Справа №  1- 128  /  2010  р.

                                                                            В  И  Р  О  К

                                                                          іменем України

30 червня  2010  року                                                                                       м.    Б а р

                                                      Барський районний суд  Вінницької області

в складі :   головуючого - судді Бурденюка  С.І.

при секретарі                               Бажановій Ж.І.                                    

з участю:  прокурора                  Невольчука С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області

                                кримінальну  справу про обвинувачення        

                               ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та

                                жительки АДРЕСА_1, з повною

                                загальною середньою освітою, не працюючої, не одруженої, має на утриманні

                                п’ятеро малолітніх дітей, раніше судима 26.03.2002 року Барським

                                районним судом Вінницької області за ст.185 ч.3 КК України до 3 років

                                позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, 21.03.2005

                                року Барським районним судом Вінницької області за ст.185 ч.3, 304

                                КК України до 4 років, 12.11.2005 року звільнена від відбування покарання

                               Барським районним судом Вінницької області до досягнення дитиною

                               трирічного віку до 30.03.2008 року

               За ст.166 КК України , -

                                                       В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

     ОСОБА_1, являючись матір’ю малолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,     ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 , злісно, систематично не виконувала встановлені законом обов’язки по догляду за дитиною.

    Так, в порушення вимог діючого законодавства, а саме: ст. 27 і 49 Конституції України, згідно яких «Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно.», ст.150 Сімейного кодексу України, згідно якої «Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичних, духовний та моральний стан.»; ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої  «Батьки або особи які їх замінюють, мають право і зобов’язані  виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток. Батьки  несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичного і духовного розвитку. У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її життя чи здоров’ю, батьки несуть відповідальність згідно закону.»,  ст.59 «Основ законодавства України про охорону здоров’я», згідно якої «Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я свої дітей, ведення ними здорового способу життя.», ст.59 Закону України «Про освіту» згідно якої «Батьки зобов’язані: постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей.», ОСОБА_1, умисно, своїми діями і бездіяльністю, злісно не виконувала вищевказані обов’язки по догляду за дітьми, будучи відповідальною за здоров’я і фізичний розвиток дітей, не піклувалася  про здоров’я дітей,  їх фізичний стан.

    Так, 28 січня 2010 року на дому по місцю проживання ОСОБА_1 лікарем сімейної медицини Терешківського амбулаторії ОСОБА_6, з ініціативи останньої і на її неодноразові вимоги, було оглянуто малолітніх   ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5 та встановлені діагнози хвороб: у ОСОБА_2 -  гострий ринофаринготрахуобронхіт, аскаридоз, трихоцефальоз; у ОСОБА_3 – гостра не госпітальна сегментарна пневмонія  ускладнена ДН І – ІІ ст., двобічний гострий , гнійний гайморит, аскаридоз, трихоцефальоз; у ОСОБА_4 – поза госпітальна лівобічна полі сегментна пневмонія вірусно – бактеріальної етіології середнього ступеня важкості; у ОСОБА_5 – дихальна недостатність ІІ ст.., ринофарингіт, двобічна поза госпітальна вірусно – бактеріальна пневмонія  ДН ІІ – ІІІ ст., гіпоксична енцефалопатія, вторинна кардіопатія. Після огляду дітей  лікар настоювала на госпіталізації ОСОБА_1  та  її малолітніх дітей  в Барську  ЦРЛ і необхідності проведення стаціонарного лікування. Однак, ОСОБА_1, в категоричні формі відмовилася від госпіталізації дітей і проведення  стаціонарного лікування, про  що написала  власноручно   відмову. При повторному  огляді 29.01.2010 року на дому по місцю проживання лікарем сімейної медицини Терешківського ФАПу ОСОБА_6, знову були оглянуті діти  та  їх матір ОСОБА_1. Лікар підтвердила попередні діагнози і також настоювала на проведенні стаціонарного лікування. Ігноруючи вимоги медперсоналу, мати ОСОБА_1 від стаціонарного лікування дитини в категоричній формі відмовлялася, аргументуючи  це тим, що у неї є можливість і умови проведення амбулаторного лікування дітей вдома,  відмовившись від стаціонарного лікування дітей,  необхідних лікарських препаратів.

