Справа № 2-1098

2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

   23 липня 2010 року               Солом'янський  районний  суд  м.Києва

  у  складі : головуючого судді – Лазаренко В.В.

                    при секретарі           - Сітайло Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві  цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», 3-і особи: ОСОБА_2, Київська обласна філія Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, –  

В С Т А Н О В И В:

05.06.2009 року позивач звернувся до суду з позовом про  визнання його звільнення 22 квітня 2009 року незаконним, поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В подальшому позивач  уточнив свої позовні вимоги і  просить суд  визнати наказ № 210-к про його звільнення від 22.04.2009 року незаконним, поновити його на роботі на посаді начальника Сквирського  районного відділу Київської обласної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» з 22 квітня 2009 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі  19 399, 68 гривень.

Обгрунтовуючи  свої вимоги позивач посилається на те, що 17.11.2006 року він  був прийнятий на роботу до Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» на посаду начальника Сквірського районного відділу.  

22 квітня 2009 року наказом  № 210-к він був звільнений з займаної посади відповідно до ч.1 ст.40 КЗпП України.  

Позивач вважає своє звільнення незаконним, просить скасувати наказ про його звільнення та поновити його на роботі, посилаючись на те, що відповідач в супереч вимогам ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України не запропонував йому іншу роботу на тому ж підприємстві; йому не було запропоновано роботу на новоствореному підприємстві яке було правонаступником ліквідованого підприємства; про його наступне вивільнення не була повідомлена  Сквирська міська рада, депутатом якої він є, відповідно до п.3 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»;  при його звільненні не було враховано його переважне право на залишення на роботі.

При цьому позивач зазначає, що його звільнення є незаконним, оскільки було ліквідовано лише відокремлений структурний підрозділ ДП Центру державного земельного кадастру Київську регіональну філію, яка не є юридичною особою, а тому відповідач не мав права звільняти його за п.1 ст.40 КЗпП України, т.я. за цією нормою  працівники можуть бути вивільнені тільки в зв’язку з повною ліквідацією підприємства.  

Крім того, позивач посилається на те, що  з 22 квітня 2009 року він не отримує заробітної плати, в зв’язку з чим утворилася заборгованість, яка становить суму позову і яку він просить стягнути з відповідача.

              В судовому  засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі і просили їх задовольнити.  

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили  відмовити в його задоволенні посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Представники 3-тіх осіб до суду не з`явилися. Про час та місце розгляду справи  повідомлені належним чином. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи,  суд  вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України  трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його  чинності можуть бути розірвані  власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов’язаний перевірити наявність підстав для звільнення, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника.  

  Судом встановлено , що відповідно до наказу № 70-к від 25.01.2007 року ОСОБА_1, начальника Сквирського районного відділу переведено на посаду начальника цього ж відділу з 26 січня 2007 року у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці  (п.1 ст.40 КЗпП України), згідно наказу № 56 від 22.11.2006 року «Про організаційні заходи  щодо затвердження нової  структури Київської регіональної  філії ЦДЗК, наказу № 51-к від 25.01.2007 року «Про введення в дію нової структури та штатного розпису Київської регіональної філії, районних та міських відділів Київської регіональної філії» (а.с.110).

Відповідно до Положення про Київську регіональну філію ДП «ЦДЗК при ДКУ по ЗР», затвердженому  наказом № 167 від 26.08.2003 року,  Філія не є юридичною особою, здійснює свою діяльність від імені підприємства і в межах повноважень встановлених цим Положенням, має окремий баланс, поточний рахунок в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, інші печатки та штампи (а.с.58-61).

Наказом № 15  від 16 січня 2009 року  Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру  при державному комітеті України по земельних ресурсах» закрито (ліквідовано) Київську регіональну філію ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітет України по земельних ресурсах».  Створено ліквідаційну комісію  із закриття (ліквідації) Київської регіональної філії Центру ДЗК (а.с.40-41).

Судом встановлено, що у зв’язку з ліквідацією Київської  регіональної філії ДП «ЦДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» і  відповідно до ст.49-2 КЗпП України ОСОБА_1 27 січня 2009 року було попереджено про  майбутнє звільнення із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України.  Ці обставини позивач не заперечує.

Наказом голови ліквідаційної комісії Київської регіональної філії  ДП «Центр державного земельного кадастру  при державному комітеті України по земельних ресурсах» від 22 квітня 2009 року за № 210-к ОСОБА_1 звільнений з посади начальника Сквирського районного відділу в зв’язку із  скороченням штату працівників відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку із закриттям (ліквідацією) Київської регіональної філії Центру ДЗК відповідно до  наказу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру  при державному комітеті України по земельних ресурсах» № 15 від 16.01.2009 року, зазначеного вище (а.с.38-39).

