Справа № 2-а-260\2010 р.

П О С Т А Н О В А

І М ‘ Я М     У К Р А Ї Н И

        22 липня 2010 року.                                                        м. Запоріжжя.

Заводський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді  Федоренко Р.Г.,

                          секретаря Васильченко Н.О.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні  адміністративну справу (скаргу)  за позовом  ОСОБА_1 до посадової особи -  молодшого лейтенанта міліції Григоренко Івана Миколайовича ДАІ МВС України Управління Вінницької області м. Вінниці  про оскарження правового акту індивідуальної дії суб*єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності,

                                                          В С Т А Н О В И В :

           До суду  звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом (скарга)до посадової особи  -молодшого лейтенанта міліції Григоренко Івана Миколайовича ДАІ МВС України Управління Вінницької області м. Вінниці  про оскарження правового акту індивідуальної дії суб*єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, якою на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

  В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 05 червня 2010 року він прямуючи по м. Вінниця вул. Хмельницьке шосе, був зупинений особою одягненою в форму працівника міліції, яка йому нажаль не представилась, не назвала свою посаду та місце роботи та був повідомлений про порушення ним п.п. 11.1 п. 11 Правил дорожнього руху, нібито він під'їхавши до перехрестя, знаходившись на правому боці двох полосної проїзної смуги не мав права рухатися прямо.

В свою чергу він наголосив, що незгоден зі встановленим порушенням, знака «Напрямку руху по смугам» не було. Дорожня розмітка відсутня. Тому він повинен був догадатися про можливість або неможливість знаходившись у правому ряду дорожньої смуги рухатися прямо. При звернені до працівника ДАІ показати де розмітка та знаки, останній відповів, що знак тимчасово зняли, а розмітка є але її погано видно. В заперечення цьому  зазначив, що при керуванні автомобілем ще на мокрій дорозі її зовсім не видно, а тому можливо лише догадуватися.

 З висновками інспектора ОСОБА_1. незгоден.

 Далі позивач  вважає, що   оскаржуваною постановою  АВ № 175122 від 05.06.2010 року,  на нього неправомірно накладено адміністративне стягнення, та вважає її незаконною з наступних підстав:

По-перше, зауважую на суттєві недоліки спірної постанови про адміністративне-правопорушення, які взагалі унеможливлюють сприйняття цього паперу як документу державного органу. Так, в постанові замість посади особи яка склала протокол серія АВ1 №012912 зазначені якісь літери (а саме: в вступній частині протоколу та постанови зазначено «мол с-т» чи можливо «мол л-т»), що вочевидь (достеменно ані мені, ані суду цього навряд чи може бути відомо) має означати абревіатурне позначення.

Отже, замість посади в спірних протоколі і постанові зазначені вельми нерозбірливим почерком літери «ІДПС ВДАІ м. Вінниці Григоренко Івана Миколайовича» з чого я можу припустити (лише припустити), що літери «ІДПС» означають «інспектор дорожньої патрульної служби». Літери «мол с-т або лт» мабуть означають «молодший лейтенант або старший лейтенант», хоча літери не позначені навіть відповідно до правил здійснення абревіатурних скорочень - без крапок та без зазначення спочатку повного, а потім скороченого варіанту слова (терміну) що скорочується.

        По-друге, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія АВ1 №012912 мій автомобіль був зупинений співробітником ДАІ о 07.45 год., а вже через п'ятнадцять хвилин, тобто о 8.00 год. інспектором призначений час для розгляду адміністративного протоколу, що в свою чергу зумовлювало відсутністю моєї фактичної можливості належним чином ознайомитись зі змістом протоколу, тобто інспектор ДАІ Григоренко І.М. позбавив мене часу для підготовки до розгляду справи.

Окрім того при складанні протоколу мені не були роз'яснені права, які передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КпАП України. Звертаю Вашу увагу на той факт, що інспектор ДАІ відмовив мені в наданні клаптику паперу для надання письмових пояснень та відмовив в змозі ознайомитись з п.п. 11.1 п. 11 Правилами дорожнього руху затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001р. №1306 далі ПДР (який нібито я порушив) та ст. 268 КпАП України якою визначено перелік моїх прав, як особи яку притягують до адміністративної відповідальності.

Крім того, місце складання спірного протоколу та постанови є також дивним - це не конкретна адреса (доречи адреса органу який виніс постанову так ніде і не зазначена), а зазначено лише «вул. Хмельницьке шосе». Таке місце навіть якщо і може бути місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (що при цьому унеможливлює де-факто присутність приміром адвоката особи та надання письмових пояснень передбачене ст.268 КУпАП) то аж ніяк не може бути місцем роботи, розташування державного органу. Адже досі не відомо існування державного органу (не окремих працівників), який зареєстрований та працює на вулиці (в даному випадку Хмельницьке шосе).

В спірній постанові передбачено проставлення печатки   органу, що виносить постанови, про що свідчать літери «М.П.», що є загальноприйнятою документарною формою позначення слів «місце печатки». Однак, такий важливий та необхідний реквізит документу (форма якого розроблена та затверджена МВС України за погодженням з Міністерством юстиції України як це передбачає законодавство) в документі була проставлена печатка на пустому бланку постанови, а^ також окремі рядки бланку були вже заповнені (було визначено місце розгляду постанови, назва держ. авто інспекції, посада, прізвище працівника ДАІ), до того, як був складений протокол про адміністративне правопорушення, що вочевидь говорить про те, що мене притягнули до адміністративної відповідальності ще до того, як мене зупинив працівник ДАІ. При звернені з питанням до працівника ДАІ назвати прізвище, посаду та повну назву ДАІ, отримана відповідь, що все визначено у протоколі та постанові там я можу ознайомитися з цими даними.

При розгляді протоколу, працівником ДАІ не були враховані, мої усні висловлювання своєї позиції, прохання залучити у якості доказів фото-відео докази (працівник ДАІ мав при собі відео камеру але не використовував її), залучити в якості свідка особу, яка разом зі мною знаходилася в салоні автомобіля (ОСОБА_4, яка мешкає за адресою АДРЕСА_1, при необхідності можливо викликати до суду у якості свідка), я намагався затучити у якості свідків (внести в протокол) інших водіїв які були раніше зупинені та погодились свідчить на мою користь, в порушення норм ст. 248, 251, 252 КпАП України, тобто справа була розглянута без врахування зазначених норм, хоча законодавець у наступних нормах КпАП України зазначає:

-     ст. 248 КпАП України, що «розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу»;

-     ст.  252 КпАП України, що «Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю», але в нашому випадку розгляд справи проводився лише на голослівних натяках працівника міліції, у зв'язку з чим справа була розглянута в односторонньому порядку.

В судове засідання  ОСОБА_1 не з*явився, але надав суду письмову заяву в якій вказує, що просить розглянути справу в його відсутності, свої  позовні вимоги підтримує  і просить їх  задовольнити.

       Відповідач  в судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, заперечення на позов не надіслав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно і належним чином – судовою повісткою.

          Зважаючи на зазначені  обставини та на те, що  у матеріалах справи достатньо  доказів, щоб зробити висновок за позовом, суд вважає за можливе  розглянути справу у відсутність представника  відповідача.

               Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений ОСОБА_1 позов підлягає задоволенню по таким підставам.

          05 червня 2010 року він прямуючи по м. Вінниця вул. Хмельницьке шосе, був зупинений особою одягненою в форму працівника міліції, яка йому нажаль не представилась, не зазвала свою посаду та місце роботи та був повідомлений про порушення ним п.п. 11.1 п. 11 Правил дорожнього руху, нібито він під'їхавши до перехрестя, знаходившись на правому боці двох полосної проїзної смуги не мав права рухатися прямо.

В свою чергу він наголосив, що незгоден зі встановленим порушенням, знака «Напрямку руху по смугам» не було. Дорожня розмітка відсутня. Тому він повинен був догадатися про можливість або неможливість знаходившись у правому ряду дорожньої смуги рухатися прямо. При звернені до працівника ДАІ показати де розмітка та знаки, останній відповів, що знак тимчасово зняли, а розмітка є але її погано видно. В заперечення цьому я зазначив, що при керуванні автомобілем ще на мокрій дорозі її зовсім не видно, а тому можливо лише догадуватися.

З висновками інспектора був незгоден.

