням до правовідносин, норми Цивільного кодексу України, що регулюють порядок укладання договорів. Зокрема, звернення позивача до відповідача з листом за №10 від 10 липня 2007 року, який містив пропозицію укласти договір про надання права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) з усіма істотними умовами цього договору, є пропозицією укласти договір (оферта) в розумінні ст. 641 Цивільного кодексу України.
У відповідь на пропозицію позивача, відповідач листом вих. № 3987\46\2-07 від 12 липня 2007 року надав позивачу нову пропозицію, зміст якої полягав в тому, що надання позивачу права користування для забудови земельної ділянки та укладення договору суперфіцію буде здійснене при умові виконання ним певних умов щодо отримання згоди землекористувача щодо забудови земельної ділянки та отримання позитивного комплексного містобудівного висновку Управління міського будівництва і архітектури м. Севастополь. Як свідчать матеріали справи, зазначені умови були виконані позивачем, що у відповідності до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України є прийняттям пропозиції.
Враховуючи що розробки проекту відведення земельної ділянки для укладання договору суперфіції діючим законодавством не передбачено, а також відсутність положень законодавства щодо необхідності застосування до договорів суперфіції норм, що регулюють порядок передачі земельних ділянок в постійне користування або оренду, зокрема, статтей 123, 124 Земельного кодексу України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що вимоги відповідача щодо розробки проекту відведення земельної ділянки для укладання договору суперфіцію є незаконними.
Існуюча містобудівна документація, а саме градобудівельне обгрунтування передбачає, що земельна ділянка, право на користування якою для забудови просив надати позивач запланована для здійснення на ній будівництва об'єктів стаціонарної рекреації, що обумовлює здійснення будівництва на ній комплексу об’єктів стаціонарної рекреації.
З градобудівельного обгрунтування вбачається, що розтошування витребуваної ділянки не суперечить генеральному плану міста Севастополя,яким передбачений розвиток реакраційної зони.
Враховуючи те, що існуюча містобудівна документація передбачає здійснення будівництва комплексу об’єктів стаціонарної рекреації на земельній ділянці, користувач земельної ділянки Державне підприємство «Севастопольське досвідне лисомисливське господарство»в порядку статті 24 Закону України «Про планування та забудову територій»надав згоду на забудову позивачем ділянки, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідач мав всі підстави для прийняття рішень щодо віднесення земельної ділянки до земель рекреаційного призначення, та вирішить питання щодо забудови земельної ділянки комплексом об’єктів стаціонарної рекреації.
Відповідно до «Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб», затвердженого Постановою КМ України від 11 квітня 2002 року N 502 передбачено складання проекту відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється. Зазначений Порядок визначає механізм зміни цільового призначення лише тих земельних ділянок, що перебувають у власності громадянина або юридичної особи та не поширюється на випадки зміни цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності за ініціативи самого власника. Враховуючи те, що надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) не відноситься до жодного із перерахованих випадків, при наданні позивачу права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) комплексом об’єктів рекреаційного призначення не відбувається зміна цільового призначення земельної ділянки та не складається проект відведення.
Спір сторін щодо укладання договору про надання права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) є спором щодо укладання адміністративного договору, зміст якого складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій відповідача як суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ поширюється на спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.
Враховуючи зазначене, колегія суду вважає, що суд першої інстанції надав правильну оцінку діям відповідача та правомірно визнав їх протиправними у наданні права користування чужою земельною ділянкою для забудови комплексом об’єктів стаціонарної рекреації та укладанні з ним договору суперфіцію.
З урахуванням висловленого, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального права, які потягли б за собою скасування чи зміну оскаржуваної постанови, колегією суд не встановлено.
При таких обставинах апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду не підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 195, пунктом 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Севастопольської міської державної адміністрації залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.07.2007 у справі № 2-17/9880-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання законної сили цією ухвалою та в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.М. Заплава
Судді О.Л. Котлярова
М.І. Ткаченко