Враховуючи обставини викладені вище, суд дійшов до висновку про те, що Філія хоча і не є юридичною особою, але виходячи з Положення про неї  фактично була самостійним підприємством, яке мало всі  повноваження юридичної особи в тому числі приймати працівників на роботу та  звільняти працівників Філії. Таким чином позивач ОСОБА_1  фактично перебував в трудових відносинах з  Київською регіональною філією ДП «ЦДЗК при ДКУ по ЗР», яка була повністю ліквідована з вивільненням всіх працівників.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що при вивільненні позивача  мало місце повна ліквідація підприємства з вивільненням всіх працівників цього підприємства і відповідачем  не було  допущено будь-яких порушень  законодавства про працю при вивільненні позивача.

Суд вважає безпідставними і такими, що не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що відповідач  зобов’язаний був при вивільненні позивача  запропонувати йому  роботу в новоствореному підприємстві   Структурний відокремлений підрозділ «Київський обласний реєстраційний центр», а також в  підприємстві яке було створено після  ліквідації останнього – Київській обласній філії  ДП «Центр державного земельного кадастру», куди, зокрема, позивач просить його поновити на роботі на посаді  начальника  Сквирського районного відділу.  

Так, відповідно до наказу ДП «Центр державного земельного кадастру» № 63 від  20 лютого 2009 року  створено структурний відокремлений підрозділ «Київський обласний реєстраційний центр ДП «Центр державного земельного кадастру» (а.с.43). Згідно до Положення про Структурний відокремлений підрозділ «Київський обласний реєстраційний центр», затвердженого наказом ДП «ЦДЗК» від 20.02.2009 року, воно не є правонаступником Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітет  України по земельних ресурсах» (44-50).  

В подальшому Структурний відокремлений підрозділ «Київський обласний реєстраційний центр» було ліквідовано.

Наказом № 263 від 05.06.2009 року  ДП «ЦДЗК» створено  Київську обласну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (а.с.98-99).

Таким чином, а ні Структурний відокремлений підрозділ «Київський обласний реєстраційний центр ДП «Центр державного земельного кадастру», а ні Київська обласна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», не є правонаступниками  Київської регіональної філії ДП «ЦДЗК при ДКУ по ЗР», в якій працював позивач, а тому відповідач не був зобов’язаний пропонувати позивачу роботу в новоствореному підприємстві – Структурному відокремленому підрозділі  «Київський обласний реєстраційний центр ДП «Центр державного земельного кадастру».

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України  від 06 листопада 1992 року № 9  «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями) при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП України можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно створюється нове підприємство.  В цих випадках працівник не вправі  вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному  підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому  порядку.

 Враховуючи  зазначені вище обставини, суд вважає, що вимоги позивача про поновлення його на роботі на посаді начальника Сквирського районного відділу Київської обласної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» не підлягають задоволенню, оскільки, по-перше, при вивільненні позивача не було допущено порушень норм трудового законодавства, і, по-друге, новостворена Київська обласна філія не є правонаступником  Київської регіональної філії ДП «ЦДЗК при ДКУ по ЗР», позивач не був переведений в установленому порядку до новоствореного підприємства, тому і підстав для поновлення його на роботі в цьому підприємстві відсутні.  

Суд критично відноситься до посилань позивача на те, що наказ про його звільнення має бути скасованим в зв’язку з неповідомленням відповідачем про  наступне вивільнення позивача  Сквирської міської рада, депутатом якої є позивач, відповідно до п.3 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»,  оскільки, ця обставина не є підставою для скасування наказу про звільнення та поновлення його на роботі.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на його переважне перед іншими працівниками підприємства право на залишення  на роботі, оскільки при ліквідації Київської регіональної філії ДП «Центру ДЗК при ДКУ по ЗР»  були вивільнені всі працівники підприємства і не було жодного працівника  який би був залишений на роботі і перед яким позивач мав переважне право на залишення на роботі.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що при вивільненні ОСОБА_1 з займаної посади за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України відповідачем були дотримані всі вимоги визначені трудовим законодавством і підстав для задоволення позовних вимог про скасування наказу про звільнення позивача, поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд не вбачає.  

Керуючисьст.ст.5, 6, 10-11, 57-58, 60, 208-209, 212-216 ЦПК України, ст.ст.40 ч.1 п.1, 49-2, 235  України , суд, -  

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», 3-і особи: ОСОБА_2, Київська обласна філія Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.

           Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

           Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

   Суддя: (підпис)