    29 січня 2010 року малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, у  якого  був  найважчий стан здоров’я,   примусово,   лише за сприянням  працівників Барського РВ УМВС України у Вінницькій області  та заступника головного лікаря по охороні материнства та  дитинства Барської ЦРЛ  вилучений  з сім’ї та  доставлений  до  Барської ЦРЛ,  де  був  оглянутий лікарем інфекціоністом Барської ЦРЛ.

    Невиконання ОСОБА_1 вимог лікарів і не вжиття заходів по лікуванню малолітніх дітей, призвело до того, що 4 лютого  2010 року стан здоров’я інших трьох дітей  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4Ю  різко погіршився і вони разом з матір’ю були доставлені в інфекційне відділення Барської ЦРЛ,

     Своїми діями і бездіяльністю ОСОБА_1  порушила  права і обмежила законні інтереси  своїх малолітніх дітей щодо охорони здоров’я, фізичного і духовного розвитку.

     Злісним невиконанням ОСОБА_1 встановлених законом батьківських обов'язків по піклуванню про здоров'я і фізичний розвиток дитини, відмова від проведення стаціонарного лікування, не проведення належного лікування , не своєчасне надання медичної допомоги призвело до тяжких захворювань дітей, а саме у ОСОБА_7  - ГРВІ. Поза госпітальна лівобічна полі сегментна  пневмонія вірусно-бактеріальної етіології, середнього ступеня важкості. ДН Іст. Педікульорз.; ОСОБА_5 -  ГРВІ. Не госпітальна двобічна полі сегментна пневмонія. ДН  ІІ-ІІІ ст. Гіпоксична енцефалопатія. Вторинна кардіопатія. Параніхій ІІ пальця правої кисті.; ОСОБА_5 – кашдюк, період спазматичного кашлю. Стан після двобічної полі сегментної пневмонії, гострий перебіг обтяжений обструктивним бронхітом. ДН 0. Аскаридоз. Дисбактеріоз кишківника. Залізодифецитна анемія Іст.; ОСОБА_2 – ГРВІ. Гострий ринофаринготрахуобронхіт. Аскаридоз. Трихоцефальоз. Педікульоз.

     Таким чином, ОСОБА_1 своїми  діями і бездіяльністю спричинила тяжкі наслідки, які полягають у завданні фізичної шкоди власним вищевказаним малолітнім дітям у вигляді тривалого розладу здоров’я.

      В судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому їй злочині визнала повністю та суду пояснила, що в неї на утриманні перебуває четверо неповнолітніх дітей від різних чоловіків:     ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3,     ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5. Вона останніх три роки співмешкає з  ОСОБА_8, від якого на даний час народила дитину. Вони з співмешканецем ніде не працюють. Живуть за рахунок підсобного господарства і коштів отриманих на дітей. Також співмешканець підробляє по різним  разовим роботам.

    В середині лютого місяця 2010 року у всіх дітей  виникли симптоми захворювання, кашель і нежить. Вона на свій розсуд купила ліки і лікувала дітей вдома. При цьому з лікарями не консультувалася. До лікарів і в лікарню не зверталася з тих причин, що не вважала за потрібне.

   29.01.2010 року до неї додому прийшла лікар ОСОБА_6  і при огляді дітей виявила, що  її наймолодший син  ОСОБА_9  перебуває у важкому хворобливому стані. ОСОБА_6 настоювала на тому, щоб вона разом з дитиною терміново госпіталізовувалася в Барську ЦРЛ, оскільки стан дитини був дуже важкий. Вона в категоричній формі відмовлялася лягати разом з дитиною в лікарню, тому, що не вважала це за потрібне і вважала, що зможе лікувати дітей вдома. Хоча ОСОБА_6 настоювала на необхідності стаціонарного лікування і роз’яснювала їй, що в домашніх умовах вона не зможе вилікувати дітей, вона відмовилася від госпіталізації. ОСОБА_6  довго розмовляла з нею, після чого з м.Бар приїхали лікарі Барської ЦРЛ і працівники міліції. Вони також настоювали на тому, щоб  госпіталізувати дитину. Вона відмовилася.

