АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 412/2010 Головуючий в 1 інстанції – Кантур А.М.
Категорія – 286 ч.2 КК України Доповідач – Широян Т.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі :
головуючого – Салая Г.А.
суддів - Широян Т.А., Трейтяк О.П.
з участю:
прокурора – Щербака О.В.
потерпілих – ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника потерпілих - ОСОБА_3
захисника – ОСОБА_4
засудженого – ОСОБА_5
представника цивільного відповідача – ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями старшого помічника Прилуцького міжрайонного прокурора Сухонос А.В., цивільного позивача ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_7, цивільного позивача ОСОБА_1, цивільного позивача ОСОБА_2 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 квітня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Джетигара Кустанайської області Республіки Казахстан, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, працюючий водієм комунального підприємства „Прилуки-житлобуд”, проживаючий за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимий, -
- засуджений за ст. 286 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнено засудженого від відбування покарання з випробуванням протягом 2-річного іспитового строку, зобов’язано його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну свого місця проживання та праці, а також періодично з’являтися в цей орган для реєстрації.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави в особі УМВС України в Чернігівській області (для його науково-дослідного експертного-криміналістичного центру) 1751 грн. 77 коп. витрат по проведенню судових автотехнічних експертиз.
Стягнуто з засуджено в рахунок моральної шкоди з ВАТ НАСК „Оранта” на користь потерпілих: ОСОБА_7 -2500 грн., а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1500 грн. кожній з них.
Стягнуто в рахунок моральної шкоди з виконкому Прилуцької міської ради на користь ОСОБА_7 – 10 000 грн., А ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 2725 грн. кожній з них.
ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він о 18 год. 30 хв. 19 січня 2009 року, керуючи автомобілем ДЕУ-Ланос, держ. № НОМЕР_1, який належить виконкому Прилуцької міської ради, в с. Заїзд прилуцького району - навпроти в’їзду до АЗС „Укрнафта”, перед м. Прилуки при здісненні обгону попутного транспортного засобу, зіткнувся з велосипедистом ОСОБА_8, який рухався по зустрічній для себе смузі руху в напрямку м. Прилуки, в результаті чого останній помер на місці ДТП від отриманих травм.
Не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого старший помічник Прилуцького міжрайонного прокурора подав апеляцію в якій просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу прийняти до свого провадження та постановити новий вирок, яким призначити більш суворе покарання, збільшивши його на 1 рік, але із застосуванням ст. 75 КК України. Втім дана апеляція 7 липня 2010 року прокурором була відкликана.
Потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_1, а остання і в інтересах її малолітнього сина ОСОБА_7 подали аналогічні за змістом апеляції, в яких просять вирок змінити в частині вирішення цивільного позову, просять його збільшити, посилаючись на те, що суд при вирішенні цивільного позову не врахував їх душевних страждань, які вони зазнали внаслідок втрати близької їм людини.
Заслухавши доповідача, прокурора, засудженого та представника цивільного відповідача , які просять вирок суду залишити без змін, потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які просять задовольнити їх апеляції в частині збільшення відшкодування моральної шкоди, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляції потерпілих підлягають частковому задоволенню.
Винуватість ОСОБА_5 у порушенні Правил дорожнього руху, які призвели до смерті потерпілого ОСОБА_8 , при обставинах, викладених у вироку, доведена зібраними по справі та розглянутими в судовому засіданні доказами.
Показання ОСОБА_5 щодо обставин наїзду на потерпілого ОСОБА_8 при виконанні маневру „обгін транспортного засобу” , де він не заперечував факту наїзду, втім стверджував, що ОСОБА_8 рухався на неналежній для нього смузі руху, не мав світлових приладів, що утруднювало його виявлення, були спростовані наступними доказами.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які на час дорожньо-транспортної пригоди перебували в автомобілі під керуванням ОСОБА_5, стверджували, що швидкість їх автомобіля становила близько 60-70 км/год.
Так, свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , обгін автомобілю яких здійснював ОСОБА_5, стверджували, що він маневр „обгін” здійснював на великій швидкості, тоді як вони їхали із швидкістю 40-50 км/год. Зіткнення відбулось на зустрічній для них смузі руху.
Згідно протоколу огляду місця події дорожньо-транспортна пригода дійсно мала місце на зустрічній для руху ОСОБА_5 руху.
Про те, що контактування велосипеда ОСОБА_8 мало місце із правою передньою частиною автомобіля, яким керував ОСОБА_5, свідчать дані протоколу огляду та перевірки технічного стану автомобіля ОСОБА_5
За висновком експерта – автотехніка № 36 від 15 лютого 2010 року убачається, що максимальна швидкість автомобіля під керуванням водія ОСОБА_5 по умовах видимості елементів дороги в світлі фар автомобілів з робочого місця водія 49,1 м не повинна була б перевищувати максимально 55,2 км/год. При даній швидкості ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути ДТП, якби своєчасно застосував гальмування керованим ним автомобілем; при швидкості 45-47 км/год водій ОСОБА_5 мав би технічну можливість знизити швидкість керованого ним автомобіля до швидкості велосипедиста, що виключало б їх взаємне контактування;. В той же час експерт наголошує і на порушенні правил дорожнього руху самим водієм-велосипедистом, що сприяло настанню дорожньо-транспортної пригоди. Тобто експертом встановлена взаємна відповідальність учасників дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином суд дійшов обґрунтованого висновку винуватості вини ОСОБА_5 у дорожньо-транспортній пригоді, яка стала наслідком порушення ним п. 12.3 Правил дорожнього руху в Україні і його дії за ст. 286 ч.2 КК України кваліфікував вірно.
В той же час, колегія суддів вважає, що з вироку суду /його мотивувальної частини/ має бути виключено висновок суду про 30-відсоткову винуватість потерпілого ОСОБА_8, оскільки встановлення співвідношення вини учасників дорожньо-транспортної пригоди нормами кримінального та процесуального законодавства при розгляді кримінальної справи не передбачено.
Крім того, судова колегія вважає, що вирок суду в частині розв’язання цивільного позову підлягає скасуванню з наступних причин.
Матеріалами справи встановлено, що під час досудового слідства потерпілими по справі були заявлені цивільні позови про відшкодування моральної шкоди, де відповідачем значився виконком Прилуцької міськради. Втім зазначена організація цивільним відповідачем визнана у встановленому законом порядку не була. Зокрема, при попередньому розгляді справи представником потерпілих-цивільних позивачів, який був залучений до участі у справі саме на цій стадії судового розгляду , заявив клопотання про виклик для участі у справі у якості цивільного відповідача – представника виконкому Прилуцької міськради. У порушення судом вимог ст. 124 КПК України цивільний відповідач – виконком Прилуцької міськради до участі у справі був залучений у справі без прийняття судом відповідного рішення. Даних про те, чи мав представник цивільного позивача копії первинних цивільних позові у справі нема.
За клопотанням даного цивільного відповідача до участі у справі був залучений інший цивільний відповідач – представник НАСК „Оранта”. Незважаючи на те, що справа була розглянута без його участі, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сум у відшкодування моральної шкоди в тому числі і з НАСК „Оранта”, що є неприпустимим і прямо порушує права зазначеної організації.
Самі цивільні позови потерпілих судом фактично не розглядались, зміст їх не оголошувався. Суд обмежився лише допитом потерпілих, у якому вони лише підтвердили свої позовні вимоги.
Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, при розгляді судом цивільного позову по справі були порушені вимоги ст. 328 КПК України, а тому вирок суду у цій частині підлягає скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
На підставі наведеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Вирок Прилуцького міськрайсуду від 27 квітня 2010 року щодо ОСОБА_5 в частині розв’язання цивільного позову скасувати і справу у цій частині направити на новий судовий розгляд в той же суд в порядку цивільного судочинства.
Із мотивувальної частини даного вироку також виключити вказівку суду на 30-ти відсоткову вину потерпілого ОСОБА_8 у дорожньо-транспортній пригоді.
У іншій частині вирок суду Прилуцького міськрайсуду щодо ОСОБА_5 залишити без змін.
Головуючий Судді