КОПІЯ
Справа № 22-3553 2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 51 Венгрин О.О.
Доповідач Пащенко Л.В.
УХВАЛА
Апеляційного суду Вінницької області
від 26.07.2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Пащенко Л.В.
Суддів: Мартьянової Л.І., Сопруна В.В.
При секретарі: Пшеничній Л.В.
Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ВАТ “Вінницький міський молочний завод”
на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 19 травня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ “Вінницький міський молочний завод” про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ВАТ „Вінницький міський молочний завод" про відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги мотивувала тим, що на ВАТ „Вінницький міський молочний завод" вона працювала з 18.04.1961 р. по травень 2006 р., звільнилась за власним бажанням. З 24.02.1992 р. працювала на посаді начальника цеху по виробництву сухого молока № 4.
Діями відповідача їй було спричинено моральну шкоду, а саме:
• - наказом голови правління ВАТ „Вінницький міський молочний завод" № 5 від 09.01.2004 р. вона була незаконно звільнена з посади начальника цеху № 4 за скороченням штату. Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 17.06.2004 року її було поновлено на посаді начальника цеху сухого молока та стягнуто на її користь зарплату за час вимушеного прогулу. В задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди було відмовлено;
• - рішення суду в частині поновлення на роботі підлягало негайному виконанню, директор заводу незаконно не допустив її до роботи, коли вона вийшла на роботу за рішенням суду, рішення суду про поновлення на роботі було виконано примусово 02.07.2004року;
• - за період липень-вересень 2003 року, серпень 2004 року директор заводу своїм розпорядженням незаконно позбавив її приробітку, без усякої мотивації, без попереднього повідомлення про зміну порядку оплати праці в бік її зменшення і при відсутності будь-якої провини із її сторони;
- в кінці грудня 2003 року вона перебувала на лікарняному, 31.12.2003 року був закритий лікарняний листок, а 03.01.2004 року директор не допустив її до роботи, йому здалося, що з лікарняним щось не так, відправив її з заводу в приміщенні цеху, начальником якого вона була, перед всіма працівниками цього цеху. Після перевірки з’ясувалось, що з лікарняним листком все гаразд;
• - 04.02.2005 року вона написала за вказівкою директора пояснення причини її відсутності на “планерці” (зазначене було пов’язано з пуском пару в цеху), директор не захотів його взяти і прочитати, не дивлячись на її прохання і наполягання, а потім викликав до неї міліцію, в зв’язку з чим вона давала ще одні пояснення.
Внаслідок зазначеного їй було завдано душевних страждань, вона зазнала сорому, приниження, було підірвано її авторитет. Моральну шкоду вона оцінює в розмірі 50 000 грн..
Тому просила задоволити позов.
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 19 травня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ВАТ „Вінницький міський молочний завод" на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок недопущення до роботи через нібито сфабрикований листок непрацездатності в січні 2004 року, в сумі 2500 грн. та судові витрати в сумі 1,85 грн..
Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ВАТ „Вінницький міський молочний завод" про відшкодування моральної шкоди в зв’язку з незаконним звільненням з роботи закрито.
В решті позовних вимог: про відшкодування моральної шкоди в зв’язку з невірним нарахуванням зарплати ОСОБА_2 в 2003-2004 роках ( не нарахування приробітку за період липень - вересень 2003 року, серпень 2004 року); в зв’язку невиконанням в добровільному порядку рішення суду щодо поновлення на роботі ОСОБА_2; пов’язаної з викликом працівників правоохоронних органів до ВАТ „Вінницький міський молочний завод" в зв’язку з поведінкою ОСОБА_2, відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та закрити провадження в справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачки, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення по слідуючих підставах.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом.
Вирішуючи спір, суд встановив, що директор заводу в січні 2004 року не допустив позивачку до роботи через нібито сфабрикований листок непрацездатності. Події відбувались в приміщенні цеху № 4, начальником якого працювала позивачка, на очах у її підлеглих. Позивачка вимушена була піти з заводу, була пригнічена, їй було незручно, неприємно і боляче, що підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_3, яка на той час працювала майстром цеху. В подальшому повідомленням Вінницької міської поліклініки №3 від 18.02.2004 року за №74 було підтверджено, що ОСОБА_2 дійсно знаходилась на денному стаціонарі з 22.12. по 31.12.2003 року, включно, з кардіологічним захворюванням (а.с. 36), у зв’язку з чим останній і був виданий листок непрацездатності серії НОМЕР_1 (а.с.34).
Врахувавши вищевказані обставини та вимоги закону, суд дійшов до вірного висновку, що в ситуації з неправомірним недопущенням до роботи в січні 2004 року через нібито сфабрикований листок непрацездатності позивачки - начальника цеху на очах у її підлеглих, останній дійсно було спричинено моральну шкоду, оскільки вона перенесла приниження, зазнала душевних страждань та болю.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної вищезазначеними неправомірними діями, в сумі 2500 грн., суд врахував глибину душевних страждань позивачки та правильно виходив з засад розумності і справедливості.
Закриваючи провадження в частині позовних вимог ОСОБА_2 до відповідача про відшкодування моральної шкоди в зв’язку з незаконним звільненням з роботи, суд обґрунтовано виходив з того, що з приводу цього спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав уже постановлено рішення апеляційним судом Вінницької області від 17.06.2004 року, яке набрало законної сили і яким в задоволенні цих вимог позивачці було відмовлено.
Що стосується решти позовних вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди, а саме: в зв’язку з невірним нарахуванням її зарплати в 2003-2004 роках (не нарахування приробітку за період липень - вересень 2003 року, серпень 2004 року); в зв’язку невиконанням в добровільному порядку рішення суду щодо її поновлення на роботі; пов’язаної з викликом працівників правоохоронних органів до ВАТ „Вінницький міський молочний завод" в зв’язку з її поведінкою, то суд прийшов до підставного висновку про відмову в задоволенні в цій частині вимог, оскільки позивачкою не було доведено допустимими, достовірними та переконливими доказами спричинення їй в вищезазначених ситуаціях діями відповідача моральної шкоди, як і те, що дії відповідача були неправомірними, зокрема: щодо не нарахування їй приробітку в серпні-вересні 2003 року і в серпні 2004 року.
Суд повно з’ясував обставини справи, ретельно перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку зібраним доказам і навів в рішенні мотиви, за якими приймає до уваги чи відхиляє ті чи інші з них, та постановив рішення, яке відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційних скарг безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ВАТ “Вінницький міський молочний завод” відхилити.
Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 19 травня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Судді: підписи:
З оригіналом вірно: