ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"27" липня 2010 р. м. Київ К-15107/07
Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Головуючого –Кравченко О.О.
Суддів: Черпіцької Л.Т., Леонтович К.Г., Островича С.Е., Гордійчук М.П.
При секретарі –Гутніченко А.М.
За участю прокурора Генеральної прокуратури України-Комаса О.Ю.-
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві адміністративну справу за касаційною скаргою приватного підприємця ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2007 року у справі за позовом Львівського міжрайонного природоохоронного прокурора у Львівській області в інтересах держави в особі Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області до Дрогобицької районної ради Львівської області, третя особа приватний підприємець ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2006 року Львівський міжрайонний природоохоронний прокурор у Львівській області в інтересах держави в особі Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Дрогобицької районної ради Львівської області, третя особа приватний підприємець ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Дрогобицької районної ради Львівської області № 368 від 12.01.2005р., яким затверджено висновок про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки площею 0,35 га, запланованої під будівництво відпочинкового комплексу підприємця ОСОБА_2, та рішення цієї ж ради № 458 від 27.10.2005р. «Про розгляд протесту прокурора Львівської міжрайонної природоохоронної прокуратури».
В обґрунтування заявлених вимог прокурор послався на те, що оскаржувані рішення прийняті з недотриманням відповідачем норм Закону України «Про курорти»та ст.ст. 48, 113, 150 Земельного кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка площею 0,35 га, що запланована під будівництво відпочинкового комплексу (колиби) розміщена в межах першої зони санітарної охорони свердловин і джерел мінеральної води «Нафтуся»курорту Східниця, де заборонено спорудження будь-яких будівель. Окрім того, вказана земельна ділянка відноситься до лісового фонду Східницького лісництва Дрогобицького держлісгоспу. У порушення ст. ст. 20,31 Земельного кодексу України при прийнятті радою рішення №368 від 12.01.05р. не відбулась зміна цільового призначення земельної ділянки..
Постановою господарського суду Львівської області від 17 січня 2007 року у позові відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що до компетенції Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області не віднесено питання подання позовів про визнання недійсним рішень органів місцевого самоврядування з земельних питань з мотивів невідповідності їх вимогам закону, такими органами можуть бути, зокрема, самі органи місцевого самоврядування та Державні інспекції з контролю за використанням і охороною земель.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2007 року постанову господарського суду Львівської області від 17 січня 2007 року скасовано, прийнято нову постанову якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення сесії Дрогобицької районної ради Львівської області № 368 від 12.01.2005р. «Про затвердження висновку про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки, запланованої під будівництво відпочинкового комплексу (колиби) підприємцю ОСОБА_2 на території Новокропивницької сільської ради»та № 458 від 27.10.2005р. «Про розгляд протесту прокурора Львівської міжрайонної природоохоронної прокуратури на рішення Дрогобицької ради від 12.01.2005р. № 368».
Суд апеляційної інстанції вмотивував свої висновки тим, що спірна земельна ділянка площею 0,35 га., що запланована під будівництво відпочинкового комплексу (колиби), розміщена в межах першої зони санітарної охорони свердловин і джерел мінеральної води «Нафтуся»курорту Східниця. Тому прийняте Дрогобицькою районною радою рішення №368 від 01.2005 р. суперечать вимогам ст.ст. 48, 113 ЗК України та ст. 31 Закону України «Про курорти», які забороняють діяльність, яка може призвести до завдання шкоди об’єктам оздоровчого призначення, в межах цих зон заборонено спорудження будь-яких будівель та інших об’єктів не пов’язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту, а також заборонено передачу земельних ділянок у власність чи користування для діяльності несумісною з охороною природних лікувальних властивостей.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, приватний підприємець ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, у якій ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2007 року та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись при цьому на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
У запереченні на касаційну скаргу Львівський міжрайонний природоохоронний прокурор просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, вважаючи його законним.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав свої правові позиції, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга приватного підприємця ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Матеріалами справи встановлено, що з метою збереження мінеральних вод курортної місцевості Східниця Львівської області постановою Ради Міністрів УРСР №339 від 20.06.1978р. були затверджені межі округу і зон санітарної охорони курортної місцевості Східниця. Земельна ділянка загальною площею 0.35га., що запланована під будівництво відпочинкового комплексу (колиба) підприємцю ОСОБА_2, знаходиться на землях Новокропивницької сільської ради за межами села Новий Кропивник, але в межах курорту Східниця, в межах першої зони санітарної охорони свердловин та джерел мінеральної води «Нафтуся»( а.с. 9-18). Судами також встановлено, що за протестом прокурора Дрогобицькою районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №398 від 18.11.05р., яким визнано таким, що втратило чинність розпорядження райдержадміністрації №32 від 15.02.05р. «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки». Цим розпорядженням також скасовано дозвіл на підготовку матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки для підприємця ОСОБА_2 ( а.с.19). Дрогобицьким районним відділом земельних ресурсів та Державним управлінням екології та природних ресурсів в Львівській області були відкликані попередні висновки про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки, що слугували підставою для прийняття Дрогобицькою районною радою рішення №368 від 12.01.2005р.
Дані обставини не була належним чином оцінені судом першої інстанції, що потягло прийняття помилкового рішення, яке було у подальшому скасоване судом апеляційної інстанції з прийняттям нової постанови.
Судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскаржуване рішення прийнято сільською радою всупереч вимог ст.ст.48,113,150 Земельного кодексу України, а також ст.31 Закону України «Про курорти», відповідно до яких на територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної охорони. У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, об’єктам оздоровчого призначення. Суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин приписи вказаних правових норм.
Суд першої інстанції, відмовляючи прокурору у позові, не звернув уваги також й на те, що спірна земельна ділянка відноситься до першої групи лісів ( квартал 7,виділ 7 Східницького лісництва), і до земель лісового фонду. Матеріалами справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення у порушення вимог ст. ст. 20,21 Земельного кодексу України не відбулась передача земельної ділянки та зміна її цільового призначення, і спірна земельна ділянка продовжує відноситись до земель лісового фонду. У порушення Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об’єктів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №427 від 31.03.2004р., у акті вибору земельної ділянки для підприємця ОСОБА_2 від 14.09.04р. не вказано про погодження зміни цільового призначення земельної ділянки.
Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про невідповідність оскаржуваних рішень вимогам закону, судова колегія визнає обґрунтованими, й такими, що відповідають матеріалам справи.
Окрім того, судова колегія визнає правильними висновки суду апеляційної інстанції щодо помилковості позиції суду першої інстанції в частині права прокурора звертатися з позовом в інтересах держави в особі Державного управління екології та природних ресурсів. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99 роз’яснено, що прокурор в інтересах держави вправі звертатися до суду з позовом в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Державне управління екології та природних ресурсів відноситься до органів виконавчої влади. Відповідно до ст.5 Закону України №963-1У «Про державний контроль за використанням та охороною земель»саме за ці органи покладено функції державного контролю за використанням та охороною земель. Відповідно до пункту 2ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Такі випадки передбачені ст.33 Закону України «Про прокуратуру»та ст.60 КАСУ. У вищезазначеному рішенні Конституційного Суду України роз’яснено, що «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави. З огляду на викладене позиція суду першої інстанції що прокурор не вправі був звернувся з позовом обґрунтовано визнана помилковою судом апеляційної інстанції. З такою позицією погоджується і судова колегія.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги
Керуючись ст.ст. 220, 221,223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія, -
Ухвалила :
Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 17 січня 2007 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строки та у порядку, передбаченими статтями 237-239 КАС України.
Судді: