У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц–7164/10 Головуючий в 1-ій інстанції – Бондаренко В.М.
Категорія – 57 Доповідач - Демченко Е.Л.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого – судді Басуєвої Т.А.
суддів – Волошина М.П., Демченко Е.Л.
при секретарі – Лещинській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради (далі – управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міськради) про визнання неправомірними дій, сплату недонарахованих сум виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
в с т а н о в и л а:
У грудні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міськради та просила визнати дії відповідача неправомірними по призначенню, нарахуванню і виплаті їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 січня 2007 року. Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міськради призначити, нарахувати та виплатити їй з 01 січня 2007 року по 14 серпня 2008 року, відповідно до ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, який дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком до шести років, на момент виплати, починаючи з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 3.421 грн.89 коп.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивачка просить постанову суду скасувати та направити справу на новий розгляд, мотивуючи тим, що суд при винесені постанови порушив норми матеріального й процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.3,14 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один із батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Така допомога виплачується щомісяця з дня її призначення по день досягнення дитиною трирічного віку включно.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, у зв’язку з народженням ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_3 та здійсненням догляду за ним перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Павлоградської міськради, як отримувач допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Частиною 1 ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, яка визначає розмір допомоги, передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, дія частини першої ст.15 та пункту 3 розділу УШ „Прикінцеві положення” Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” на 2007 рік було зупинено на підставі п.14 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Статтею ж 56 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” було визначено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення п.14 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з ухваленням Конституційним Судом України 09 липня 2007 року рішення №6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення п.14 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення на 2007 рік дії ч.1 ст.15 та п.3 розділу УШ „Прикінцеві положення” Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” ці правові норми втрачають чинність і не підлягають застосуванню. А тому, з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України і до 31 грудня 2007 року, оскільки Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” діяв до указаної дати, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому ч.1 ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” – у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Оскільки ж відповідачем цього зроблено не було, його дії необхідно визнати протиправними та зобов’язати виплатити позивачці недоотриману в період з 06 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року допомогу, виходячи з розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пропуск строку звернення до суду позивачка не мотивувала. Доводи щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, а тому колегія суддів вважає, що позивачка пропустила його без поважних причин.
Що ж стосується позовних вимог про перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік, то вони задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Згідно до п.23 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.
Рішенням Конституційного Суду України вказане положення неконституційними не визнавались.
Відповідач здійснював нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 ріки відповідно до ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, з урахуванням внесених до неї змін.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що справу розгляну у відсутність сторін, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи є заяви Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міськради та ОСОБА_2, в яких вони просять справу розглядати без їх участі у порядку письмового провадження, що передбачено ст.122 КАС України(а.с.8,11).
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а постанова Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2010 року скасуванню.
Керуючись Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року, ст.ст.303,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: