№2-1866/2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2010 року Харцизький міський суд Донецької області в складі:
судді – Хомінець І.В.
при секретарі – Гура І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харцизьку адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити певні дії , -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку .
Позов мотивує тим, що віднесена до категорії дітей війни, а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право отримувати доплату до пенсії щомісячно в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком. В 2008- 2009 роках відповідач сплачував надбавку в розмірі 10% пенсії. Не ставлячи питання про стягнення судових витрат, просить, визнавши бездіяльність неправомірною, зобов'язати УПФУ в місті Харцизьку зробити нарахування до пенсії, як «дитині війни», за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, та з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2009 року, та виплатити недоплачене підвищення до пенсії.
Відповідач позов не визнав, посилається на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» /п. 41 розділу 2 внесення змін до деяких законодавчих актів/ текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення, зокрема п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». У зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до 01 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону. Вважає, що оскільки законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який було визнано у подальшому неконституційним, то закон, який втратив чинність, може поширювати свою дію на відповідні правовідносини тільки за спеціальною вказівкою нового нормативного акту. Підвищення до пенсій дітям війни виплачувалося у 2008 році на підставі постанови КМУ № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Суд знаходить позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.
Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , відноситься до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в ПФУ в місті Харцизьку Донецької області та отримує пенсію за віком.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22,23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» /п. 41 розділу 2 внесення змін до деяких законодавчих актів/ текст статті 6 викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») (3551-12) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22,24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17), в пункті 5 резолютивної частини якого визначено, що «Положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення».
Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до 01 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.
28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 01 липня - 48,20 грн., з 01 жовтня - 49,80 грн.
Враховуючи вищевикладене, з 22 травня 2008 року відповідач повинен нарахувати та виплачувати позивачу пенсію з надбавкою 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст..58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 01 січня 2008 року – 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.
Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» складає : з 22 травня 2008 року – 144,30 грн., з 1 липня 2008 року – 144, 60 грн., з 1 жовтня 2008 року – 149,40 грн.
В 2008 році позивачу, як дитині війни, надбавка до пенсії нараховувалася, але не в повному розмірі, що підтверджується довідкою відповідача.
Розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст..28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV. Згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат , з огляду на те ,що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету на виплату допомоги , відповідно до вимог статті 3 Конституції України , за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обов’язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області щодо ненарахування підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, неправомірною та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області зробити нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Керуючись Рішенням Конституційного Суду України № 10рп/2008 від 22.05.2008 року, Законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік », «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" , , ст..10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити .
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області по ненарахуванню та невиплаті позивачці щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч1 ст28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області здійснити позивачці нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та фактично здійснених виплат.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області суду через Харцизький міський суд.
Заява про оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя