Справа №2-723/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

28 липня 2010 року                                         місто Маріуполь

    Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:  

    головуючого судді Вайновського А.М,

    при секретарях Ченгал О.М., Григор А.Г.,

    за участю позивача: ОСОБА_1,      

    представника відповідача Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” - Колодяжної Тетяни Олександрівни,

    відповідача ОСОБА_4,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит”, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору поруки недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

    У грудні 2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит”, а також до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним  договору поруки №б/н від 22 червня 2006 року, відповідно до якого її чоловік — відповідач ОСОБА_4 поручився перед відповідачем - ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” за виконання зобов'язання відповідача - ОСОБА_5 по своєчасному та повному виконанню кредитного договору №406Н від 22 червня 2006 року укладеному між ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” та ОСОБА_5

    В обґрунтування позову позивачка посилалась на те, що договір поруки №б/н від 22 червня 2006 року виходить за межі дрібного побутового та був укладений її чоловіком ОСОБА_4 без її згоди, яку вважає обов’язковою посилаючись на положення ст.65 Сімейного кодексу України. Зазначила, що в момент вчинення правочину сторонами недодержані вимоги передбачені ст.203 ЦК України, що у відповідності до ст.215 ЦК України є підставою визнання правочину недійсним. Просила суд визнати недійсним договір поруки №б/н від 22 червня 2006 року укладений ОСОБА_4 з ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит”.  

          Позивач у судовому засіданні повністю підтримала свої вимоги, обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними у позовній заяві. У судовому засіданні позивачка пояснила, що не знала про укладений чоловіком договір поруки, у зв'язку з чим вважає, що відповідач ОСОБА_4 розпорядився їхнім сімейним майном.

     Відповідач ОСОБА_4 визнав позовні вимоги та просив їх задовольнити. У судовому засіданні пояснив, що свою дружину не він, не представники банку не повідомляли про укладання договору поруки.

    Представник відповідача ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” - Колодяжна Т.О. Щодо задоволення позову заперечувала, вважає позовні вимоги та обставини, які викладені у заяві такими, що не ґрунтуються на законодавстві. Зазначила, що ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” є правонаступником ТОВ “Банк “Фінанси та Кредит”. При укладанні договору поруки положення ст.65 СК України не були порушені, оскільки  порука є способом забезпечення виконання зобов’язання, а не угодою щодо розпорядження майном, яке належить поручителю.

    Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

    22 червня 2006 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит” та ОСОБА_5  укладено кредитний договір №406Н на суму 8000 гривень, терміном дії до 21 червня 2009 року, умовами пункту 5 договору передбачено, що для забезпечення виконання зобов’язань позичальника перед кредитором за цим договором буде укладено договір поруки (а.с.5-6).

    22 червня 2006 року згідно договору поруки №б/н  ОСОБА_4 поручився за ОСОБА_5 перед  ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит” щодо своєчасного повернення кредиту, оплаті процентів і погашенню неустойки за кредитним договором №406Н від 22 червня 2006 року. Згідно п.1.3 поручитель підтвердив, що ознайомлений з умовами основного договору та погодився з його умовами (а.с.7-8).

    Згідно свідоцтва про укладання шлюбу виданого 23 травня 1975 року НОМЕР_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (ОСОБА_1І.) одружилися 23 травня 1975 року про, що зроблений запис у Книзі реєстрації актів про укладання шлюбу міста Жданова  Донецької області (а.с.9).  

    Частина 1 ст.546 ЦК України передбачає, що зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Форма  правочину щодо забезпечення  виконання зобов’язання визначена  ч.1 ст.547 ЦК України, яка передбачає, що такий правочин вчиняється  у письмовій формі. Параграф 3 глави 49 розділу 1 книги 5 Цивільного кодексу України не передбачає укладення договору поруки з додержанням нотаріальної форми договору.  

    Відповідно до вимог ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

    Правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого порукою, визначені ст.554 ЦК України, згідно з якою у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

    Із  змісту ст.553 ЦК України випливає, що порука є угодою щодо прийняття  перед третьою особою на себе  обов’язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов’язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.

    Посилання позивача на порушення вимог ст.65 Сімейного кодексу України при укладенні договору поруки суд не приймає до уваги, оскільки  порука є способом забезпечення виконання зобов’язання, а не угодою щодо розпорядження майном, яке належить поручителю - договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором. Тому суд, вважає посилання позивача щодо недійсності договору поруки з підстав неотримання згоди дружини поручителя на укладення договору поруки такими, що не ґрунтуються на законодавстві, оскільки згода подружжя, відповідно до  положень ст.65 Сімейного Кодексу України є необхідною та обов'язковою тільки у разі розпорядження майном, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

    Таким чином,  позивачка ОСОБА_1 не довела наявність, передбачених ч.1 ст.215 ЦК України, підстав для визнання правочину (договору поруки) недійсним, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.  

    На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 57, 209, 212-215 ЦПК України  

ВИРІШИВ:

    У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства  “Банк “Фінанси та Кредит”, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору поруки недійсним — відмовити.

    Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі може бути подана через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя  Донецької області протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

    Апеляційна скарга може бути подана без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.  

    Повний текст рішення виготовлений 29 липня 2010 року      

Суддя ____________________