Справа № 2-4072/10.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

   14 липня 2010 року  Голосіївський районний суд м. Києва  в складі:

головуючого  судді  -  Плахотнюк К.Г.

при секретарі       -       Бондарук А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна про визнання права власності, -

встановив:

           27.04.2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.

           В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачами зазначено, що 10.10.2006 року між ними та відповідачем ОСОБА_2 було укладено попередній договір на відчуження квартири АДРЕСА_1. На виконання умов цього договору позивачі 10.10.2006 року сплатив ОСОБА_2 вартість квартири АДРЕСА_1. Укладання попереднього договору було пов’язано з тим, що відповідачка проводила реконструкцію будинку, в якому знаходилась придбаваєма квартира, тому передбачалось, що в майбутньому буде укладений договір купівлі-продажу частини житлового будинку, яка складається із зазначеної в договорі квартири, як окремого самостійного об’єкту нерухомого майна.  Постановою Голосіївського райсуду м. Києва від 08.12.2006 року та ухвалою цього суду від 01.02.2007 року за ОСОБА_2  визнано право власності на реконструйований будинок АДРЕСА_1, який складається з 52-х квартир з цокольним поверхом із двох приміщень, загальною площею 1888,2 кв. метри, житлова площа 825,3 кв.м, площа цокольних приміщень 367,7кв. метри. Право власності ОСОБА_2 на зазначений будинок зареєстровано в Київському міському БТІ від 12.11.2007 року. З урахуванням наведеного позивачі вважають, що набули право власності на квартиру АДРЕСА_1.

              У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив, що відповідач, згідно умов попереднього договору, повинна була укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 не пізніше 10 жовтня 2006  року, але так як ОСОБА_2 ще не  були виконані роботи по оздобленню квартири, через що відповідач не могла виконати свої зобов’язання за попереднім договором. При проведені реконструкції будинок був поділений на окремі квартири, як самостійні об’єкти нерухомого майна, квартира № 26 складається із однієї кімнати загальна площа квартири 21,0 кв. м, в тому числі жила площа 11,7 кв.метри. Вважає, що за позивачем може бути визнано право власності на дану квартиру , з припиненням права власності відповідача на спірну квартиру.

                Представник відповідача позовні вимоги визнала та пояснила суду, що ОСОБА_2 отримала кошти за зазначену квартиру № 26 від позивача ще при укладанні попереднього договору, тому фактично позивач повинен бути власником   купленої ним квартири, а право власності ОСОБА_2 слід припинити.

                  Представник третьої особи КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна до суду не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи третю особу  було повідомлено належним чином., причина неявки представника суду не відома.              

                 Зважаючи на викладене, суд ухвалив розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

                 Заслухавши представників позивачів та відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази , прийшов до наступного.

                  Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належав старий будинок по АДРЕСА_1, який був побудований в 40-х роках. За сплином  часу,  цей будинок потребував значного відновлювального ремонту, у зв’язку з цим відповідач провела реконструкцію старого будинку, побудувавши будинок із 52-х квартир з цокольним поверхом із двох приміщень.

               Постановою Голосіївського райсуду м. Києва від 08.12.2006 року та ухвалою Голосіївського райсуду м. Києва від 01.02.2007 року за ОСОБА_2 визнано право власності на реконструйований будинок по АДРЕСА_1, який складається із 52-х квартир з цокольним поверхом із двох приміщень, загальною площею 1888,2 кв.м, житловою площею 825,3 кв.метри, площею цокольних приміщень 367,7 кв.метри. Будинок зареєстровано в БТІ від 12.11.2007 року за ОСОБА_2

             За даним будинком закріплена земельна ділянка розміром 0,0650 га і на ім’я відповідачки ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 15.09.2004 року, яку відповідачка придбала за договором купівлі-продажу від 02.07.2004 року у попереднього власника.

           Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок від 30.06.2006 року будинок , який складається із двох приміщень і коридору та має 52 ізольовані квартири, як окремі, самостійні об’єкти нерухомого майна та має підвал розміром 367,7 кв.м. .

            Відповідно до договору від 10.10.2006  року в п.1.1 зазначено, що сторони мають в майбутньому укласти договір купівлі-продажу частини житлового будинку, яким є квартира АДРЕСА_1, із даного договору вбачається, що позивач сплатив обумовлені сторонами кошти за придбану квартиру та за частку землі, яка повинна пропорційно відповідати частині житлової квартири в будинку.

           Відповідно до вимог ст.382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

У зв’язку з наведеним суд приходить до висновку про те, що позов  підлягає задоволенню.

          На підставі викладеного та керуючись ст. 382 ЦК  України, ст.ст.212-215 ЦПК, суд,

вирішив:

           Позов задовольнити.

           Визнати , що квартира № 26 є окремим  самостійним  об’єктом нерухомого майна в житловому будинку  АДРЕСА_1, яка призначена  та є  придатною для постійного проживання.

             Визнати за   ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, як  на  окремий самостійний   об’єкт нерухомого майна,  що  складається  із однієї кімнати житловою площею 11,7 кв.м., загальною площею 21,0  кв.м.

              Залишити в праві спільної сумісної власності коридори та електричні сантехнічні і інші комунікаційні обладнання, що знаходяться за межами квартири і призначені для забезпечення всього будинку.

            Припинити  право власності   ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1.

            На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подана апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано . Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана в строк , встановлений ст. 294 ЦПК України , рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку . У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Суддя: