УХВАЛА

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

22 липня 2010 року                         м.Вінниця

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

    Головуючого:- Нікушина В.П.

    Суддів: Гуцола П.П., Сороки Л.А.

    При секретарі: Руденко О.М.

           За  участю представників: ОСОБА_2, ОСОБА_3  .

       Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_5, за участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 про визнання договору недійсним, визнання права власності, скасування права, реєстрацію квартири та витребування квартири за апеляційною скаргою ОСОБА_5  на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 1 червня 2010 року, ухвалене по даній справі,

ВСТАНОВИЛА:

   В грудні 2006 року ОСОБА_4 звернулась в суд з первинним позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

      Під час розгляду справи вона свої позовні вимоги збільшила і просила визнати за нею право власності на вказану квартиру, скасувати право власності та реєстрацію відповідачки на цю ж квартиру і витребувати її з незаконного володіння.

      Мотивуючи свої позовні вимоги вона посилалась на те, що 29.01. 2005 року ОСОБА_6, відносно якого була порушена кримінальна справа продав помимо її волі вказану квартиру відповідачці, оформивши договір купівлі-продажу нотаріально.

      Вказаний договір з відповідачкою вона не вчиняла, коштів за квартиру не отримувала і продовжує проживати у цій квартирі.

     Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволені частково. Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 визнано недійсним.

      Визнано за позивачкою право власності на вказану квартиру, а врешті позовних вимог відмовлено.

      З таким рішенням не погодилась ОСОБА_5 і оскаржила його в апеляційному порядку, поставивши питання про його скасування і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

    Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які полягали в тому, що в порушення ст. 57 ЦПК України не були досліджені матеріали кримінальної справи з незаконного продажу спірної квартири.

     Окрім цього  в апеляційній скарзі зазначається, що суд відповідно до вимог ст.63 ЦПК України мав би задовольнити клопотання про допит в якості свідків осіб, які були  присутні при укладенні оспорюваного договору.

      Як на підставу для скасування рішення ОСОБА_5 посилається на те, що позивачка в порушення ч. 3 ст. 88 ЦПК України при зверненні до суду не сплатила судового збору.

     Незаконним вона вважає рішення суду і тому, що суд в супереч вимогам ч.1 ст. 216 ЦК України застосував односторонню реституцію на користь позивачки, не зважаючи на те, що вона не була стороною оспорюваного договору купівлі-продажу.

     Колегія суддів, заслухавши доповідача, ОСОБА_5 її представника, ОСОБА_4 та її представника, перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до наступного висновку.

    Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на помилковому тлумаченні окремих положень процесуального та матеріального права.

     Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили є обов’язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок.

     Вироком суду від 30 жовтня 2009 року  встановлено, що продаж квартири АДРЕСА_1 від імені позивачки, використовуючи підроблені документи, вчинив ОСОБА_6 з невідомою особою. Цим вироком встановлено, що позивачка договору купівлі - продажу з ОСОБА_5 не укладала

     Вказані обставини не потребували доказування тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив відповідачці у виклику свідків до суду з метою з’ясування обставин укладення оспорюваного договору, оскільки вони були з’ясовані в ході розгляду кримінальної справи і знайшли  своє відображення у вироку.

     Суд першої інстанції, виходячи із встановлених обставин, правильно визнав оспорюваний договір купівлі - продажу квартири недійсним через його невідповідність вимогам ч. 1 ст. 203 ЦПК України та на підставі ст. 215 ЦК України.

     Доводи  ОСОБА_5, що позивачка не мала права витребовувати у неї як добросовісної набувачки спірної квартири, оскільки вона не була стороною договору купівлі продажу є безпідставними і суперечать іншим її доводам, якими вона навпаки намагалась довести, що договір купівлі - продажу було вчинено саме позивачкою.

      Із володіння позивачки спірна квартира після вчинення договору купівлі продажу  не вибувала і не переходила у володіння відповідачки, Позивачка продовжує нею володіти та користуватись.

      Отже доводи відповідачки щодо односторонньої реституції суперечать фактичним обставинам справи і ґрунтуються на некоректному тлумаченні положень цивільного законодавства, які регулюють правовідносини, пов’язані з витребуванням майна із чужого незаконного володіння.

     Встановлено, що АДРЕСА_1 була продана помимо волі її власниці ОСОБА_4, отже у разі вибуття вказаної квартири із її володіння вона відповідно п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України мала правові підстави для її витребування у добросовісного набувача.

     Доводи відповідачки з приводу несплати судового збору в повному обсязі, якщо і мають місце то вони не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

     Окрім цього відповідно до п.8 ст. 4 Декрету КМ України позивачі звільняються від сплати мита при відшкодуванні шкоди, заподіяної злочином, що має місце в даному випадку.

      Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення. В ході апеляційного розгляду не виявлено інших незаперечних підстав для його скасування.

     А тому, керуючись  ст.ст.307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області,

УХВАЛИЛА:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_5     відхилити.

     Рішення   Ленінського районного суду м. Вінниці від 1 червня 2010 року, ухвалене по справі за позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_5, за участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 про визнання договору недійсним, визнання права власності, скасування права, реєстрацію квартири та витребування квартири,  залишити без змін.

      Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нєю законної сили.

                            Головуючий-суддя:

                                                   Судді: