Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2007 р. Справа № 21/260-07
Судова колегія у складі:
головуючого судді - Могилєвкіна Ю.О., суддів Плужника О.В., Такмакова Ю.В.
при секретарі Гудкової І.В.
за участю представників сторін:
позивача – не з”явився
відповідача - не з”явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2533Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 27.06.07 р. по справі № 21/260-07
за позовом – ТОВ „Українська аграрно-хімічна компанія”, м. Київ
до – ТОВ „Супіна Інтернейшл”, с. Катеринівка
про стягнення 63083,24грн.
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.06.2007 року по справі №21/260-07 (суддя Пелипенко Н.М.) позовні задоволені частково. Стягнено з відповідача на користь позивача - суму основного боргу в розмірі 55287,63 грн., пеню в розмірі 6070,58 грн., держмито в розмірі 613,58 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що між позивачем в особі ДП "Лозівський Агрозахист", що діє за договором доручення № 5/1П від 28.07.2003р. та відповідачем укладено договір поставки № 3/20-7 від 28.04.2006р. Згідно з вимогами договору та специфікації № 1 від 28.04.2006р. по накладній № 3/50/04 від 28.04.2006р. позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 55287,63 грн., відповідач товар прийняв через свого представника, що діяв за довіреністю № 426188 від 07.05.2006р., але в передбачений п. 6.3 договору строк до 01.09.2006р. не оплатив.
Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оскаржена, відповідач не надав суду доказів оплати товару та враховуючи вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України щодо загальних умов виконання зобов'язання, позовні вимоги по сумі основного боргу 55287,63 грн. суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами п. 11.1 договору, за порушення грошових зобов'язань позивачем нарахована пеня, яка підлягає задоволенню частково в сумі 6070,58 грн., оскільки згідно з вимогами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано. В іншій частині позовних вимог місцевий господарський суд відмовив.
Скаржник (відповідач по справі) не погодився з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що вказане рішення є не законним та необґрунтованим і просить прийняти апеляційну скаргу до провадження і скасувати рішення (не зазначаючи в якій частині) з наступних підстав.
Відповідач у своїй скарзі вказує на те, що він направляв в Господарський суд Харківської області лист про те, що на його адресу не надійшла позовна заява позивача, в зв’язку з цим він не мав можливості надати свої заперечення.
Також, відповідач посилається на те, що він є сільськогосподарським підприємством та платником фіксованого сільськогосподарського податку з 2001 року.
В 2003 році в наслідок складних погодних умов у нього загинули посіви озимої пшениці на площі 706.2га і відбувся недобір врожаю по іншим сільськогосподарським культурам, вирощування та реалізація яких є основним видом господарської діяльності підприємства. Перечисленні обставини на думку відповідача є форс-мажорними і підтверджені висновком Торгівельно-промислової палати. В наслідок цих обставин виручка від реалізації сільськогосподарських культур зменшилась на суму 5543,2 тис. грн.
Як зазначає відповідач, недобір врожаю був і в 2004 р., що підтверджується актом на списання озимих культур від загибелі, затверджений начальником управління сільського господарства та продовольства Близнюківського району. Згідно ст. 617ЦК України «Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили». Прострочка платежу по договору поставки № 3/20-7від 28.04.06 року незначна. Згідно ст. 233 Господарського Кодексу, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно ст. 551 Цивільного Кодексу: Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення Господарський Суд Харківської області не визнав , що прострочка платежу по договору поставки незначна , а нарахована пеня значно велика .Збитки позивачем не понесені. Згідно довідка № 2 от 12.01.07 року Лозівського районного відділу державної реєстрації . , ТОВ «Супіна Інтрнейшнл»має тільки 357 га землі, а в 2003 році у відповідача було біля 10 тисяч га. В наступний час звільнені робітники сільськогосподарського підприємства ТОВ «Супіна Інтернешнл». Нараховуючи пеню позивач не визнав положення ч.З. ст.. 509 Цивільного Кодексу, згідно якого загальними основами цивільного законодавства і, разом з тим, основами, на яких можуть базуватися обставини між сторонами., є добросовісність, розумність й справедливість.
Сторони своїх представників в судове засідання не направили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання.
Від відповідача (телеграмою) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що його представник (юрист) не має змоги з’явитись в судове засідання, оскільки він знаходиться у відпустці.
Судова колегія розглянувши клопотання відповідача і враховуючи на те, що відповідач, як юридична особа мав змогу направити в засідання для надання пояснень щодо заявленої скарги іншого представника (керівника, або заступника керівника підприємства), а також те, що скаржником не надано будь-яких доповнень та відповідних доказів до скарги, вважає, що клопотання відповідача задоволенню не підлягає і справа за поданою скаргою підлягає розгляду за наявними в ній матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог передбачених зазначеною статтею. Жодних підстав (обставин) які б підтверджували порушення або невірне застосування місцевим господарським судом при розгляді справи та прийнятті рішення норм матеріального або процесуального права позивач у своїй апеляційній скарзі не довів та відповідних доказів не надав.
Згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України Сторони користуються рівними процесуальними правами.
Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.
Сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наданої поштової квитанції та опису до цінного листа, відповідачу була надіслана копія позову та доданих до нього документів, в зв’язку із чим посилання відповідача на неотримання копії позову та доданих до нього документів безпідставні не підтверджені будь-якими доказами.
Крім того, отримавши ухвалу про порушення провадження у справі від 17 травня 2007 року із призначенням справи до розгляду справи на 14 червня 2007 року, відповідач мав право на ознайомлення з матеріалами справи та надання місцевому господарському суду своїх заперечень, щодо заявленого позову.
27 червня 2007 року, тобто в день призначення до розгляду справи за поданим позовом, відповідач надсилає до місцевого господарського суду „термінову телеграму” з клопотанням про відкладення розгляду справи в зв’язку із хворобою представника відповідача.
Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута місцевим господарським судом за наявними в матеріалах доказами.
Як встановлено місцевим господарським судом між позивачем в особі ДП "Лозівський Агрозахист", що діє за договором доручення № 5/1П від 28.07.2003р. та відповідачем укладено договір поставки № 3/20-7 від 28.04.2006р. Згідно з вимогами договору та специфікації № 1 від 28.04.2006р. по накладній № 3/50/04 від 28.04.2006р. позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 55287,63 грн., відповідач товар прийняв через свого представника, що діяв за довіреністю № 426188 від 07.05.2006р., але в передбачений п. 6.3 договору строк до 01.09.2006р. не оплатив.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що сума основного боргу відповідачем не оскаржена, відповідач не надав суду доказів оплати товару і враховуючи вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України щодо загальних умов виконання зобов'язання, позовні вимоги по сумі основного боргу 55287,63 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами п. 11.1 договору, за порушення грошових зобов'язань позивачем нарахована пеня, яка підлягає задоволенню частково в сумі 6070,58 грн., оскільки згідно з вимогами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняються від дня коли зобов”язання мало бути виконано
Посилання відповідача на форс-мажорні обставини за період з 2001 по 2004 рік безпідставні, оскільки спір розглянутий місцевим господарським судом виник за договором постачання №3/20-07 від 28.04.2006 року. Доказів настання форс-мажорних обставин за період 2006 року по час подання позову відповідач не надав.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а відповідно до вимого п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
У зв'язку з викладеним, рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2007 року прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст.ст.104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2007 року по справі №21/260-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Плужник О.В.
Такмаков Ю.В.
Повний текст постанови підписаний 06.09.2007 року.