Справа № 1-192

2010 р.

В И Р О К

ім'ям України

19 липня 2010р.

Ніжинський міськрайонний суд

Чернігівської області

в складі: головуючого - судді Триголової В.М.

при секретарі Носилевській О.В.;

з участю прокурора Похилька Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ніжині справу про обвинувачення  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Рівне, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, неодруженого, судимого: в 2000р. по ст. ст. 140 ч.2, 140 ч.3, 143 ч.2 КК України  1960 р. до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку строком на 2 роки згідно зі ст. 46-1 КК України 1960 р., в 2001р. по ст. 140 ч.2 КК України  1960 р. до 1 року і 6 місяців позбавлення волі, в 2003р. по ст. 186 ч.2 КК України до 4 р. позбавлення волі, в 2006р. по ст. 185 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі, по ст. 185 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

    22 квітня 2010р. о 21-00 год. ОСОБА_1 перебував на автобусній зупинці на вул.Космонавтів в м.Ніжині, де перебував і потерпілий ОСОБА_2 Скориставшись тим, що ОСОБА_2 залишив свою демісезонну куртку вартістю 255 гр., в кишені якої був мобільний телефон «Нокіа 1680» вартістю 388 гр. з залишком на рахунку 10 гр. і з сім-картою вартістю 8 гр., ОСОБА_1 вкрав  куртку з телефоном і зник. Потерпілому ОСОБА_2 була крадіжкою причинена матеріальна шкода у розмірі 661 гр.

    В суді ОСОБА_1 винним себе в пред’явленому звинуваченні визнав, пояснив, що він вчинив ще один злочин, який в даний час розслідується, але по даній справі показання дати відмовився. Незважаючи на те, що підсудний відмовився дати показання в суді, суд вважає, що винуватість його в пред’явленому йому звинуваченні доведена повністю сукупністю таких доказів:

    На попередньому слідстві ОСОБА_1 допитувався в якості обвинувачуваного (а.с.64) і також визнавав себе винним в пред’явленому йому звинуваченні та поясняв, що 22 квітня 2010р. він знаходився на автобусній зупинці на вул.Космонавтів разом з ОСОБА_2 Там ОСОБА_2 посварився з іншим чоловіком, що там знаходився. Під час сварки з ОСОБА_2 спала куртка і впала на асфальт. Він підібрав куртку, в якій був мобільний телефон, і забрав куртку з телефоном додому. Телефон він продав, а куртку залишив собі. Під час слідства він все повернув потерпілому.

    Допитана в якості свідка співмешканка ОСОБА_1 ОСОБА_3 пояснила, що в квітні 2010р. ОСОБА_1 приніс додому куртку, але її у них вилучили працівники міліції, сказавши, що куртка належить ОСОБА_2

    Вартість вкраденого підтверджується висновком товарознавчої експертизи на а.с.24.

    Суд вважає, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані по ч.2 ст.185 КК України, так як він повторно вкрав чуже майно.

    Обговорюючи питання про міру покарання ОСОБА_1, суд враховує його особу – те, що він неодноразово був засуджений за крадіжки чужого майна і за пограбування, але на шлях виправлення не став і знову вчинив крадіжку, тяжкість і суспільну небезпеку скоєного ним, а також обтяжуючих покарання обставину, якою суд визнав рецидив злочину. З врахуванням  викладеного, суд вважає, що ОСОБА_1 слід обрати покарання у вигляді позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 323 і 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним по ч.2 ст.185 КК України і призначити йому покарання по ч.2 ст.185 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

    До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу ОСОБА_1 змінити з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на взяття під варту з утриманням в Новгород-Сіверському слідчому ізоляторі і строк відбування покарання відраховувати з 19 липня 2010р., негайно затримавши ОСОБА_1.

    Приєднану до справи в якості речового доказу куртку, що передана на зберігання ОСОБА_2, залишити ОСОБА_2.

    На вирок може бути подана апеляція прокурором і іншими учасниками судового розгляду протягом п’ятнадцяти днів з дня його винесення, а засудженим – протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому копії вироку.

Суддя                         (підпис)