Справа № 1-108/10

В И Р О К

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

22 липня 2010 року                                           м. Кузнецовськ  

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого  судді                                                     Зейкана І.Ю.

при секретарі судового засідання                              Бірук Н.С.

за участю

прокурора                                         Брящея Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі засідань  Кузнецовського міського суду Рівненської області кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Заболоття, Володимирецького району, Рівненської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, а саме: 07.09.2006 року Кузнецовським міським судом Рівненської області за ч.3 ст.186, 75 КК України до 4 років позбавлення волі зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік; 18.12.2007 Володимирецьким районним судом Рівненської області за ч. 1 ст. 122, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки з поміщенням до кримінально-виконавчої установи. 14.01.09 ОСОБА_1 звільнений Володимирецьким районним судом Рівненської області  від відбування покарання з заміною покарання на більше м'яке у вигляді виправних робіт строком на 11 місяців 4 дні з відрахуванням 10% заробітку в дохід держави, за ч.2 ст. 389 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

18.12.2007 ОСОБА_1, судимий  Володимирецьким районним судом Рівненської області за ч. 1 ст. 122, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки з поміщенням до кримінально-виконавчої установи. 14.01.09 ОСОБА_1 звільнений Володимирецьким районним судом Рівненської області  від відбування покарання з заміною покарання у вигляді позбавлення волі на більше м'яке покарання у вигляді виправних робіт строком на 11 місяців 4 дні з відрахуванням 10% заробітку в дохід держави.

05 лютого 2009 року інспектором КВІ засудженому ОСОБА_1  роз'яснено порядок та умови відбування покарання не пов'язаного з позбавленням волі, наслідки ухилення від відбування покарання, тобто що він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України та відібрано підписку про вищезазначене.

03 лютого 2009 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та засудженим ОСОБА_1 укладений трудовий договір, згідно з яким останній приступив до виконання трудових обов’язків на посаді різноробочого. Окрім цього, на засудженого ОСОБА_1 постановою кримінально-виконавчої інспекції  покладено обов'язки з’являтись на реєстрацію до інспекції першого вівторка кожного місяця.

Починаючи з 01 липня 2009 року засуджений ОСОБА_1 систематично умисно почав порушувати умови та порядок відбування покарання у вигляді виправних робіт, тобто допускав прогули робочого дня та з’являвся на робочому місці у нетверезому стані. В результаті цього ПП ОСОБА_2 направила до КВІ два повідомлення про порушення трудової дисципліни засудженим ОСОБА_1 під час відбування покарання у вигляді виправних робіт. Розглянувши дані повідомлення начальник Кузнецовського міжрайонного відділу КВІ ОСОБА_3 двічі винесла письмове попередження про порушення засудженим ОСОБА_1 порядку та умов відбування покарання у вигляді виправних робіт. Однак, засуджений ОСОБА_1 умисно продовжував ухилятися від виправних робіт у вигляді порушень трудової дисципліни, тому 31 серпня 2009 року ПП ОСОБА_2 розірвала з ним трудовий договір.

20 листопада 2009 року та 11 січня 2010 року засудженому ОСОБА_1 старшим інспектором КВІ Хирлюком В.В. двічі надано направлення до Володимирецького центру зайнятості, згідно з яким він зобов'язаний був стати на облік до центру та отримати статус безробітного. Однак, засуджений ОСОБА_1 умисно, ухиляючись від відбування покарання у вигляді виправних робіт, не став на облік до центру зайнятості. Крім того, ОСОБА_1 без поважних причин не з’явився 05 січня 2010 року та 12 лютого 2010 року на реєстрацію до КВІ. В результаті чого, старшим інспектором КВІ Хирлюком В.В. винесені застереження у вигляді письмових попереджень про порушення засудженим ОСОБА_1 порядку та умов відбування покарання у вигляді виправних робіт.

Вказані факти свідчать про умисний характер дій засудженого ОСОБА_1, який без будь-яких законних підстав та об’єктивних причин, порушуючи покладені на нього обов'язки, будучи в законному порядку попередженим відповідно до вимог чинного законодавства про кримінальну відповідальність, з 01 липня 2009 року по 26 лютого 2010 року ухилився від виконання покарання у вигляді виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 10 % заробітку, встановлених Володимирецьким районним судом, тобто умисно з метою ухилення від відбування вказаного покарання порушував трудову дисципліну, з’являвся на роботі у стані алкогольного сп’яніння, не з'являвся на реєстрацію, уникав постановки на облік до центру зайнятості і відповідно призначене покарання у вигляді виправних робіт у вказаний період не відбував.

 У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю та пояснив, що з 18.12.2007 року, спочатку в СІЗО № 24 м. Рівне, а потім у Полицькій ВК № 76, відбував покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, призначене йому Володимирецьким районним судом за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України. 14.01.09 за поданням адміністрації Полицької ВК йому змінено покарання на більш м’яке, а саме на виправні роботи строком на 11 місяців 4 дні з відрахуванням 10 % його заробітку у дохід держави.

Звільнившись він уклав договір з ПП ОСОБА_2 з того часу почав виконувати різну роботу по розвантаженню товарів, прибиранню території та складських приміщень.

З липня 2009 року об’єми робіт почали зменшуватись, а тому з поставленими перед ним завданнями на день він почав справлятись за декілька годин. Після виконання цієї роботи їхав додому. Оскільки вважав, що не повинен знаходитись на робочому місці після виконаної роботи. З серпня 2009 року він почав інколи, в обідню перерву, розпивати спиртні напої з чоловіком ОСОБА_2 Випивали приблизно 1 пляшку горілки або вина на двох з періодичністю 1 раз на тиждень.  У кінці серпня 2009 року він в образливій формі відмовив ОСОБА_2 зробити піднавіс на її території. Вважає, що через це вона розірвала з ним трудовий договір.

На відмітку до КВІ не з’являвся по різних причинах. Одного разу допомагав родичам з похованням брата, іншого разу був зайнятий на тимчасовій роботі. Вказівки інспектора КВІ щодо реєстрації на обліку в центрі зайнятості як безробітний не міг виконати, оскільки трудова книжка знаходилась у ПП ОСОБА_2 Він приїжджав декілька раз щоб її забрати, але ОСОБА_2 не було на місці і він не хотів її чекати.

Під час судового слідства підсудний ОСОБА_1 та прокурор просили суд не досліджувати зібраних у справі доказів, стосовно фактичних обставин справи щодо умисного ухилення від відбування виправних робіт засудженим до цього покарання ОСОБА_1, оскільки ці обставини сторонами не оспорюються. Просили обмежитись лише допитом підсудного та дослідити матеріали, що характеризують ОСОБА_1

Судом з’ясовано, що підсудний та прокурор правильно розуміють зміст обставин справи, які не оспорюються ними. Вбачається, також, добровільність та істинність їх позицій в поданні такого клопотання про недоцільність дослідження інших доказів щодо фактичних обставин справи. Судом роз’яснено, що у такому разі сторони будуть позбавленні права оспорювати визнані фактичні обставини в апеляційному порядку.

Показання підсудного, дані у суді відповідають фактичним обставинам справи, тому суд вважає їх достовірними.

Довідкою Володимирецької центральної районної лікарні № 792 від 27.04.10 підтверджується, що ОСОБА_1 на диспансерному обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Із характеристики за місцем проживання підсудного виданої Заболоттівською сільською радою 06.04.09, вбачається, що ОСОБА_1 працьовита, добросовісна людина, ввічливий до старших людей. З характеристики ПП ОСОБА_2 від 20.08.09 вбачається, що підсудному властиві негативні риси поведінки. ОСОБА_1 проживає з трьома братами. Вимогою про судимість та копіями вироків підтверджено, що підсудний неодноразово судимий, за злочини проти життя та здоров’я, а також за злочин проти власності.

Органами досудового слідства дії ОСОБА_1  правильно кваліфіковані за ч.2 ст.389 КК України – ухилення від відбування виправних робіт особою, засудженою до цього покарання.

Обираючи вид та міру покарання суд враховує, що ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості проти правосуддя, не працює, неодружений, неодноразово судимий.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує обставину, що відповідно до ст.66 КК України, пом’якшує покарання ОСОБА_1, а саме щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.

Пом’якшуюча обставина дає суду можливість призначити м’якше з покарань за вчинений злочин,  у межах санкції ч.2 ст. 389 КК України, а саме арешт.

Проте, оскільки у підсудного сформувалась стійка направленість на вчинення злочинів, з метою запобігання вчиненню підсудним нових злочинів та виправлення ОСОБА_1, необхідно покарання обрати йому ближче до верхньої межі цього виду покарання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.389 КК України і призначити йому покарання у виді арешту строком на 5 місяців.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту із зали суду.

Початок відбування покарання засудженому рахувати з часу взяття під варту, тобто з 22 липня 2010 року.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою – в той же строк з моменту вручення йому копії вироку, шляхом подачі апеляції через Кузнецовський міський суд Рівненської області.

Головуючий суддя                                                         І.Зейкан