Справа № 2-1086
2010 року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 липня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого – судді - Лазаренко В.В.
при секретарі - Сітайло Т.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «1 ГБ» про спростування недостовірної інформації та захист ділової репутації, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить визнати інформацію, викладену в статті «Заморозив на сетах крупных предприятий милиарды гривен, Надра банк пытается забрать у них выданные ранее кредиты», що була розміщена 23 вересня 2009 року об 11.07 год. на сайті ua-banker.com.ua , зокрема:
- « ...что запросы банка Надра были приплачены банком, поскольку не один запрос Генпрокуратуры бесплатно из ее стен не выходит, цена каждого такого запроса от 50 до 100 у.е...»;
- «… Надра банк пытается забрать у них еще денег, и прибегает для этого к услугам Генпрокуратуры Украины»;
- «… просто обанкротил множество фирм, а иногда его действия приводили к многомиллионным неустойкам и штрафам, и после этого у банка хватает совести натравлять на нас Пркуратуру …»;
- недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ВАТ КБ «Надра», зобов’язати відповідачів спростувати вказану недостовірну інформацію в 10-денний строк з моменту проголошення рішення з розміщенням на сайті ua-banker.com.ua офіційних вибачень, зобов’язати відповідачів у 10-денний строк з моменту проголошення рішення вилучити розміщену 23 вересня 2009 року статтю «Заморозив на сетах крупных предприятий милиарды гривен, Надра банк пытается забрать у них выданные ранее кредиты», заборонити подальшу діяльність сайту ua-banker.com.ua.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що вказана інформація є недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію позивача, підриває честь та гідність керівництва позивача, його репутацію, бездоганність якої, відповідно до вимог чинного законодавства є обов’язковою, для здійснення управління банком.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі і просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник позивні вимоги не визнали і заперечували проти їх задоволення в повному обсязі, посилаючись на те, що викладене в статті є оціночними судженнями і фактами. Просили в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «1 ГБ» позов не визнала і просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
Суд, вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Згідно ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежено законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров"я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов"язане з обов"язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров"я та моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Стаття 3 Закону України від 07 грудня 2000 року «Про банки і банківську діяльність» визначає поняття ділової репутації, яка визначається як сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідальність її діяльності вимогам Закону.
Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу. Внаслідок поширення недостовірної інформації юридична особа має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
У разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
У судовому засіданні встановлено, що в статті «Заморозив на сетах крупных предприятий милиарды гривен, Надра банк пытается забрать у них выданные ранее кредиты», що була розміщена 23 вересня 2009 року об 11.07 год. на сайті ua-banker.com.ua , розміщена наступна інформація:
- « ...что запросы банка Надра были приплачены банком, поскольку не один запрос Генпрокуратуры бесплатно из ее стен не выходит, цена каждого такого запроса от 50 до 100 у.е...»;
- «… Надра банк пытается забрать у них еще денег, и прибегает для этого к услугам Генпрокуратуры Украины»;
- «… просто обанкротил множество фирм, а иногда его действия приводили к многомиллионным неустойкам и штрафам, и после этого у банка хватает совести натравлять на нас Пркуратуру …».
Відповідач у судовому засіданні вказав, що дійсно ця стаття була розміщена на його веб-сайті 23.09.09 року.
Аналізуючи, обставини справи, пояснення сторін, суд приходить до висновку, що висловлювання , а саме:
- « ...что запросы банка Надра были приплачены банком, поскольку не один запрос Генпрокуратуры бесплатно из ее стен не выходит, цена каждого такого запроса от 50 до 100 у.е...»;
- «… Надра банк пытается забрать у них еще денег, и прибегает для этого к услугам Генпрокуратуры Украины»;
- «… просто обанкротил множество фирм, а иногда его действия приводили к многомиллионным неустойкам и штрафам, и после этого у банка хватает совести натравлять на нас Пркуратуру …», - є оціночними судженнями.
Згідно ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями , за винятком образи чи наклепу, є висловлювання , які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, не є предметом судового захисту оціночні судження, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучі вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача , не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, що відповідає прецедент ній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст..10 Конвенції.
Так фундаментальними принципами Європейського суду згідно з його практикою щодо статті 10 Конвенції є те, що свобода вираження поглядів складає одну з важливих підвалин демократичного суспільства. За дотримання умов п.2 ст.10 вона застосовується не тільки до „інформації-" чи „ідей", які сприймаються сприятливо, чи розглядаються як необразливі чи байдуже, але й такі, які ображають, шокують чи турбують ( рішення у справі „Хендісайд проти Сполученого Королівства „ від 7.12.1976 року , також преса відіграє важливу роль у демократичному суспільстві. Хоча вона не може переходити певних меж, зокрема щодо репутації та прав інших і необхідності попередження розкриття конфіденційної інформації, її обов'язком, проте, є поширення в спосіб, сумісний з її обов'язками та відповідальністю, інформації та ідей з усіх питань, що становлять суспільний інтерес , що найшло своє відображення в рішенні суду у справі „Де Гес та Гейселс проти Бельгії" від 24.02.1997 року. Крім того, слід зазначити, що журналістська свобода також включає можливе вдавання до певної міри перебільшення чи навіть провокації , рішення у справі „ Прагер та Обершлік проти Австрії" від 26.04.1995 року .
Виходячи з викладеного вище, норм закону щодо оцінки суджень та іншої інформації, суд приходить до висновку, що викладене вище, як судження автора статті, не підлягають спростуванню, як негативна інформація, оскільки оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Крім того, чинним законодавством не передбачено такого способу судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації як зобов’язання примусово вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі та заборони подальшої діяльності особи, яка поширила інформацію.
Враховуючи обставини викладені вище, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 94 ЦК України, ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «1 ГБ» про спростування недостовірної інформації та захист ділової репутації – відмовити.
Рішення може бути оскаржена до Апеляційного суду м.Києва через суд першої інстанції протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення чи у порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: (підпис)