Справа № 22ц-2259/10 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С.
Категорія: 58 Доповідач: Русинчук М.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 липня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Мудренко Л.І.
суддів Веремчук Л.М., Русинчука М.М.
при секретарі Губарик К.А.
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про стягнення невиплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи на постанову Луцького міськрайонного суду від 26 квітня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2010 року позов задоволено частково.
Зобов’язано Департамент соціальної політики Луцької міської ради провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення, як і за 2008 та 2009 роки відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням виплачених сум.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову суду і прийняти нову про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги позивача і відповідача слід відхилити з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 визнаний інвалідом 2 групи і його віднесено до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому в 2008 та 2009 роках була призначена і виплачена щорічна допомога на оздоровлення в сумі 120 грн. у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції до 1 січня 2008 року), щорічна допомога інвалідам 2 групи виплачується у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. N 107-VI до вказаної статті були внесені зміни, відповідно до яких щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, тобто вищезазначеною Постановою КМУ.
Проте, Конституційний Суд України своїм рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 визнав неконституційними положення підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими було обмежено право на отримання спірних виплат, тому з 22 травня 2008 року була відновлена дія попередньої редакції Закону, яка передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 2 групи у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу щорічну одноразову допомогу на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС першої категорії, І групи інвалідності за 2008 та 2009 роки відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон) з врахуванням виплачених сум.
Посилання апелянта на наявність у ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» і ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» не визнаних неконституційними положень про надання Кабінету Міністрів України права на зазнчені роки встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, не є перешкодою для задоволення позову, оскільки у вказані роки Кабінетом Міністрів конкретний розмір спірних виплат відповідною постановою не визначався, що вимагає застосування відповідної норми згаданого Закону, якою встановлені конкретні розміри допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Навіть у випадку прийняття урядом таких постанов, які б встановлювали менші суми допомоги порівняно із встановленими Законом, підлягали б застосуванню норми останнього нормативно-правового акту як такого, що має вищу юридичну силу по відношенню до актів Кабінету Міністрів України.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні зазначеної справи суд на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, вірно визначив характер спірних правовідносин між сторонами і правові норми, що їх регулюють, та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову.
Постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а зазначені в ній висновки відповідають обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги відповідача Департаменту соціальної політики Луцької міської ради відхилити.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді: