Справа № 2-187/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2007 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Карпушина Г.Л.
при секретарі - Корнет В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Семенівському районі Полтавської області про визнання неправомірними дії відповідача та зобов'язання останнього вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Семенівському районі Полтавської області про визнання неправомірними дії відповідача та зобов'язання останнього вчинити певні дії.
В позовній заяві позивач вказував, що 30 грудня 1975 року він працював у Хорольській ПМК-170 (на даний час ВАТ «Хорольська ПМК-170»), де отримав травму кисті правої руки, у зв'язку з чим пожиттєво втратив 25% працездатності. Відповідно до рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 16.11.1992 року, Хорольська ПМК-170 проводила йому виплати в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої ушкодженням його здоров'ю на виробництві.
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2004 року, встановлено, що ВАТ «Хорольська ПМК-170» допущено порушення прав позивача, які знайшли вираження у не виплати йому завданої шкоди в повному обсязі та нарахуванні виплат у розмірі, який є меншим від встановленого законодавством. Цим же рішенням стягнуто з ВАТ «Хорольська ПМК-170» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті відшкодування матеріальної шкоди, завданої ушкодженням його здоров'ю на виробництві та встановлено новий розмір виплат з 01.09.2004 року в сумі 331.80 грн.
Після залишення в лютому 2005 року, апеляційним судом Полтавської області, вказаного рішення в силі та виплати заборгованості, 30.06.2005 року ВАТ «Хорольська ПМК-170» передала справу позивача до відповідача, який з даного часу почав продовжувати виплату позивачу відшкодування шкоди. При цьому позивачу відповідачем проводилася виплата не в розмірі 331.80 грн., як вказано в рішенні суду від 12.11.2004 року, а в розмірі 111, 26 грн., тобто в розмірі, який був нарахований ВАТ «Хорольська ПМК-170» при передачі справи.
Постановою Семенівського районного суду Полтавської області від 05.04.2006 року визнано не правомірними дії відповідача щодо виплат позивачу щомісячного страхового відшкодування в розмірі 111, 26 грн., а не в розмірі 331, 80 грн., як встановлено рішенням суду від 12.11.2004 року та зобов'язано відповідача виплачувати позивачу страхове відшкодування у розмірі 331, 80 грн. Вказана постанову суду ніким не оскаржувалося та була виконана відповідачем.
2
Відповідно до ч.2 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними органу центральної виконавчої влади з питань статистики з 1 березня наступного року проводиться перерахування сум щомісячних страхових виплат. На виконання вказаних вимог закону 28 лютого 2005 року правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийнято постанову №3 «Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим».
В порушення вищевказаних вимог закону відповідач після отримання справи та початку проведення виплат страхового відшкодування позивачу, не провів їх перерахування. Дане перерахування не проводилося і ВАТ «Хорольська ПМК-170» при передачі справи до відповідача.
В 2006 році з 1 березня відповідачем у зв'язку із зростанням середньої заробітної плати було проведено перерахування розміру виплат страхового відшкодування позивачу.
Не погоджуючись з розміром виплат страхового відшкодування, оскільки не було проведено їх перерахування в 2005 році, позивач неодноразово звертався усно до відповідача з проханням його збільшення, про те йому було відмовлено.
Після перерахування виплат позивачу у 2006 році їх розмір на даний час складає 399,16 грн.
Вказаними неправомірними діями відповідача порушено соціальні права позивача а тому він прохає їх поновити шляхом зобов'язання відповідача вчинити перерахунок розміру виплат страхового відшкодування.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надав пояснення викладені в описовій частині та прохав його позовні вимоги задовольнити та поновити його порушені права.
Представник позивача ОСОБА_2 в повному обсязі підтримав позицію позивача та додав, що з поясненнями відповідача він не може погодитися, оскільки мова у позові позивача йде не про перерахунок сум виплачених у попередньому році, а про встановлення з 1 березня кожного наступного року нового розміру виплат відповідно до індексу зростання заробітної платив галузях національної економіки в попередньому календарному році.
Відповідач позов не визнав, надавши наступні пояснення. Дійсно 30.06.2005 року відповідачу ВАТ «Хорольська ПМК-170» було передано справу позивача. На підставі документів наданих ВАТ «Хорольська ПМК-170» відповідачем виплата страхового відшкодування позивачу проводилася у розмірі 111, 26 грн. На виконання постанови Семенівського районного суду Полтавської області від 05.04.2006 року відповідачем змінено розмір виплат позивачу до 331,80 грн., при цьому проведено позивачу доплату з 01.06.2005 року.
Відповідач не заперечує, що ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», передбачено, що у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати проводиться перерахування сум щомісячних страхових виплат. Про те на їх думку в даному випадку вони не повинні були перераховувати розмір виплат страхового відшкодування позивачу з наступних підстав.
3
У відповідності до розділу 3 п.3.7 пп.3.7.1. постанови №83 від 22.12.2005 року «Про затвердження Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей)» - підставою для перерахування розміру щомісячної страхової виплати з 1 березня кожного року є зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними органу центральної виконавчої влади з питань статистики. Статтею 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу проводиться у разі: - зміни ступеня втрати професійної працездатності; - зміни складу сім'ї померлого; - підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством. Перерахування сум щомісячних виплат проводиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними органу центральної виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.
Відповідно до постановою №71-А від 12.04.2006 року відповідачем проведено перерахунок страхових виплат позивача, і їх сума склала 399,16 грн. Оскільки перерахування проводилося на коефіцієнт зростання середньомісячної заробітної плати у 2005 році, то фактично відповідачем був проведений перерахунок сум виплат страхового відшкодування позивачу з 01.03.2005 року. Коефіцієнт зростання 1.238, на який спирається позивач, не може бути застосований відповідачем для перерахування виплат позивачу, оскільки він застосовувався станом на 1 березня 2005 року відносно виплат, що проводилися відповідачем у 2004 році.
Беручи до уваги викладене відповідачем права позивача не порушувалися, їх дії є правомірними, а позовні вимоги позивача безпідставними.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, належно оцінивши всі зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 46 Конституції України гарантовано громадянам право на належний соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової трати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У відповідності із ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян- суб'єктів підприємницької діяльності. Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
4
Пунктом першим ч.1 ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні страхове відкшодування.
Статтею 28 зазначеного закону закріплено право позивача, як застрахованої особи, отримувати щомісячні страхові виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати професійної працездатності.
Частиною другою ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», з метою захисту прав застрахованих осіб на належне проживання, передбачено перерахування сум щомісячних страхових виплат. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року, у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає. Фактично законом передбачено право застрахованих осіб на збільшення сум щомісячних страхових виплат, у звязку з підняттям рівня матеріального забезпечення громадян. В розділі третьому пункті 3.7 «Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей)» затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №83 від 22.12.2005 року, передбачено, що підставою для перерахування розміру щомісячної страхової виплати з 1 березня кожного року є зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду.
Зі змісту наведених вище норм Закону, є зрозумілим, що позивач будучи застрахованою особою та отримуючи у встановленому законодавством порядку щомісячні страхові виплати, має право на їх перерахування незалежно від того хто проводить дані виплати, та за яких умов (своєчасно, чи ні) дане перерахування проводиться.
Посилання відповідача, що сума щомісячних страхових виплат позивача не підлягає перерахуванню, оскільки з 01.03.2005 року застосовувався коефіцієнт відносно виплат, що проводилися у 2004 році, тобто коли позивач отримував виплати на підприємстві, є не правильними та оцінюються судом критично. Як вже зазначалося раніше позивач має право на перерахування сум щомісячних страхових виплат відповідно до чинного законодавства. ВАТ «Хорольська ПМК-170» при передачі справи до відповідача даного перерахування не провело, а навпаки знаючи, що рішенням суду від 12.11.2004 року позивачу встановлений розмір сум страхових виплат, безпідставно надало довідку відповідачу де вказало розмір, який втричі менший від встановленого судом. Відповідачем після прийняття справи, не дивлячись на те, що вони були достатньо обізнані про ситуацію, яка склалася (були третьою особою по справі в суді в 2004 році) та те, що позивач неодноразово звертався з проханням проведення перерахування, відповідних дій не проведено в супереч вимогам закону та покладеним на них обов'язків. Ототожнення відповідачем перерахування виплат з компенсацією втрачених доходів, що випливає зі змісту наданого заперечення суд вважає також не правильним, з підстав зазначених вище.
5
Зважаючи на викладене вище, обставини справи, відношення відповідача до прав позивача, як застрахованої особи протягом всього часу проведення останньому страхових виплат, норми закону, суд вважає, що є всі підстави визнати не правомірними та такими, що порушують права позивача дії відповідача, які виразилися в безпідставному не проведенні перерахування суми щомісячних страхових виплат позивачу з моменту отримання достатніх даних, що останньому дане перерахування не проводилося і він має на це гарантоване державою право.
Зважаючи на те, що судом визнано дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахування суми страхових виплат неправомірними та такими, що порушують права позивача, суд, вважає, що позовна вимога позивача щодо зобов'язання відповідача провести таке перерахування також підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.88 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Беручи до уваги, що стороні по справі звільнені від сплати судових витрат відповідне їх стягнення не проводити.
На підставі наведеного, керуючись, ч.4 ст. 1195 ЦК України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст. ст. 10,60,212-215,218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Семенівському районі Полтавської області про визнання неправомірними дії відповідача та зобов'язання останнього вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.
Визнати неправомірними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Семенівському районі Полтавської області, які виразилися в не проведенні перерахування суми щомісячних страхових виплат позивача, яке повинно було мати місце станом на 1 березня 2005 року, відповідно до ч.2 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Семенівському районі Полтавської області, відповідно до ч.2 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», провести перерахування суми щомісячних страхових виплат позивача, відповідно до умов, які повинні були мати місце станом на 1 березня 2005 року.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення в 10-денний термін з моменту його оголошення до Хорольського районного суду Полтавської області та подання апеляційної скарги в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження рішення.