Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2007 р. справа №07/49-07
Судова колегія у складі:
головуючого судді Могилєвкіна Ю.О., суддів Такмакова Ю.В., Плужника О.В.
при секретарі Гудкової І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Євтушенко О.Д.
відповідача –не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх.№ 2584Х/3-7 на ухвалу господарського суду Харківської області від 30.07.2007 р. по справі № 07/49-07
за позовом – ВАТ НАК „Украгролізинг”, м. Київ
до –ТОВ „Агросервіс ЛТД”, с. Волохів Яр
про стягнення 53590,16 грн., -
встановила:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.07.2007 року по справі №07/49-07 (суддя Інте Т.В.) повернений без розгляду зустрічний позов ТОВ „Агросервіс ЛТД” про визнання спірного договору фінансового лізингу №20-04-250 фл від 26.02.2004 року недійсним.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що відповідно до ст.60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом; зустрічний позов повинен бути взаємно пов’язаний з первісним та подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Позивачем при подачі зустрічної позовної заяви було порушено вимоги ст.54 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі та підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником. До позовної заяви не додано документів, що підтверджують посадове становище особи, яка підписала позовну заяву, що надає суду підстави для повернення зустрічної позовної заяви та доданих до неї документів без розгляду згідно п.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того позивачем за зустрічною позовною заявою були порушені вимоги п.4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки згідно ст. 6 Декрету КМУ "Про державне мито" та пунктами 13 та 14 Інструкції про порядок обчислення і справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. № 15, а саме: останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в доход бюджету грн. (дата)" повинен скріплюватися першим і другим підписами осадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення, що є підставою для повернення зустрічної позовної заяви згідно п.4 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.
Також, позивачем за зустрічною позовною заявою були порушені вимоги п.10 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до позовної заяви додається оригінал платіжного доручення про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, чого не було зроблено позивачем, що надає суду підставу для повернення зустрічної позовної заяви та доданих до неї документів.
Скаржник (відповідач за первісним позовом) з ухвалою господарського суду Харківської області від 30 липня 2007 р. не погодився, подав апеляційну скаргу до апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та направити матеріали справи до місцевого господарського суду для розгляду зустрічного позову по суті, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Свою скаргу скаржник (відповідач за первісним позовом) обґрунтовує тим, що провертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, безпідставно посилається на порушення апелянтом ст. 54 ГПК України тим, що позов підписаний особою, посадове становище якої не визначено. Як вбачається із змісту зустрічного позову, вона підписано особою, яка виконує обов'язки директора, а - згідно п.9.5 Статуту апелянта, керівник має право представляти інтереси товариства в органах державного управління, судових та інших органах без довіреності (витяг з Статуту додається).
Однією з підстав повернення позову, суд першої інстанції врахував порушення вимог ст. 63 ГПК України тим, що не додано доказів сплати державного мита, зокрема останнього примірника платіжного доручення з поміткою кредитної установи про зарахування в дохід бюджету визначеної суми та не скріплено печаткою, як цього витребує ст. 6 Декрету КМУ «Про державне мито»та п.п. 13, 14 Інструкції №15 від 22.04.93р., але, на думку скаржника, суд не звернув уваги на клопотання апелянта за №161 від 26.07.2007р. доданого до заяви, про покладання судових витрат на Відповідача у відповідності ст. 49 ГПК України, яка дозволяє суду «Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору».
Згідно статті 49 ГПК України, на думку скаржника, господарському суду дозволяється суми витрат, які підлягають сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покласти при задоволені позову - на відповідача, при частковому задоволені позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог». В розумінні зазначеного, суд, на думку скаржника, міг би задовольнити клопотання апелянта, матеріальне становище якого в момент звернення з зустрічним позовом не дозволяє сплатити зазначені платежі.
3 огляду на те, що стаття 61 ГПК України дозволяє питання про прийняття позовної заяви вирішувати суддею, на думку скаржника йому не був наданий строк про усунення недоліків і, повернення зустрічної позовної заяви залишило його права на судовий захист, встановлений статтею 55 Конституції України.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. ст. 99, 101 ГПК України, судова колегія приходить до висновку про залишення ухвали місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України - Сторони користуються рівними процесуальними правами.
Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.
Сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Повертаючи без розгляду зустрічну позовну заяву, місцевий господарський суд, обгрунтовано зазначив в оскаржуваній ухвалі, що відповідно до ст.60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом; зустрічний позов повинен бути взаємно пов’язаний з первісним та подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Відповідно до вимог ч. 1 п.п.3, 3-1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують –сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Як вбачається з матеріалів поданої скарги, скаржник 26.07.2007 року звернувся з зустрічним позовом до господарського суду Харківської області і, в порушення вимог ст.ст. 57,60 Господарського процесуального кодексу України не надав відповідних доказів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Посилання скаржника на його клопотання про віднесення судових витрат на відповідача (за зустрічним позовом) у відповідності ст. 49 ГПК України безпідставне, оскільки розподіл судових витрат згідно ст.49 ГПК України вирішується судом, вже після розгляду справи по суті, а не в період подання позову та зустрічного позову.
Також, скаржником не надано доказів про те, що відповідно згідно ст. ст.4, 6 Декрету КМУ №7-93 від 21.0193 р. "Про державне мито" та пунктами 13 та 14 Інструкції про порядок обчислення і справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. № 15 він звільнений (має пільги) від сплати державного мита при поданні позовові до господарського суду.
На підставі викладеного ухвала господарського суду Харківської області від 30.07.2007 р. по справі №07/49-07 винесена у відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права і, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст. ст. 49, 57, 60, 63, 105, 106 Господарського процесуального кодексу ст. ст.4, 6 Декрету КМУ №7-93 від 21.0193 р. "Про державне мито", пунктами 13 та 14 Інструкції про порядок обчислення і справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. № 15 України, колегія, -
постановила:
Ухвалу господарського суду Харківської області від 30.07.2007 р. по справі №07/49-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Такмаков Ю.В.
Плужник О.В.
Повний текст постанови підписаний 05.09.2007 року.