 Далі позивач  вважає, що   оскаржуваною постановою АВ № 175122 від 05.06.2010 року  на нього неправомірно накладено адміністративне стягнення, та вважає її незаконною з наступних підстав:

При розгляді протоколу, працівником ДАІ не були враховані, ОСОБА_1 усні висловлювання його позиції, прохання залучити у якості доказів фото-відео докази (працівник ДАІ мав при собі відео камеру але не використовував її), залучити в якості свідка особу, яка разом із ним знаходилася в салоні автомобіля (ОСОБА_4, яка мешкає за адресою АДРЕСА_1), залучити у якості свідків (внести в протокол) інших водіїв які були раніше зупинені та погодились свідчить на його користь, в порушення норм ст. 248, 251, 252 КпАП України, тобто справа була розглянута без врахування зазначених норм, хоча законодавець у наступних нормах КпАП України зазначає:

-     ст. 248 КпАП України, що «розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу»;

-     ст.  252 КпАП України, що «Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю», але в нашому випадку розгляд справи проводився лише на голослівних натяках працівника міліції, у зв'язку з чим справа була розглянута в односторонньому порядку.

 Відповідно до ст. 251 КУпАП  «Доказами в справі про адміністративне  правопорушення є будь-які фактичні  дані, на основі яких у визначеному  законом порядку  орган ( посадова особа) встановлює  наявність чи відсутність адміністративного  правопорушення,  винність  даної особи в  його вчиненні  та інші обставини, що мають  значення для правильного вирішення  справи. Ці данні встановлюються  протоколом  про адміністративні правопорушення, поясненнями особи, яка  притягається  до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком  експерта, речовими доказами, показаннями  технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які  використовуються  при  нагляді  за виконанням  правил, норм і стандартів, що стосується  забезпечення  безпеки дорожнього руху,…».  

    Однак, як вбачається  з копії зазначеного   протоколу, яку надав до позовної заяви  позивач ( а.с. 4), в графі « поняті»  не зазначена жодна особа.

 Ці,  встановлені судом обставини,   вказують на те,  що протокол серії  АВ1 № 012912 від 05.06.2010 року не  відповідає  вимогам ст. 256 КУпАП.  Це  є однією із підстав для  скасування  винесеної  на підставі його постанови про накладення  адміністративного  стягнення  на ОСОБА_1

             Окрім того,   відповідач в судове засідання не з’явився і  ніякими відповідними доказами  не спростував доводи позивача. Ним  також не було надіслано на адресу суду  заперечення на позов, які б  свідчили про  його незгоду  з позовними вимогам ОСОБА_5

               Згідно ч. 2 ст. 71  КАС  України,  в адміністративних справах про  протиправність  рішень, дії чи бездіяльність  суб’єкта  владних повноважень, обов’язок  щодо доказування  правомірності  свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на   відповідача, якщо він заперечує  проти   адміністративного позову.

            З огляду на зазначене, суд повинен прийняти  доводи  позивача  і вирішити питання  на підставі  наданих ним доказів.

               Таким чином, досліджені  судом докази по справі свідчать про  обґрунтованість поданого ОСОБА_1  позову, що є підставою для його задоволення.

              На підставі викладеного, керуючись  ст. ст. 256,  287,  289, 296 КУпАП,  ст. ст. 71ч. 2, 128,  158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС   України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

          Позов задовольнити.

      Визнати дії працівника ІДПС ВДАІ м. Вінниці молодшого лейтенанта Григоренко Івана Миколайовича по складанню протоколу серії АВ1 №012912 від 05.06.2010р., постанови
серії   АВ   №175122   від   05.06.2010р.    та   притягнення   ОСОБА_1      до    адміністративної відповідальності - неправомірними.

              Скасувати постанову серія АВ №175122 по справі про адміністративне правопорушення від 05.06.2010 року складеного працівником ІДПС ВДАІ м. Вінниці Григоренко Івана Миколайовича у відношенні ОСОБА_1, якою накладено  на ОСОБА_1   адміністративне стягнення на підставі ч. 2  ст. 122 КУпАП  у вигляді штрафу.

             Постанова може бути оскаржена в апеляційний адміністративний суд Дніпропетровської області  через Заводський районний суд м. Запоріжжі   шляхом подачі на протязі  10 днів заяви про апеляційне оскарження з дня складання  постанови у повному обсязі,  а потім – в термін    20 днів після  подачі заяви про апеляційне оскарження, самої апеляційної скарги.

  Суддя: