Справа № 2-3698/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      5 липня 2010 р.    Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

                                головуючого - судді     -         Шрамко Л.Л.,

              при секретарі      -             Куніциній М.Є.,

з участю представника позивача -           ОСОБА_1,

    розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу   за  позовом

    ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок та виплату  недоплаченої пенсії

                      В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до  Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова,  просить визнати незаконними дії відповідача в частині нарахування та виплати йому з 20 квітня 2010 р. пенсії відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( далі-– Закон №796)  ; зобов’язати відповідача здійснити  перерахунок та виплату  його пенсії по інвалідності, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, інваліду  2-ї групи,  відповідно до ч.4 ст. 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі  8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, з врахуванням вимог  ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи їз розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 20 квітня 2010 р. з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач діяв незаконно, керуючись при розрахунку його пенсій Постановами Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 р. та №654 від 16 липня 2008 р., а не вищезазначеним Законом.

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_1 позов підтримали, уточнили позовні вимоги, просили визнати незаконними дії відповідача в частині нарахування та виплати йому не в повному обсязі з 20 квітня 2010 р. пенсії відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язати відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсій.

В судове засідання  представник відповідача не з'явився, про час та місце слухання справи  повідомлений належним чином, надав  суду письмові заперечення з проханням справу слухати у відсутності представника. За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.    

У письмових запереченнях відповідач послався на те, що Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова  при нарахуванні позивачу основної та додаткової пенсії діяло правомірно, керувалося нормами закону та постановами КМ України. Відповідно до ч.7 ст. 54 Закону № 796 порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається  Кабінетом Міністрів України. На підставі цієї норми Управління Пенсійного фонду при нарахуванні основної та додаткової пенсії позивачу керувалося нормами Постанови КМУ від 16 липня 2008 р. № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», відповідно до якої з 1 липня 2008 р. встановлено доплату окремим категоріям, зокрема,  розмір пенсії учасників ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 р., інвалідів 2 групи досягає 1 300 грн.

Постановою КМУ від 30 травня 1997 р. № 523 в редакції від 22 вересня 2004 р. (втратила чинність) було встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,місячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, може призначатися  за бажанням громадян їз заробітку, одержаного в зоні відчуження в 1986-1990 р.р. у розмірі відшкодування фактичних збитків, які визначаються згідно із законом.

Постановою КМ України від 28 травня 2008 р. № 530 встановлено, що особам, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується - інвалідам 1 групи - у розмірі 15% прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність.

Розмір пенсій, встановлений ч.4 ст. 54 Закону №796, був визначений, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який для цієї категорії пенсіонерів законодавчо встановлений не був.

Частиною 1 статті 28 Закону №796 передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, проте частина 3 вказаної статті встановлює мінімальний розмір пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим законом. Тобто, мінімальний розмір пенсії, визначений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо розрахунку пенсій, призначених відповідно до частини 4 статті 54 та розрахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1 категорії Закону №796 застосовуватися не може. Положення ч.3 ст. 28 Закону №1058 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо встановлених обмежень застосування розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч.1 Закону, Конституційним судом такими, що не відповідають Конституції України, не визнавались, а тому підлягають виконанню.

Суд , дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази,  приходить до висновку про те, що позовні вимоги  підлягають  задоволенню на підставі наступного.

Позивач  перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському  районі м. Харкова,  має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1-ї категорії, визнаний інвалідом 2 групи з 4 липня 2005 р . безстроково, внаслідок захворювання, пов’язаного з воїнської службою, отриманого при ліквідації аварії на ЧАЕС.

Нарахування та виплата пенсії позивачу провадиться в розмірі і порядку, викладеному у вищезазначених запереченнях відповідача.

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 20 квітня 2010 р. про призначення та виплату йому  пенсії відповідно до вимог Закону ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак відповідач листом №108/Б-10 від 5 травня  2010 р. відмовив позивачу у перерахунку пенсії.

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку з утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо котрих установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчими  восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 50 Закону N 796 особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам 2 групи - у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

 Відповідно до ст. 67 зазначеного Закону максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону ( з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством ) не може перевищувати дванадцять  мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування “.

Рішенням Конституційного Суду України №10 від 22. 05. 2008 року у справі щодо відповідності  Конституції України (конституційності) окремих положень  статті 65 розділу І пунктів 61,62,63,64, розділу ІІ пункту 3 розділу ІІІ, та положень статті 67, розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-УІ ,  вказані положення визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення рішення судом, оскільки зменшують розміри виплат, обмежують права та свободи і мають місце лише у випадках, передбачених ст. 64 Конституції України.

При цьому Рішення Конституційного Суду України  має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 врегульовано деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян, зокрема. громадян, які отримують пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Частиною 4 зазначеної постанови  передбачено:  щомісячна додаткова пенсія інвалідам II групи виплачується у розмірі 20% від розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 р. № 654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян»  з 1 липня 2008 р. встановлено доплату окремим категоріям, зокрема,  розмір пенсії для осіб, що отримують пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.07.2008 р. встановлено мінімальний розмір пенсій для інвалідів II групи  - 1090 грн.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8  вересня 2009 року у справі № 1-27/2009 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян“ визнано  неконституційним пункт 10 Постанови Кабінету Міністрів України „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян“ від 28 травня 2008 року № 530 ( 530-2008-п ).

   Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі? в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та  законами України.

   Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності нормативно-правового акта закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України,  суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",” а не Постанови Кабінету Міністрів України,  оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на ч.7 ст.54 вищезгаданого Закону№796 - ХII, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсій за віком.

Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій та додаткових пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Суд не приймає до уваги  посилання відповідача на положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи в розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.ст. 49, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч.3 ст.67 зазначеного Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.  

Відповідно до ст. 3 Цивільно-процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

 Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.      

 Відповідно до ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи на підставі наданих сторонами доказів, в межах заявлених позовних вимог. Кожна сторона зобов’язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

     Згідно з ч.9 ст. 8 ЦПК України забороняється відмова в розгляді справи  з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості  законодавства, що регулює спірні правовідносини.

   Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що відповідач   мав діяти у відповідності з приписами діючої норми Закону № 796.

Таким чином, слід  визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м.Харкова з 20 квітня 2010 р. в  частині нарахування та виплати позивачу не в повному обсязі  пенсії  відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати відповідача здійснити  перерахунок та виплату  його  пенсії по інвалідності, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, інваліду  2-ї групи,  відповідно до ч.4 ст. 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі  8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, з врахуванням вимог  ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи їз розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 20 квітня 2010 р., з урахуванням виплачених сум.

 Враховуючи, що відповідно до п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне  мито» Пенсійний фонд України та його установи звільнені від сплати судового збору, витрати по оплаті судового збору покладаються на державу.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України слід стягнути на користь держави з управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи судом у сумі 37 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 50, 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ст. ст. 3,4,8, 10,11, 15, 60, 88,  212-215  ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2   до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова   задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м.Харкова в частині нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_2  з 20 квітня 2010 р. пенсії відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

   Зобов’язати Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м.Харкова здійснити  перерахунок та виплату  пенсії по інвалідності   ОСОБА_2 , як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, інваліду  2-ї групи,  відповідно до ч.4 ст. 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі  8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, з врахуванням вимог  ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи їз розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 20 квітня 2010 р., з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь держави з управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи судом у сумі 37 грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду  може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, через Ленінський районний суд м. Харкова або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                            Л.Л. Шрамко