Справа № 11-а-607/2010р. Головуючий в суді І-ї інстанції – Іванов Д.Л.
Категорія - ст.296 ч.2, 186 ч. 2 КК України Доповідач у апеляції – Драний О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого судді Драного О.П.,
суддів Палічука А.О., Лещенка Р.М.,
за участю прокурора Замороза О.Р.,
захисника-адвоката ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за апеляціями прокурора Новомиргородського району, засудженого ОСОБА_4 та у його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_3 на вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2009 року, яким:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Новомиргород Кіровоградської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, одружений, має на утримання неповнолітню дитину, проживає за адресою: АДРЕСА_1., раніше судимий 04.02.2008 року Ново миргородським районним судом Кіровоградської області за ст. 383 ч. 1 КК України до1 року позбавлення волі з випробуванням іспитовим строком на 1 рік
засуджений за ч. 2 ст. 186 до позбавлення волі строком на 4 роки, ч. 2 ст. 296 КК України - до позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначено 4 роки позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання у виді позбавлення волі за вироком Ново миргородського районного суду Кіровоградської області від 04.02.2008 року та остаточно призначеного 4 роки і 1 місяць позбавлення волі;
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Мукачево Мукачівського району Закарпатської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий 23.05.2003 року Ново миргородським районним судом Кіровоградської області за ст. с 185 ч. 2, 185 ч. 3 КК України із застосуванням ст. ст. 70, 71 КК України до 3 років 7 місяців позбавлення волі, звільнився 16 грудня 2006 року по відбуттю покарання
засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки. Відповідно до ст. 76 ч. 1 КК України ОСОБА_5 зобов’язано не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи, періодично з’являтись в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнані винними та засуджені за те, що ОСОБА_4 30 січня 2009 року близько 16 год, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, у кафе-барі «Фараон», розташованому по вул. Поповкіна у м. Новомиргород під час спільного розпиття спиртних напоїв з неприязні умисно з корисливих мотивів із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я особи, відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_6 на загальну суму 7 гривень 70 коп.
Крім того, засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 30 січня 2009 року близько 17 год, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на стадіоні «Колос» у м. Новомиргород з хуліганських мотивів, з неприязні, грубо порушуючи громадський порядок, при цьому проявляючи особливу зухвалість та винятковий цинізм, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, спільними діями нанесли потерпілому ОСОБА_6 декілька ударів в область обличчя, голови та тулуба, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження.
У апеляціях:
- прокурор Новомиргородського району просить вирок Новомиргородського районного суду скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого та постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України - 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч. 4 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднати невідбуте покарання за вироком Новомиргородського районного суду від 04.02.2008 року та остаточно призначити 6 років позбавлення волі.
ОСОБА_5 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням на 3 роки;
- засуджений ОСОБА_4 та у його інтересах захисник-адвокат ОСОБА_3 просять вирок районного суду скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування у зв’язку з невідповідністю висновку суду фактичним обставинам справи, однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства. При цьому вказують на те, що в основу вироку суду покладені покази потерпілого, які мають суттєві протиріччя, повністю спростовуються показами засуджених, яким ні органами досудового слідства, ні судом не дана належна оцінка. Більше того, визнаючи ОСОБА_4 винним за ч. 2 ст. 296 КК України, як органи досудового слідства, так і суд вказали, що тілесні ушкодження потерпілому останні заподіяли на ґрунті неприязних стосунків, що протирічить диспозиції вищевказаної статті.
Крім того, по справі належним чином не встановлені дані про особу ОСОБА_4, оскільки останній був звільнений з лав Збройних сил України за станом здоров’я, про що свідчить довідка військового комісару Новомиргородського РВК.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію у повному обсязі, засудженого ОСОБА_4 та у його інтересах адвоката ОСОБА_3, які підтримали свої апеляції та просили направити справу на додаткове розслідування, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що вирок підлягає безумовному скасуванню через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, а справа поверненню прокурору Новомиргородського району на додаткове розслідування.
Відповідно до ст. 370 ч. 2 КПК України вирок у всякому разі підлягає скасуванню, якщо він постановлений незаконним складом суду.
Відповідно до ст. 54 ч.1 п. 2-1 КПК України суддя не може брати участі в розгляді кримінальної справи, якщо він під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або закриття справи.
Як вбачається з матеріалів справи, під час досудового слідства по даній справі суддя Іванов Д.Л. 15 травня 2009 року розглядав та залишив без задоволення скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову в.о. слідчого Новомиргородського РВ УМВС Титаренка М.В. про порушення кримінальної справи (а.с.100), що позбавляло даного суддю у подальшому розглядати дану справу по суті. У порушення вищевказаних вимог кримінально-процесуального закону суддя Іванов Д.Л. розглянув дану справу по суті з постановленням вироку, що є недопустимим і тягне за собою безумовне скасування вироку.
У ході розгляду справу в апеляційній інстанції було встановлено, що засуджений ОСОБА_4 25 березня 2002 року був звільнений із лав Збройних сил України у запас за станом здоров’я на підставі ст. 17 в графі 2 Наказу Міністра оборони України №2-1994р. Згідно з довідкою (а.с. 306) ОСОБА_4 знаходився на лікуванні в Одеському військовому госпіталі у 2002 році, де йому був встановлений діагноз: рецедивуючі короткочасні помірно виражені істеричні реакції у інфантильній особі та знаходився під наглядом психіатра за місцем проживання.
Вказані обставини викликають сумнів у його осудності, у зв’язку з чим у справі необхідне призначення судово-психіатричної експертизи, що не було зроблено ні в ході досудового, ні судового слідства.
Як органи досудового слідства, обвинувачуючи засуджених, а суд, визнаючи винними їх у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, вказали, що тілесні ушкодження потерпілому засуджені заподіяли у зв’язку з неприязними відносинами, які склалися між ними протягом тривалого часу, що суперечить диспозиції вищевказаної статті.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування, в ході якого необхідно врахувати викладене, перевірити доводи, викладені у апеляціях про відсутність в діях засудженого ОСОБА_4 складів злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, а також вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи і, в залежності від встановленого вирішити питання про доведеність вини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у скоєнні зазначених злочинів.
Враховуючи обставини справи, дані про особу засудженого ОСОБА_4 колегія суддів вважає за необхідне міру запобіжного заходу змінити йому на підписку про невиїзд, звільнивши з-під варти в залі суду.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції прокурора Новомиргородського району, засудженого ОСОБА_4. та у його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2009 стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - скасувати, а справу направити прокурору Новомиргородського району на додаткове розслідування.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 змінити з утримання під вартою на підписку про невиїзд, відносно ОСОБА_5 залишити підписку про невиїзд.
Судді: