СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
04 вересня 2007 року | Справа № 2-5/13399-2005 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Латиніна О.А.,
Гоголя Ю.М.,
секретар судового засідання Рєвєнко М.Ю.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 15.11.2005 року у справі № 2-5/13399-2005
за позовом Закритого акціонерного товариства "Бурлюк" (вул. Виноградна, 3,Каштани, Бахчисарайський р-н,98413)
до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим (вул. Сімферопольська, 3,Бахчисарай,98403)
про спонукання списати безнадійну податкову заборгованість в сумі 23348,86 грн.
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство "Бурлюк" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про спонукання Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим списати безнадійну податкову заборгованість в розмірі 23348,86 грн.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 15.11.2005 року у справі №2-5/13399-2005 позов задоволено. Господарський суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що податковий орган повинен був списати позивачу суму безнадійної податкової заборгованості, що виникла за період вересень-грудень 2004 року в сумі 23348,86 грн.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час розгляду спору неправильно були застосовані норми матеріального права.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 року постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2005 року у справі №2-5/13399-2005 було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2007 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції, оскільки останнім розгляд апеляційної скарги здійснювався у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, тоді як підлягали застосуванню норми Кодексу адміністративного судочинства України.
У судове засідання, призначене на 04.09.2007 року представники сторін не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомили.
Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що закрите акціонерне товариство „Бурлюк” зареєстроване Бахчисарайською районною державною адміністрацією 27.03.2003 року.
З пункту 4.2 Статуту закритого акціонерного товариства „Бурлюк” вбачається, що основним предметом діяльності підприємства є виробництво, заготівля, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції.
З 01.01.2004 року закрите акціонерне товариство „Бурлюк” було зареєстровано у якості платника фіксованого сільськогосподарського податку.
30 січня 2004 року закрите акціонерне товариство „Бурлюк” надало до податкового органу розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку за 2004 рік, яким самостійно узгодило податкові зобов’язання на загальну суму 175152,57 грн. та щомісячні строки сплати податку, у тому числі за грудень 2004 року строком сплати до 20 січня 2005 року –17515,00 грн. (аркуш справи 9).
Проте, зазначені податкові зобов’язання позивачем у встановлений строк сплачені не були, тому що на площах земельних ділянок позивача 3-4 квітня і 15 вересня 2004 року через несприятливі погодні умови (сильне похолодання, інтенсивні дощі) загиблі та були пошкоджені сільськогосподарські культури, що встановлено висновками Торгово-промислової палати України №2065\05-4 від 17 травня 2004 року та №280\05-4 від 2 лютого 2005 року (аркуші справи 8, 7). Позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим з заявою від 27.05.2004 року за №01-4/566, у якій просив податковий орган списати безнадійний податковий борг підприємства, що виник станом на 05.04.2004 року.
13 грудня 2004 року рішенням податкового органу №60/2593 був списаний податковий борг з фіксованого сільськогосподарського податку, що виник станом на 5 квітня 2004 року, на суму 29173,73 грн. та пеня - 23,19 грн. (аркуш справи 69).
21 грудня 2004 року позивач звернувся до податкової інспекції з листом за №01-4/1290 про списання податкового боргу, який виник внаслідок форс-мажорних обставин, що мали місце 15.09.2004 року (аркуш справи 41).
08 квітня 2005 року податковим органом надана відповідь на цей лист, відповідно до якої списання нарахованої за актом перевірки пені 12859,29 грн. неможливо, тому що дію підпункту „г” підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зупинено на 2005 рік (аркуш справи 12).
Доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим ґрунтуюся на таких самих висновках про неможливість здійснення списання безнадійного податкового боргу у 2005 році. При цьому податковий орган не заперечує проти наявності форс-мажорних обставин та податкового боргу, який виник внаслідок дії цих обставин.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Відповідно до підпункту „г” підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном "безнадійний" слід розуміти податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Згідно з пунктом 3.4 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №103 від 14.03.2001 року, факт непереборної сили підтверджується Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.
Пунктом 4.1 зазначеного Порядку визначено, що визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами державної податкової служби, здійснюється за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Відповідно до пункту 4.5 Порядку списанню підлягає податковий борг з фіксованого сільськогосподарського податку, плати (податку) за землю, комунального податку, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що виникає у зв'язку з непогашенням податкових зобов'язань за період після дня настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) і до закінчення термінів його сплати за бюджетний рік, в якому такі обставини виникли.
З аналізу зазначених норм випливає, що списанню підлягає сума безнадійного податкового боргу з фіксованого сільгоспподатку, яка виникла внаслідок форс-мажорних обставин, за період з виникнення цих обставин до закінчення терміну сплати податку за бюджетний рік, тобто з 04.04.2004 року до 31.12.2004 року. При цьому зупинення дії підпункту „г” підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на 2005 рік не може бути підставою для позбавлення позивача права на списання податкового боргу за 2004 рік, оскільки це право виникло в нього до набрання чинності Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”.
Таким чином, судова колегія вважає неправомірною відмову податкового органу у списанні безнадійного податкового боргу з фіксованого сільгоспподатку в сумі 23348,86 грн.
Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим, оскільки постанову суду першої інстанції було прийнято відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2005 року у справі № 2-5/13399-2005 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді О.А.Латинін
Ю.М. Гоголь