А П Е Л Я Ц І Й Н И Й    С У Д     В І Н Н И Ц Ь К О Ї    О Б Л А С Т І

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

20 липня  2010 року                                                             м. Вінниця

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

    Головуючого:  Нікушина В.П.

    Суддів:  Сороки Л.А., Гуцола П.П.

    При секретарі:  Руденко О.М.

            За участю представника:  ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою ОСОБА_3  на рішення ленінського районного суду м. Вінниці від 19 квітня 2010 року, ухвалене по даній справі, -

В С Т А Н О В И Л А :

          В березні 2010 року ОСОБА_2 звернулась в суд з вказаним позовом до ОСОБА_4

          Мотивуючи свої позовні вимоги, вона посилалась на те, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від спільного шлюбу вони мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

          20 квітня 2005 року шлюб між ними було розірвано. Відповідач, як з моменту народження доньки під час спільного проживання так і після розірвання шлюбу, участі у вихованні доньки не приймав і не приймає і взагалі не цікавиться її існуванням.

          За рішенням суду, починаючи з 30 травня 2006 року, з нього стягуються у примусовому порядку аліменти.

          Однак, після винесення рішення про стягнення аліментів він продовжує не сплачувати аліменти на утримання доньки. Станом на момент звернення з позовом про позбавлення його батьківських прав заборгованість по аліментам склала 20363 грн. 70 коп.

          Під час випадкових короткочасних зустрічей з донькою поводиться грубо, ображає її. В результаті це викликає страх у доньки від зустрічей з відповідачем.

          Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.  ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав відносно його  доньки ОСОБА_4.

        З таким рішенням не погодився відповідач і оскаржив його в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі він просив рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

          Доводи апеляційної скарги він обґрунтовував тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення, ухвалене з порушенням норм процесуального права, а саме в порушення вимог ст. 62 ЦПК України, суд не вжив заходів для повного всебічного та об’єктивного з’ясування фактичних обставин справи.

          Як вважає відповідач, суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, щодо надання ним матеріальної допомоги на утримання доньки після розлучення з позивачкою та беззаперечно прийняв до уваги пояснення доньки, яка перебувала в збудженому стані на межі істерики про необхідність позбавлення його батьківських прав.

          Окрім цього він вважає, що підстав для позбавлення його батьківських прав немає, а виникнення цього позову було реакцією позивачки на позов його матері про зняття ОСОБА_2 з реєстрації з квартири, що належить його матері.

            Колегія суддів, заслухавши доповідача, відповідача, позивачку її представника, перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення прийшла до наступного висновку.

          Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскілки наведені в ній доводи не тягнуть за собою скасування оскаржуваного рішення і окрім того, вони не знайшли свого підтвердження.

          Встановлені по справі обставини вказують на те, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

          Про це свідчить той факт, що він ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання доньки ОСОБА_4. Станом на початок 2010 року його заборгованість по аліментам склала більше 20 тис. грн. При цьому, об’єктивних причин, які б перешкоджали наданню матеріальної допомоги на утримання доньки, не існує.

          Окрім цього, він не спілкується з донькою і не виявляє бажання до такого спілкування, не цікавиться умовами проживання доньки та станом її здоров’я.

          Він не проявляє ініціативи до вирішення життєвих питань  доньки. Так до розірвання шлюбу з позивачкою його сім’я, в тому числі і донька ОСОБА_4, проживала в квартирі його матері АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу позивачка з донькою  змушені були виселитись з цієї квартири. При цьому, ОСОБА_3 участі в облаштуванні житлових умов доньки не приймав і цим питанням не цікавився.

          Наявні у справі матеріали вказують на те, що ОСОБА_3А схильний до зловживання спиртними напоями. Епізодичні зустрічі з донькою завершувались конфліктами. Сама донька виступила одним із ініціаторів позбавлення його батьківських прав.

        В ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_3 не заперечував цих обставин, однак він вважає, що вони не можуть слугувати підставою для позбавлення його батьківських прав.

          За висновками служби у справах дітей Вінницької міської ради визнано за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_4.

          Отже, за наявних обставин суд першої інстанції ухвалив цілком обґрунтоване і законне рішення, підстав для скасування якого не вбачається.

          А тому, керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів  палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області, -

У Х В А Л И Л А :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_3  відхилити.

          Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 квітня 2010 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

                            Головуючий суддя:

                                                  Судді:

                   З оригіналом вірно: