АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 429/2010 Головуючий в 1 інстанції – Козак В.І.
Категорія – 125 ч.2 КК України Доповідач – Мельниченко Ю.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 липня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі :
головуючого - Навозенко Л.С.
суддів - Мельниченка Ю.В., Карнауха А.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Вагашен Мартунінського району, Вірменія, вірмен, громадянин Вірменії, з повною загальною середньою освітою, одружений, який має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, військовозобов’язаний, працюючий приватним підприємцем, проживаючий за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимий, -
- засуджений за ст. 125 ч.2 КК України до покарання у виді штрафу розміром 850 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 13 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином та 1 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 1 013 гривень.
Як встановив суд, 14 травня 2009 року о 12 годині, біля будинку № 10 по вул. Червоноармійській в м. Щорсі Чернігівської області на ґрунті особистих неприязних відносин ОСОБА_1 умисно наніс ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді забитої рани п’ятого пальця правої кисті, саден та шиї, які згідно з висновком судово-медичного експерта № 1527 від 15 липня 2009 року відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Не погоджуючись з вироком суду засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію в якій просить вирок щодо нього скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Вказує, що в той день з місця події працівниками Щорського РВ УМВС була вилучена гільза і направлена на судову експертизу, але висновки експертизи не були розглянуті працівниками Щорського РВ УМВС і не взяті до уваги при вирішенні питання про порушення кримінальної справи відносно злочинних дій ОСОБА_3, так як останній не тільки погрожував вогнепальною зброєю, а й стріляв з неї, умисно пошкоджуючи чуже майно, що було підтверджено свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Звертає увагу, що інспектор Щорського РВ УМВС мол. лейтенант Капітан Ю.В. та в.о. прокурора Щорського району Невмовенко В.І. поверхнево провели перевірку, не опитали свідків-очевидців, сторонніх людей, які стали випадковими свідками хуліганських дій ОСОБА_3 стосовно застосування до нього вогнепальної зброї. Вважає, що всі покази ОСОБА_3 та свідчення ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 неправдиві, не відповідають дійсності, є вигадками і не можуть розглядатися судом як докази його вини щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 Також не погоджується з вироком суду в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1, у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів, є обґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи засуджений винним себе не визнав та пояснив наступне. Неприязні відносини з потерпілим у них виникли у 2005 році, внаслідок того, що ОСОБА_3 був свідком по кримінальній справі щодо ОСОБА_1. 14 травня 2009 року засуджений ОСОБА_1 їхав до своєї сестри повз будинок ОСОБА_3, останній вибіг на дорогу перед його автомобілем, що змусило його зупинитись. Після чого, потерпілий витягнув його з транспортного засобу та почав бити. При цьому він потерпілого не бив, лише тримав його за одяг та захищався, відбиваючи його руки. Потім вибігла мати потерпілого, почали збігатись люди та розбороняти їх. ОСОБА_3 пo6ir до себе в будинок, а він ciв у машину щоб виїжджати, в той час як потерпілий вибіг з будинку, тримаючи у руках пістолет, та почав стріляти по машині. Biн поїхав з місця пригоди. Коли він приїхав додому, розповів дружині, що сталось та вони викликали працівників міліції.
Незважаючи на невизнання засудженим своєї вини, його винуватість повністю знайшла своє підтвердження в судовому засіданні зібраними по справі доказами, які були перевірені судом апеляційної інстанції.
Так, вина засудженого у вчиненні злочину підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_12, які узгоджуються між собою та з іншими доказами дослідженими в судовому засіданні.
Винність засудженого у нанесенні потерпілому тілесних ушкоджень підтверджується також висновком експерта від 15 липня 2009 року, згідно якого у ОСОБА_3 мали місце легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Колегія суддів вважає, що дії засудженого ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Покарання, яке призначено засудженому ОСОБА_1 відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даним, що характеризують його особу, та всім обставинам справи і є справедливим. При призначенні покарання суд врахував, що засуджений ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується формально позитивно, а також протиправну поведінку потерпілого, що і стало причиною бійки. Суд першої інстанції правильно вирішив питання про відшкодування моральної шкоди та матеріальної шкоди, частково задовольнивши позов ОСОБА_3, стягнувши при цьому з засудженого 13 грн. матеріальних витрат, що підтверджуються документально (а.с. 17) та 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди. При цьому був врахований характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, тривалість відновлювального періоду, стан здоров’я потерпілого, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, а також майновий стан засудженого та реальні можливості відшкодувати шкоду.
Призначене засудженому ОСОБА_1 покарання є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, щоб потягли за собою безумовне скасування вироку суду, по справі не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.
Судді:
Мельниченко Ю.В. Навозенко Л.С. Карнаух А.С.