УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів: Девляшевського В.А., Матківського Р.Й.,
секретаря Кіндрата В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Косівському районі про визнання неправомірними дій Управління, зобов’язання провести перерахунок та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Косівському районі на постанову Косівського районного суду від 29 грудня 2009 року,-
в с т а н о в и л а :
Постановою Косівського районного суду від 29 грудня 2009 року частково задоволено позов ОСОБА_1 та зобов’язано управління ПФУ провести перерахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року з подальшою її виплатою.
На дану постанову управління ПФУ в Косівському районі подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначив, що законодавством не визначено поняття мінімальна пенсія за віком як розрахункова величина для перерахунку пенсії згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а ч.3 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Судом не було враховано того, що позивачу нарахована та виплачена пенсія ______________________________________________________________________________
Справа №22-ц-3411/2010р. Головуючий у І інстанції Крилюк М.І.
Категорія 57 Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
відповідно до вимог чинного законодавства в межах фінансування на зазначені виплати, а тому підстав для визнання дій управління неправомірними немає.
Крім того, суд не взяв до уваги, що позивач пропустив строк звернення з позовом до суду, що є підставою для відмови у задоволенні позову, а також суд вирішив питання про право позивача на отримання підвищення до пенсії як дитині війни на майбутнє.
Посилаючись на вищенаведені обставини, просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Сторони в судове засідання не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про місце і час розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Статтею 6 Закону N 2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Обмеження виплат, передбачених названим законом, зазначені в Законах України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішеннями Конституційного Суду України відповідно від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 р. визнані неконституційними.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог статті 6 Закону N 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах погоджується з таким висновком суду.
Безпідставними є посилання відповідача на можливість нецільового використання
коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Доводи апеляційної скарги про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться у статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується дітей війни відповідно до статті 6 Закону, є непереконливими.
Положення статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті мінімального розміру пенсії за віком.
Колегія суддів вважає, що не є підставою для скасування постанови суду доводи апелянта щодо встановлення на майбутнє позивачу права на отримання підвищення до пенсії як дитині війни, оскільки судом зобов’язано проводити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до вимог чинного законодавства з 22.05.2008 року з подальшою її виплатою станом на час ухвалення рішення суду першої інстанції, а не на майбутнє.
Необґрунтованими є посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсії виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Косівському районі відхилити, а постанову Косівського районного суду від 29 грудня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.
Судді: Л.В. Ясеновенко
В.А. Девляшевський
Р.Й. Матківський