Справа №22-ц-1510                     Головуючий у 1-й інстанції Литовченко Н.О.

Категорія 48                         Суддя – доповідач Маслов В.О.

У Х В А Л А

і м е н е м       У к р а ї н и

16 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:

    головуючого – Маслова В.О.,

    суддів – Дубровної В.В., Сибільової Л.О.,

з участю секретаря судового засідання – Федини Д.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення  Тростянецького районного суду Сумської області від 12 квітня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 12 квітня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповноту з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін та представника позивачки, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, з 09 вересня 1995 року по
24 жовтня 2003 року та з 05 листопада 2003 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 6, 7).

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 27 червня 2007 року постановлено змінити розмір аліментів та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей – ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 08 липня 2007 року до повноліття дітей (цивільна справа №2-462/07 а. с. 31-32).

З листопада 2007 року по 30 вересня 2008 року борг відповідача по аліментам становив 5339 грн. 59 коп. З 01 жовтня 2008 року ОСОБА_2 сплачував аліменти згідно з поданою ним заявою, а з 01 лютого 2009 року аліменти утримувалися на підставі виконавчого листа, який надійшов на виконання до ВДВС Охтирського РУЮ 19 лютого
2009 року, що підтверджується довідкою ВДВС Тростянецького районного управління юстиції Сумської області на а. с. 42.

27 серпня 2009 року відповідач погасив у повному обсязі заборгованість по аліментам (а. с. 17).

У ч. 1 ст. 196 СК України зазначено, що тільки при наявності вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти, може бути стягнена пеня за заборгованість по сплаті аліментів.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачка не надала суду безспірних доказів про те, що заборгованість по аліментам у 2007, 2008, 2009 роках виникла саме з вини відповідача. У той же час відповідач надав суду докази, які свідчать про те, що вказана заборгованість по аліментам, яку він вже погасив, утворилась не з його вини, а у зв’язку з неточностями у виконавчому листі.

З матеріалів цивільної справи №2-462/07 вбачається, що ОСОБА_1 у позовній заяві про зміну розміру аліментів вказувала місце проживання ОСОБА_2 АДРЕСА_1, а сам відповідач в судових засіданнях пояснював, що він проживає у АДРЕСА_2 (цивільна справа №2-462/07 а. с. 2, 9, 22).

Постановою державного виконавця ВДВС Тростянецького районного управління юстиції від 17 вересня 2007 року закінчено виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-462 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/3 частини аліментів у зв’язку з направленням виконавчого документа до іншого ВДВС за належністю у зв’язку з тим, що боржник проживає по АДРЕСА_1 (а. с. 72).

У постанові про відкриття виконавчого провадження від 25 вересня 2007 року адреса відповідача зазначена по АДРЕСА_1 (а. с. 73).

З довідки, яка є на а. с. 18, вбачається, що ОСОБА_2 з 12 червня 2008 року по
12 червня 2009 року працював у ЗАТ «Крафт Фудз Україна» та сплачував аліменти на користь позивачки у розмірі 1/3 частини заробітної плати з 01 жовтня 2008 року по 12 червня 2009 року. Крім того, на підставі розпорядження виконавчої служби Тростянецького району з нього стягувалась заборгованість по аліментам.

У заяві від 25 лютого 2009 року ОСОБА_2 просив ВДВС Охтирського МУЮ направити виконавчий лист про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_1 до ВДВС Тростянецького РУЮ за місцем своєї роботи (а. с. 81).

Відповідач також пояснював, що у 2007-2009 роках проживав з позивачкою і обома дітьми у АДРЕСА_3, надавав матеріальну допомогу дружині та дітям. Лише 10 червня 2009 року вони остаточно припинили спільне проживання і дружина з дітьми пішла проживати до своєї матері. 29 серпня 2009 року погасив всю заборгованість по аліментам, яка утворилась не з його вини. Ці його пояснення підтверджуються поясненнями свідків.

З показів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 вбачається, що у 2008-2009 роках родина ОСОБА_1 проживала разом з дітьми у АДРЕСА_3, відповідач працював по господарству, ходив звідти на роботу, сина водив до дитячого садка, родину часто бачили разом.

За таких обставин та з огляду на положення ч. 1 ст. 196 СК України місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки остання не надала суду доказів щодо виникнення заборгованості по аліментам саме з вини відповідача.

Таким чином, перевіривши рішення в межах доводів скарги, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 12 квітня 2010 року в даній справі залишити без змін.

Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий     -

    Судді                 -