   29.01.2010 року ввечері під впливом  лікарів і працівників міліції її сина ОСОБА_9 було госпіталізовано в Барську ЦРЛ. На слідуючий день вона самовільно залишила Барську ЦРЛ, син при цьому залишився в лікарні. Її працівниками міліції спільно з лікарями було повторно доставлено в Барську ЦРЛ, звідки під наглядом працівника міліції  відправлено в лікарню в м. Вінницю. Звідти вона також втекла. Син ОСОБА_9 залишився на стаціонарному лікуванні в м. Вінниці, а вона втекла додому тому, що не хотіла там бути. Решту трьох дітей також на початку лютого місяця 2010 року було госпіталізовано в Барську ЦРЛ з різними діагнозами. Вона з ними в лікарні не знаходилася, а перебувала вдома. Всі діти в загальній кількості знаходилися на лікуванні біля  півтора місяця. Вона ж весь цей період часу знаходилася вдома. Для дітей вона купувала незначну кількість ліків, в основному ліки надавала лікарня.

    Крім повного визнання підсудною своєї вини у вчиненні злочину передбаченого ст.166 КК України, її вина повністю доведена в судовому засіданні показами потерпілого, свідків та матеріалами справи.

  Так, допитаний в судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_10   суду пояснив, що з ОСОБА_1 він спільно проживає три роки. В ОСОБА_1 є четверо неповнолітніх дітей:ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_3,ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4,ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5. Їхня спільна дитина це ОСОБА_5, хоча батьківство відносно дитини він не встановлював.. Решта дітей народилися від інших чоловіків. Зараз народилася ще одна наша дитина. Ми з співмешканкою ніде не працюють. На сім’ю він заробляє особисто періодичними заробітками, постійної роботи не має. Жінка доглядає за дітьми. Він особисто дома рідко буває. З приводу хвороби ОСОБА_5 повідомив, що до часу його госпіталізації він хворів біля 4 днів. Жінка лікувала його вдома народними методами.     29.01.2010 року до них додому  приїхали працівники лікарні, разом з працівниками міліції і забрали ОСОБА_5 в лікарню разом з дружиною.Через три дні після госпіталізації ОСОБА_5, було також госпіталізовано решту дітей. Коли їх госпіталізовували його і дружини не було вдома.

  Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 суду пояснила, що очолює амбулаторію, яка обслуговує с.Сеферівка Барського району Вінницької області, в якому проживає родина ОСОБА_5. В ОСОБА_1 є четверо неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5. В лютому місяці 2010 року з її ініціативи було відвідано будинок ОСОБА_5 в с.Сеферівка Барського району з метою  перевірки стану здоров’я дітей і стану здоров’я самої ОСОБА_5. Під час  огляду  дітей було виявлено, що наймолодший ОСОБА_5  хворий на гостру пневмонію. Ліків, які б  ефективно лікували б дитину, у ОСОБА_5 не було. Симптоми у ОСОБА_5 були наступні: задишка, серцебиття, кашель з важким виділенням мокротиння, температури не було, загальна слабість. Відразу  ОСОБА_5 було запропонова госпіталізувати ОСОБА_5. ОСОБА_5 категорично відмовилися госпіталізувати дитину. Вона з ОСОБА_5 мала тривалу розмову, вмовляла її госпіталізувати дитину. Також вона викликала  автомобіль швидкої допомоги. Лікар швидкої допомоги також оглянув дитину і настоював в подальшому на госпіталізації дитини, але ОСОБА_5 в категоричній формі відмовлялася від госпіталізації. ОСОБА_5 навіть написала розписку з приводу того, що вона відмовляється від госпіталізації дитини. З метою госпіталізації дитини вона про стан дитини повідомила в Барську ЦРЛ. З лікарні приїхали  районний педіатр ОСОБА_11 з двома працівниками міліції. ОСОБА_11 також мала розмову про необхідність госпіталізації дитини з  ОСОБА_5 і лише тоді ОСОБА_5 під впливом лікарів і працівників міліції погодилася госпіталізувати дитину. Відразу після доставлення в лікарню дитину було  поміщено в реанімацію, а в подальшому в Вінницьку клінічну дитячу лікарню.. Після госпіталізації ОСОБА_5, приблизно через  кілька днів в інфекційне відділення Барської ЦРЛ було госпіталізовано і решту дітей ОСОБА_5 з гострою вірусною інфекцією і пневмонією.

   Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 суду пояснила, щовона працює заступником головного лікаря Барської ЦРЛ по охороні материнства і дитинства з 1991 року по теперішній час. В її функціональні обов’язки входить діагностика хвороб, лікування, профілактика. Підсудну ОСОБА_5 разом з сином ОСОБА_9 було доставлено до Барської ЦРЛ, спочатку поміщено в дитяче відділення, а в подальшому поміщено дитину в реанімацію. Матір поміщено в гінекологію, але вона втекла з лікарні. 30.01.2010 року матір  лікар гінеколог разом з працівниками міліції доставили назад в лікарню. На той час ОСОБА_5 знаходилася в стані вагітності 4 місяці і теж хворіла на пневмонію. 31.01.2010 року  до дитини ОСОБА_5 було викликано лікаря консультанта з м.Вінниці. Оглянувши хворого, було прийнято рішення перевести дитину в дитячу лікарню в м.Вінниця та госпіталізовано. На лікуванні в м.Вінниця Ігор знаходився біля місяця, потім його було доправлено до Барської ЦРЛ і поміщено в інфекційне відділення для долікування. Під час знаходження ОСОБА_5 в лікарні в м.Вінниці матір його не відвідувала. По закінченню лікування лікарями у відсутності матері ОСОБА_9 було доставлено в Барську ЦРЛ.

    Крім того, 04.02.2010 року в Барську ЦРЛ в інфекційне відділення було також госпіталізовано решту трьох дітей ОСОБА_5: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з діагнозом гостре распіраторне захворювання, гострий трахіеобронхіт, аскаридоз і трихоцефальоз. ОСОБА_3, 04.07.2000 року з діагнозом гостра респіраторна вірусна інфекція, ускладнена бронхітом, алергічний дерматит, глистна інвазія. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 з діагнозом гостра респіраторна вірусна інфекція, поза госпітальна пневмонія, обтяжена обструктивним синдромом ( задишка), дихальна недостатність 1 ступеня, аскаридоз.

   Безпосередньо вона займалася лікуванням ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 і фактично  контролювала стан здоров’я і ОСОБА_3, тому що всі діти знаходилися  в одній палаті. Олександра  можна було виписати раніше ніж решту дітей, але з тих причин, що за молодшими дітьми не було кому доглядати, а матір в лікарню не з’являлася, то було прийнято рішення залишити ОСОБА_2 разом з молодшими, щоб той доглядав за ними. Вищевказані троє дітей на лікуванні знаходилися майже півтора місяця. Фактично за  перший місяць лікування підсудна ОСОБА_4 станом здоров’я дітей не цікавилася і їх не відвідувала. Після того, як  в Барську ЦРЛ було привезено на долікування ОСОБА_5, ОСОБА_4 з’явилася в лікарні і останніх 10 днів лікування знаходилася разом з дітьми в лікарні. Причиною важкого захворювання дітей ОСОБА_4 стало те, що матір не зверталася за медичною допомогою до лікарів, при цьому ознаки хвороби дітей були явно виражені і неможливо було не бачити факту захворювання дітей. До виявлення важкого стану дітей, вони могли хворіти до цього біля тижня. При своєчасному зверненні матері до лікарні такого важкого стану дітей можна було уникнути.

    Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 суду пояснив, що в селі Сеферівка Барського району, що відноситься до Журавлівської сільської ради Барського району, проживає ОСОБА_1, яка має четверо дітей:     ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3,ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4,ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5.     Також з нею проживає співмешканець. Проживають вони в окремому будинку, ніде не працюють, тримають підсобне господарство. В кінці 2009 року вона особисто відвідувала родину ОСОБА_5. При цьому мав розмову з нею з приводу проведення косметичного ремонту в будинку і наведення порядку взагалі в будинку, оскільки в будинку були антисанітарні умови.     ОСОБА_1 характеризується по місцю проживання негативно, однак на обліку як неблагополучна сім’я вона не перебувала. В кінці січня 2010 року ОСОБА_1 примусово було госпіталізовано разом з наймолодшим сином ОСОБА_9 в Барську ЦРЛ і в подальшому також по ініціативі лікарів було госпіталізовано і решту дітей.      В кінці січня чи на початку лютого 2010 року по телефону йому повідомили, що ОСОБА_1 самовільно покинула лікарню, при цьому діти залишилися усі в лікарні на стаціонарному лікуванні. Він поїхав по місцю проживання ОСОБА_1 в с.Сеферівка Барського району, однак її вдома не було. Крім того, в середині лютого 2010 року йому стало відомо, що  сина ОСОБА_5 було госпіталізовано в Вінницьку лікарню. Він відвідав будинок ОСОБА_5, яка повідомила, знаходиться вдома через хворобу.

    Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 суду пояснив, що 29.01.2010 року він по вказівці оперативного чергового разом з лікарями Барської ЦРЛ  автомобілем швидкої допомоги виїздили в с.Сеферівка Барського району по місцю проживання ОСОБА_1. Як їм було повідомлено остання відмовляється госпіталізувати свою важко хвору дитину. По приїзді в с.Сеферіфвку до будинку ОСОБА_1, там вже були місцеві медичні працівники, застали антисанітарію, безлад. ОСОБА_1 перебувала в стані алкогольного сп’яніння. Лікарі наполягали на необхідності госпіталізації наймолодшої дитини ОСОБА_5. ОСОБА_5 від госпіталізації відмовлялася, аргументуючи це тим, що нічого страшного з сином не має, хвороба його не настільки важка і вона його буде лікувати дома. В будинку  ніяких ліків не бачив і ознак лікування дитини також не було.  Дитина знаходилася у важкому хворобливому стані. Всі лікарі, які прибули на місце наполягали на необхідності госпіталізації дитини і її лікування в стаціонарних умовах лікарні. Він також особисто розмовляв з нею і лише під спільним впливом всіх прибувших до неї до дому її вдалося вмовити поїхати з дитиною в лікарню. В подальшому ОСОБА_5 двічі тікала з лікарні і залишала  свою хвору дитину  в Барській ЦРЛ.  Перший раз вона втекла з лікарні на слідуючий день після того як її туди було доставлено. Після чого її за участю працівників міліції і лікарів було доставлено в Барську ЦРЛ і вона знову втекла з лікарні. Після цього він вже особисто спільно з лікарями по проханню лікарів виїздив в с.Сеферівка  і заставши ОСОБА_5 вдома, доставляв її в Барську ЦРЛ і в подальшому також ОСОБА_5 супроводжував в лікарню в м.Вінниця, де її там і залишив. На скільки відомо вона також втекла з лікарні з м.Вінниці. Але  за цим фактом ніхто в РВ ГУМВС не звертався і відповідно до ОСОБА_5 ніяких заходів не вживалося.    

    Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 суду пояснила, що  в  с.Сеферівка, яке обслуговує  ФАП проживає родина  ОСОБА_1, у якої на утримані четверо неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, 11.09.1988 року ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_3,ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5. В її функціональні обов’язки входить  подвірний обхід з метою перевірки стану здоров’я жителів, в тому числі і малолітніх дітей. 26 лютого 2010 року під час подвірного обходу вона спільно з лікарем  ОСОБА_6, прийшли в будинок ОСОБА_5. Під час огляду дітей було виявлено в самої меншої дитини ОСОБА_5 було двостороннє запалення легенів, нежить, температура, задишка. При огляді решти дітей були виявлені аналогічні симптоми хвороби. Зі слів  матері ОСОБА_5  дані ознаки хвороби у дітей з’явилися за три-чотири дні до цього. Усі присутні медичні  працівники наполягали на тому, що необхідна госпіталізація наймолодшої дитини, яка була у найважчому стані. ОСОБА_5 в категоричній формі відмовлялася госпіталізувати дитину. Навіть написала розписку, що відмовляється від госпіталізації. ОСОБА_6 викликала автомобіль швидкої допомоги. ОСОБА_5 в категоричній формі відмовлялася від госпіталізації. Потім, автомобіль швидкої допомоги приїхав вдруге, разом з представниками Барської ЦРЛ і працівниками міліції. Лише після цього під впливом лікарів і працівників міліції ОСОБА_5 було змушено госпіталізувати дитину. ОСОБА_5 з дитиною було доставлено в Барську ЦРЛ в інфекційне відділення. Через 2-3 дні вона знову відвідала  будинок ОСОБА_5. ОСОБА_1 вдома не було, залишалося самі троє дітей. При оглді в цих дітей було виявлено симптоми запалення легенів, бронхіт у всіх трьох дітей, кашель, нежить, невисока температура. Діти були без догляду, ніхто лікуванням дітей не займався. Особисто вона викликала швидку допомогу і їх було госпіталізовано в інфекційне відділення. Стан дітей був такий, що лікувати їх в домашніх умовах не представлялося можливим, крім того, ніхто їх лікуванням вдома не займався.

    Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 суду пояснила, що 04.02.2010 року в лікарню в супроводі працівників міліції було доставлено троє малолітніх дітей ОСОБА_1. Всі троє дітей були в важкому стані, з різко виявленими катаральними явищами, з підвищеною температурою тіла. Діти були взагалі не доглянуті, не помиті, в антисанітарному стані.Особисто вона лікувала одну дитину ОСОБА_3, у якого була гостра не госпітальна сегментарна пневмонія, ускладнений перебіг, дихальна недостатність 1-2 ступеня, двобічний гострий гнійний гайморит, глистна інвазія, педікульоз. Дитина була неохайна, в брудному одязі. На час поміщення в лікарню дитина пояснила, що хворіє більше 10 днів. Мати не лікувала, за медичною допомогою не зверталася. Лікування проходило з 04.02.2010 року по 15.03.2010 року. За весь період часу лікування і харчування проводилося за рахунок лікарні. Мати рідко відвідувала дітей. Практично за дітьми доглядали працівник лікарні. Причиною тривалого лікування було те, що хвороба була запущена, і також не було надано своєчасної медичної допомоги.

     Свідок по справі ОСОБА_11 в судове засідання не з’явилася без поважної причини, однак за клопотанням прокурора та підсудної її покази були оголошені під час судового слідства (том 1 а.с.97) та зводяться до наступного.   В її функціональні обов’язки входить організаційна робота, навчальна робота, консультативна робота, організація надання невідкладної допомоги дітям. 29.01.2010 року їй повідомили, що по телефону в лікарню зателефонувала ОСОБА_18, головний лікар Терешківської амбулаторії і повідомила, що в с.Сеферівка Барського району в родині ОСОБА_3 важко хвора малолітня дитина, а матір відмовляється від госпіталізації дитини. ОСОБА_6 настоювала на тому, що госпіталізації необхідна, але мати в категоричній формі відмовляється від госпіталізації. І тому свідок спільно з лікарями швидкої допомоги і двома працівниками міліції виїхали  в с.Сеферівку на місце проживання ОСОБА_3. При приїзді на місце було встановлено, що умови життя родини ОСОБА_3 незадовільні і антисанітарні. Ліків ніяких в будинку не було і не було ознак самолікування дітей.  При огляді наймолодшого сина ОСОБА_9 у нього було виявлено гостра пневмонія з наступними симптомами: задишка, підвищення температури тіла, кашель, періодичний неспокій, нежить, зниження апетиту. Особисто вона  і всі інші  медичні працівники в тому числі і працівники міліції  з ОСОБА_19  з приводу необхідності госпіталізації дитини мали  тривалу ромову і нарешті тоді її переконали в необхідності госпіталізації дитини, на яку вона погодилася. Відразу ОСОБА_3 разом з сином ОСОБА_9 було доставлено до Барської ЦРЛ, спочатку поміщено в дитяче відділення, а в подальшому поміщено дитину в реанімацію. Матір поміщено в гінекологію, але вона втекла з лікарні. 30.01.2010 року матір  лікар гінеколог разом з працівниками міліції доставили назад в лікарню. На той час ОСОБА_3 знаходилася в стані вагітності 4 місяці і теж хворіла не пневмонію.31.01.2010 року до дитини ОСОБА_3 було викликано лікаря консультанта з м.Вінниці. Оглянувши хворого, було прийнято рішення перевести дитину в дитячу лікарню в м. Вінниця і хворого ОСОБА_5 було госпіталізовано в дитячу лікарню в м. Вінницю. На лікуванні в м.Вінниці Ігор знаходився біля місяця, потім його було доправлено до Барської ЦРЛ і поміщено в інфекційне відділення для долікування. Під час знаходження ОСОБА_5 в лікарні в м. Вінниця матір його не відвідувала. По закінченню лікування лікарями у відсутності матері ОСОБА_9 було доставлено в Барську ЦРЛ.     Крім того, 04.02.2010 року в Барську ЦРЛ в інфекційне відділення було також госпіталізовано решту трьох дітей ОСОБА_3: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з діагнозом – гостре распіраторне захворювання, гострий трахіеобронхіт, аскаридоз і трихоцефальоз, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, – діагноз гостра распіраторна вірусна інфекція, ускладнена бронхітом, алергічний дерматит, глистна інвазія, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 – діагноз  гостра распіраторна вірусна інфекція, поза госпітальна пневмонія обтяжена обструктивним синдромом ( задишка), дихальна недостатність 1 ступеня, аскаридоз. Всі     троє дітей на лікуванні знаходилися майже півтора місяця. Фактично за  перший місяць лікування ОСОБА_4 станом здоров’я дітей не цікавилася і їх не відвідувала. Після того, як  в Барську ЦРЛ було привезено на долікування ОСОБА_5, ОСОБА_4 з’явилася в лікарні і останніх 10 днів лікування знаходилася разом з дітьми в лікарні. Причиною важкого захворювання вищевказаних дітей ОСОБА_4 стало те, що матір не зверталася за медичною допомогою до лікарів, при цьому ознаки хвороби дітей були явно виражені і неможливо було не бачити факту захворювання дітей. До виявлення важкого стану дітей, вони могли хворіти до цього біля тижня. При своєчасному звернені матері до лікарні, такого важкого стану дітей і в подальшому тривалого лікуванні дітей можна було уникнути.

    Свідок по справі ОСОБА_20 в судове засідання не з’явився без поважної причини, однак за клопотанням прокурора та підсудної її покази були оголошені під час судового слідства (том 1 а.с.113) та зводяться до наступного.   29.01.2010 року він по вказівці оперативного чергового разом з лікарями Барської ЦРЛ  автомобілем швидкої допомоги виїздили в с.Сеферівку Барського району по місцю проживання ОСОБА_1. Як їм було повідомлено остання відмовляється госпіталізувати свою важко хвору дитину. ОСОБА_1 він як дільничий інспектор знає з негативної сторони, вона раніше судима, зловживає спиртними напоями, проживала раніше з різними чоловіками. Має четверо неповнолітніх дітей.     По приїзді в с. Сеферівку до будинку ОСОБА_1, там вже були місцеві медичні працівники в будинку була антисанітарія та безлад. На  час їхнього приїзду  ОСОБА_1 перебувала в стані алкогольного сп’яніння. Лікарі настоювали на необхідності госпіталізації наймолодшої дитини  ОСОБА_5. ОСОБА_5 від госпіталізації відмовлялася, аргументуючи це тим, що нічого страшного з сином не має, хвороба його не настільки важка і вона його буде лікувати дома. В будинку  ніяких ліків не бачив і ознак лікування дитини також не було.  Дитина знаходилася у важкому хворобливому стані. Всі лікарі, які прибули на місце, настоювали на необхідності госпіталізації дитини і її лікування в стаціонарних умовах лікарні. В тому числі і він, лише під спільним впливом всіх прибувших до неї до дому її вдалося вмовити поїхати з дитиною в лікарню. Я разом з дитиною ОСОБА_5 супроводжував до самої лікарні і там її залишив. На слідуючий день йому було повідомлено, що ОСОБА_5, залишивши хвору дитину в лікарні, втекла з лікарні до дому.  Він разом з лікарями, по проханню останніх, виїздив в с.Сеферівку додому до ОСОБА_5 і доставляв її з дому в Барську ЦРЛ.

    Свідок по справі ОСОБА_21 в судове засідання не з’явилася без поважної причини, однак за клопотанням прокурора та підсудної її покази були оголошені під час судового слідства (том 1 а.с.131) та зводяться до наступного.   Нею було проведено обстеження побутових умов багатодітної родини ОСОБА_1, жительки с.Сеферівка Барського району. В ході проведення обстеження виявлено антисанітарні умови на кухні будинку. На кухні незначна кількість продуктів  харчування. Холодильника в наявності не має, продукти харчування зберігаються при плюсовій температурі. З приводу ОСОБА_1 повідомила, що вона має на утримані чотирьох неповнолітніх дітей, на даний народила ще одну. Сама старша дитина навчається в школі, решта дітей дитячий садок  відвідують не регулярно. ОСОБА_1  не відводить дітей в дитячий садок і вони залишаються самі вдома без нагляду. Крім того, під час неодноразового відвідування родини ОСОБА_1, вона заставала ОСОБА_1 і її співмешканця в стані алкогольного сп’яніння.

    Свідок по справі ОСОБА_22 в судове засідання не з’явився без поважної причини, однак за клопотанням прокурора та підсудної її покази були оголошені під час судового слідства (том 1 а.с.112) та зводяться до наступного.   Ним проводилося лікування наймолодшої дитини ОСОБА_1, яка надійшла в лікарню у край важкому стані, в Вінницьку обласну дитячу лікарню, 31.01.20010 року. 03.02.2010 року стан дитини ще більше погіршився, дитина не реагувала, до 09.02.2010 року дитина харчувалася через зонд, а 10.02.2010 року його перевели на лікування в спеціалізований стаціонар дитячої інфекційної лікарні в м.Вінниці.

    Не зважаючи на те, що підсудна ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому їй злочині визнала повністю, її вина також доведена зібраними по справі доказами, а саме матеріалами справи:

- протоколом огляду місця події і фототаблицею до нього (т.1.а.с.28-32);

- актом обстеження матеріально-побутових умов (т.1.а.с.33-35,53);

- епікризами хвороб дітей (т.1.а.с.69-74).

    Таким чином на підставі зібраних та досліджених в їх сукупності доказів, суд приходить

 до висновку, що своїми умисними  дiями ОСОБА_1 скоїла злочин, передбачений ст.166

  КК  України - злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, тобто злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків про догляду за дитиною або особою , щодо яких встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки.

    Призначаючи  покарання підсудній ОСОБА_1 суд у відповідності до ст.65 КК України

    враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу  винного – вину визнала повністю, в    

    інкримінованому їй злочині розкаялася , раніше неодноразово притягувалася до

    кримінальної відповідальності, за місцем  проживання характеризується  негативно, не  

    одружена, не працююча, не знаходиться на обліку в лікаря психіатра та нарколога, судом

    встановлено, що на даний час має на утриманні п’ятеро неповнолітніх дітей. Суд також враховує

    і внутрішнє ставлення підсудної до скоєного – щиро розкаялася.    

     Обставиною ,що пом’якшує покарання підсудній суд вважає  щире каяття.

     Обставин ,що обтяжують покарання в судовому засіданні не встановлено.

     На підставі наведеного суд вважає  можливим  призначити підсудній ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України звільнивши її від відбування покарання з випробуванням.

    Цивільний позов по справі не заявлявся.

    Керуючись ст. ст. 323,324   КПК  України, суд ,-

                                                            З  А  С  У  Д  И  В   :

                      ОСОБА_1 визнати винною та призначити їй покарання за ст.166 КК України у виді 4 (чотирьох) років обмеження волі.

    Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд.        

    Застосувавши ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з  випробуванням  з дворічним іспитовим строком, протягом якого зобов`язати її повідомляти органи кримінально-виконавчої системи  про  зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, а також періодично з`являтися в названі органи для реєстрації.

  На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області протягом 15 (п’ятнадцяти) діб з часу його оголошення, а засудженим протягом того ж часу з дня отримання копії вироку.

                                                                    Суддя Барського районного суду

                                                                                                     С.І.Бурденюк