УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 липня 2010  року колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

        головуючого         Черненкової Л.А.,

                суддів         Дерев’янка О.Г. Красвітної Т.П.

        при секретарі          Грало О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою  ОСОБА_1

на ухвалу  судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2010 року у цивільній справі

за позовом  ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») в особі відділення «Будинок Губернатора», Відділення «1000 дрібниць» про визнання кредитного договору, договору поруки та договору застави недійсним, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

              Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2010 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору, договору поруки та договору застави недійсним, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди повернуто позивачу з підстав п.4 ч.3 ст. 121 ЦПК України.

             В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали у зв’язку з порушенням судом норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

            Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне скаргу задовольнити, а ухвалу суду скасувати з наступних підстав.

            ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі відділення «Будинок Губернатора», Відділення «1000 дрібниць» про визнання кредитного договору, договору поруки та договору застави недійсним, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

            Повертаючи позивачу позов для подачі в належний суд за місцем знаходження відповідача, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до вимог ст.. 110 ЦПК України відділення відповідача не є його філією, а отже не може виступати як сторона у цивільній справі.

Однак,  до такого висновку суд першої інстанції дійшов без урахування правового положення відділення банку.

Згідно п. 7 ст. 110 ЦПК України позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичних осіб, можуть пред’являтися також за їх місцезнаходженням.

Місце знаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (ст.. 93 ЦК України).

В діючому законодавстві і перш за все в ч.7 ст.110 ЦПК України дійсно йде мова лише про філії та представництва банку. Правовий статус відділення банку на законодавчому рівні не регламентований. Проте в п. 10.1 постанови Національного банку України від 31 серпня 2001р. № 375 «Про затвердження Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень» зазначається, що з метою поліпшення обслуговування клієнтів та виконання функцій, визначених банком. Банк може відкривати структурні одиниці ( відділення, власні обмінні пункти), і таке відкриття відповідно до п. 10.4 може здійснюватися як на балансі банку, так і на балансі філії. Кредитування фізичних та юридичних осіб пов’язане з банківською діяльністю ( здійсненням банківських операцій).

              За таких умов позивач обґрунтовано посилається на те, що його позовні вимоги, для захисту яких він звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, випливають із діяльності відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» по здійсненню банківських операцій, яке фактично виконує обов’язки філії, а тому спір може бути заявлений і  за місцем знаходження відділення, що  і було зроблено позивачем в даному  випадку. Пред’явлення в такому випадку позову за місцем знаходження відділення ніяк не пов’язане з тим,  чи є відділення юридичною особою, так як позов заявлено не за місцем знаходження  юридичної особи, а за місцем знаходження відділення і в зв’язку з  його діяльністю.  

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що справа не підсудна Бабушкінському районному суду, а тому ухвалу суду слід скасувати, а справу направити для  подальшого розгляду до суду першої інстанції.  

    Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2010 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

      Головуючий

      Судді