ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Цивільна справа № 2 - 2651/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

29 липня 2010 року

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

         головуючого - судді                   Вийванко О. М.

             при секретарі с/з                               Костюк У. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі, в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що 27.03.1992 р. він зареєстрував шлюб з відповідачем у відділі реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області. У них на вихованні є двоє дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, та ІНФОРМАЦІЯ_2.  Спільне подружнє життя в них не склалося, оскільки вони люди різних характерів і поглядів на сімейне життя, через що в їхній сім’ї виникають різні непорозуміння. Вони фактично припинили шлюбні стосунки, спільного господарства не ведуть. На даний час їхні шлюбні відносини припинилися остаточного і в майбутньому поновлені бути не можуть що суперечить інтересам сторін та їхнім дітям, а тому він просить розірвати шлюб між ним та відповідачем по справі.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явилась, однак подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення позивача, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб,  а тому суд вважає за можливим відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України, ухвалити у судовому засіданні рішення про задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.

27.03.1992 року одружилися ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 309, відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області, що стверджується повторним  свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1, виданого 13.05.2008 р. відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції.

Сторони виховують спільних  дітей ОСОБА_4, про що свідчить повторне свідоцтво про народження серія НОМЕР_2, виданого 17.02.2010 р. відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського  управління юстиції, та ОСОБА_5 про що свідчить повторне  свідоцтво про народження серія НОМЕР_3, виданого 17.02.2010 р. відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції

У судовому засіданні встановлено, що сторони мають на вихованні одну неповнолітню дитину, яка проживає на даний час з позивачем, та відповідачем.

Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.  

Аналізуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що подальше спільне життя подружжя неможливе і збереження сім’ї суперечить їх інтересам, а тому позов слід задовольнити, а шлюб між ними розірвати.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» №7-93 від 21.01.1993 р., за реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення суду стягується державне мито у розмірі від 0,5 до 1  неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

За таких обставин, суд вважає, що витрати зі сплати державного мита при одержані свідоцтва про розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану слід покласти на позивача, а відповідача звільнити від сплати державного мита.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 174, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, ст. ст. 110, 111, 112 Сімейного кодексу України ,  п. 5 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» №7-93 від 21.01.1993 р., суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу  - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3) і ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4) , зареєстрований в книзі реєстрації актів про одруження 27 березня 1992 року, про що  зроблено запис за № 309, відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області .

При одержанні свідоцтва про розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану стягнути державне мито в розмірі одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян з позивача ОСОБА_2, звільнивши від сплати державного мита відповідача ОСОБА_3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 Заяву про апеляційне оскарження чи апеляційну скаргу може бути подано протягом десяти  днів з дня проголошення рішення суду і подання після заяви про апеляційне оскарження протягом двадцяти днів апеляційної скарги до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

    Головуючий – суддя                     Вийванко О. М.