УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 липня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Черненкової Л.О.

суддів: Красвітної Т.П., Дерев’янка О.Г.,

при секретарі   -   Грало О.В.                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 – представника ОСОБА_2

на рішення  Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2010 року

у цивільній справі  за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу:

                                                        ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2,  зазначивши в позові про те, що з 28.05.1977 року перебуває з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, від якого мають повнолітнього сина.

Спільне життя з відповідачкою не склалося, оскільки виявились різні характери та між ними втрачено почуття кохання, що призвело до припинення шлюбних відносин та сумісного проживання з січня 2004 року. Вважаючи збереження сім’ї неможливим, просив розірвати шлюб.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 – представник ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду у зв’язку з порушенням судом норм процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 28 травня 1977 року, від якого мають повнолітнього сина. З пояснень позивача слідує, що непорозуміння, які склалися між сторонами з самого початку, привели до відчуження, в результаті чого вони з 2004 року припинили подружні стосунки. З цього часу відповідачка проживає у Німеччині. (а.с.37-40)

Спроб для примирення сторони не вживають, позивач проживає з іншою жінкою і має намір зареєструвати з нею шлюб.

За таких обставин, враховуючи стійке небажання ОСОБА_3 проживати з відповідачкою однією сім’єю, суд правильно дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам позивача і обґрунтовано розірвав шлюб між сторонами.

Судом встановлено, що сторони тривалий час проживають окремо, спільного господарства не ведуть, відповідачкою конкретні заходи щодо примирення не обґрунтовувались, а з урахуванням того,що позивач проживає з жінкою, та зазначає про намір укласти з нею шлюб, наполягання відповідачки, яка проживає тривалий час за межами України, на обов’язкове застосування заходів щодо примирення подружжя, свідчить як вияв зневаги до позивача, оскільки відповідно до вимог ст.. 111 СК України суд вживає заходи щодо примирення подружжя, якщо  це не суперечить моральним засадам суспільства, тому доводи відповідачки про невжиття судом обов’язкових заходів щодо примирення не ґрунтуються за законі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегiя суддiв –

УХВАЛИЛА:

Апеляцiйну скаргу ОСОБА_1 – представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох мiсяцiв.

                                   Головуючий:

                                   Суддi: