Справа № 33-203/2010р. Головуючий у І інстанції – Кузюра М.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 червня 2010 року апеляційний суд Чернігівської області в складі :
головуючого судді – Мельниченка Ю.В.,
за участю представника ІДПС ДАІ м. Чернігова,
правопорушника
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2010 року, -
в с т а н о в и в:
Цією постановою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, не працюючого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2,
визнанно винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-2, 130 ч. 1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
Як встановив суд, 04 лютого 2010 року о 23 год.30 хв. ОСОБА_1 в м. Чернігові по проспекту Перемоги – вул. Інтернаціоналістів керував автомобілем Міцубісі Ланцер, державний номерний знак НОМЕР_1, в стані алкогольного сп’яніння, на вимогу працівника ДПС про зупинку, поданому жезлом та свистком, не зупинився та був затриманий шляхом переслідування. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.4; 2,9”а” ПДР та за даним фактом відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення.
Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги аргументує тим, що справа в суді першої інстанції була розглянута без його участі, він належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду справи. Зазначає, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.
Заслухавши доповідача, пояснення правопорушника, який не заперечує факту керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, але заперечує ігнорування ним вимоги працівника ДАІ про зупинку та просить змінити відносно нього вид адміністративного стягнення, перевіривши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи викладені в апеляції, вважаю, що остання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Правопорушник заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки даний строк ним був пропущений з поважних причин, а саме у зв’язку з відсутністю у нього даних про розгляд справи у Деснянському районному суді м. Чернігова.
Апеляційний суд вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження правопорушником ОСОБА_1 поважними і вважає за можливе поновити цей строк.
Доводи правопорушника ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про його неналежне повідомлення про час та місце слухання адміністративної справи судом першої інстанції є безпідставними. Суд першої інстанції виконав всі можливі дії щодо повідомлення правопорушника про час та місце слухання справи, двічі надсилаючи судові повідомлення за адресою, яку вказав сам правопорушник при складанні працівниками ДАІ протоколу про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, суд, розглядаючи протокол про адміністративне правопорушення, виконав всі вимоги закону щодо повного, всебічного його дослідження та встановлення істини по справі.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення за зазначених у постанові обставин ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії СВ № 094478 від 04 лютого 2010, висновком щодо результатів медичного з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння від 04.02.2010 року, поясненнями свідка ОСОБА_2, який підтвердив факт ігнорування правопорушником вимоги працівників ДАІ про зупинку та його переслідування працівниками ДАІ на патрульному автомобілі, постановою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122 ч.2; 130 ч.1 КУпАП.
З пояснень свідка ОСОБА_2 слідує, що він був свідком зупинки правопорушника ОСОБА_1 Свідок підтвердив, що ОСОБА_1 не зупинивсь на знак, поданий працівником ДАІ жезлом та звуковим сигналом свистком, після чого був зупинений шляхом переслідування на патрульному автомобілі.
Разом з тим при обранні відносно правопорушника ОСОБА_1 адміністративного стягнення поза увагою суду залишились обставини, які заслуговують на увагу.
Так на утриманні правопорушника знаходяться його дружина та малолітня дитина. Керування автомобілем є його єдиним джерелом прибутку, позбавлення права керування транспортними засобами позбавить його можливості матеріально утримувати себе та свою сім”ю.
Саме ці пояснення правопорушник бажав надати суду першої інстанції для правильного вирішення питання щодо обрання та призначення адміністративного стягнення, але був позбавлений такої можливості внаслідок відсутності у судовому засіданні.
З врахування вищенаведеного вважаю, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині призначеного правопорушнику ОСОБА_1 адмінстягнення з позбавлення права керування транспортними засобами на штраф.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 293, 294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в:
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2010 року щодо ОСОБА_1 за ст.ст. 122-2; 130 ч.1 КУпАП змінити та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 2550 грн. 00 коп.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Чернігівської області Ю.В. Мельниченка