АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1897 /2010 р. Головуючий в інстанції Шумченко Л.В.
Доповідач Савченко В.О.
УХВАЛА
іменем України
30 червня 2010 року Колегія суддів судової палати по цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого Савченко В.О.,
суддів Свинцової Л.М., Медведєвої Л.П.
при секретарі Глазкової Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганськ цивільну справу
по апеляційній скарзі Управління Пенсійного Фонду України у Слав*яносербському районі Луганськоъ області
на постанову Слав*янсербського районного суду Луганськоъ області від 17 грудня 2009 року.
за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Слав*яносербському районі Луганськоъ області про визнання бездіяльності незаконною , про зобов*язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії.
В С Т А Н О В И Л А:
У 2009 році позивач ОСОБА_3. звернувся до суду з позовом до відповідача Управління Пенсійного Фонду України у Слав*яносербському районі Луганськоъ області , в якому послався, що він є пенсіонером, отримує пенсію, яку йому виплачує відповідач, має статус дитини війни, а тому згідно зі ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач порушує його право на отримання підвищення до пенсії у визначеному законом розмірі, виплачує таке підвищення у розмірі, встановленому іншими нормативно-правовими актами, та його письмове звернення про таке підвищення пенсії залишено без задоволення. Тому позивач просить поновити йому строк звернення до суду, визнати протиправною бездіяльність відповідача, який не нарахував і не виплатив за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.-2008 року підвищення до пенсії згідно зі ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити йому вказане підвищення до пенсії за вказаний період в сумі 1913,25 грн..
Постановою Слав*янсербського районного суду Луганськоъ області від 17 грудня 2009 року. позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_3 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, за період з 18.11.2008 року по 31.12.2008 року.. Зобов’язано Управління Пенсійного Фонду України у Слав*яносербському районі Луганськоъ області здійснити виплату підвищення до пенсії за рахунок бюджетних коштів позивачеві у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 18.11.2008 року по 31.12.2008 року, з урахуванням фактично отриманих сум. В частині позовних вимог щодо визнання незаконною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Артемівському районі м. Луганська щодо невиплати ОСОБА_5 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, за період з 01.01.2006 року по 08.09.2008 року та зобов’язання здійснити виплату за вказаний період – відмовлено за пропуском строку для звернення до суду.
В апеляційній скарзі відповідач з постановою суду не згоден, вважає, що вона не відповідає вимогам закону, посилається, що їх дії в частині виплати позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірах, встановлених законами про Державний бюджет на відповідні роки відповідають вимогам діючого законодавства, виплачувати у розмірах, встановлених Законом України „ Про соціальний захист дітей війни” не надається можливим через відсутність достатніх коштів для цього, просить постанову скасувати, та відмовити позивачеві у задоволенні позову повністю.
Заслухавши доповідача, дослідивши надані докази, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Згідно з Законом України „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” № 1691 від 18 лютого 2010 року дана апеляційна скарга підлягає розглядові апеляційним судом Луганської області, як апеляційною інстанцією для вказаної категорії справ, оскільки постанова адміністративним судом прийнята до набрання чинності вказаним Законом.
У відповідності з Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 (121/2001) , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення, на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 (z0441-02) , управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії..
Згідно з п. п. 7 п. 2.1. вказаного Положення управління, відповідно до покладених на нього завдань, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Основною нормативною базою, що регулює питання соціального захисту дітей війни, є Конституція України, закони України від 18.11.2004 N 2195-IV "Про соціальний захист дітей війни",
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2006 рік.
Відповідно до Закону України від 19.01.2006 N 3367-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" внесено зміни, згідно з якими виключено пункт 17 статті 77 цього Закону, а новою редакцією статті 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалися.
Отже, пільги для дітей війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році запроваджено не було.
Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") , у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 N 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 N 107-IV, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році - з 09.07.2007, у 2008 році - з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", мають діти війни: за 2007 рік - з 09.07.2007 до 31.12.2007, за 2008 рік - з 22.05.2008 до 31.12.2008. Відповідно у 2007 році у період із 01.01.2007 до 08.07.2007 та у 2008 році - з 01.01.2008 до 21.05.2008 положення законів про Державний бюджет на ці роки були чинними та підлягали виконанню.
Судом встановлено, що відповідачем призначено та виплачується позивачеві пенсію за віком. Позивач відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, оскільки народився у 1939 році, у зв’язку з чим має право на підвищення пенсії згідно вказаному закону, як дитина війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем, на якому лежить обов’язок призначати та виплачувати пенсії, йому таке підвищення до пенсії, як дитині війни, у зазначеному розмірі не виплачується, у тому числі і у 2008 році.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, не заперечуються відповідачем.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог позивача у вказаній частині, приймаючи до уваги час звернення останнього до суду.
Посилання апелянта про те, що не підвищення пенсії до розміру встановленого Законом України „ Про соціальний захист дітей війни” викликано тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, на увагу не заслуговують.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дійсно передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, однак вказаним Законом не передбачено можливості ненадання цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів у зазначеному розмірі та їх виплати, судова колегія вважає, що відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причини, не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України (254к/96-ВР) , а відсутність коштів не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Отже, посилання відповідача на відсутність надходжень з державного бюджету України як на підставу не нарахування позивачу зазначеного підвищення до пенсії є безпідставними.
У відповідності зі ст. 307 ЦПК України з а наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право, постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Судове рішення позивачем по справі не оскаржено.
Згідно зі ст.308 ЦПК України а пеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду в зазначеній у апеляційній скарзі частині.
Керуючись ст.. ст..303,307,308,313,314,315 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України : у Слав*яносербському районі Луганськоъ області выхилити.
Постанову Слав*янсербського районного суду Луганськоъ області від 17 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Слав*яносербському районі Луганськоъ області про визнання бездіяльності незаконною , про зобов*язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: