Справа №22-ц-2355                     Головуючий у 1-й інстанції Міленко М.П.

Категорія 27                         Суддя – доповідач Маслов В.О.

У Х В А Л А

і м е н е м       У к р а ї н и

24 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:

    головуючого – Маслова В.О.,

    суддів – Дубровної В.В., Лузан Л.В.,

з участю секретаря судового засідання – Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення  Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 травня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання правочину недійсним, застосування наслідків його недійсності,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 травня 2010 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Сведбанк» відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповноту з’ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Заслухавши пояснення апелянта і представника банку, розглянувши матеріалами справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на підставі ч. 1 ст. 308 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач не надав суду доказів, які б свідчили про обгрунтованість його доводів про недійсність укладеного ним з банком договору кредитування. Більше того, відповідач довів у суді, що договір кредитування позивача відповідає вимогам ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, оскільки банк виконав вимоги договору, надав позивачеві кредит, а позивач лише частково погасив кредит і лише частково виконав зобов’язання.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 21 листопада 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1806/1108/50-014, за яким банк надав позивачу 15600 грн. на споживчі цілі зі сплатою 36% річних з кінцевим терміном погашення кредиту до 21 листопада 2010 року (а. с. 30-35).

З огляду на положення п.п. 2.1.1, 2.6 зазначеного договору ОСОБА_1 зобов’язався здійснювати погашення кредиту, сплачувати проценти за попередній місяць та щомісячну комісію в розмірі 1% від суми кредиту шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 1077 грн. 14 коп. 21 числа кожного місяця.

У тексті договору, копія якого є на а. с. 30-35, з достатньою повнотою і ясністю виписані права та обов’язки сторін договору.

Правильно встановивши вказані обставини на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки останній не надав суду доказів, які б могли бути у відповідності з ч. 6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою для визнання спірного договору недійсним.

Доводи ж апелянта про занадто високий процент за користування кредитом, про зарахування його платежів банку в погашення відсотків за користування, а не тіла кредиту, висновків суду не спростовують і не містять даних, які б давали підстави вважати, що оскаржуване рішення ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 травня 2010 року в даній справі залишити без змін.

Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий     -

    Судді                 -