АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 11-а- 591 Головуючий у суді І-ї інстанції Тимченко Л.М.
Категорія: ст. 286 ч.2 КК України Доповідач у суді 2-ї інстанції Нікітін О.С.
20 липня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Зубка К.А.,
суддів Кадегроб А.І., Нікітіна О.С.,
за участю прокурора Науменка В.В.
та захисників-адвокатів ОСОБА_3 і ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2010 року, яким
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя с. Новий Стародуб, Петровського району, Кіровоградської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, одруженого і має на утриманні неповнолітню дитину, не працює, не судимого
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням його права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Цим вироком із засудженого стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_6 моральну шкоду у сумі 10000 грн.
Вироком суду ОСОБА_5 визнано винними і засуджено за те, що він близько 1 години ночі 31.10. 2009 року, керуючи автомобілем “ВАЗ 21061”, державний знак НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння, під час руху через міст на автодорозі на вул. Героїв Сталінграду у м. Олександрія, порушив вимоги п. 1.5, п/п “б” п. 2.3, п/п “а” п. 2.9, п. 10.1,
п. 12.2, п. 13.1 та п. 19.3 Правил дорожнього руху в Україні, тобто не вірно оцінивши дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість і безпечний боковий інтервал руху, не впорався з керуванням, з’їхав на швидкості на узбіччя по ходу свого руху і скоїв наїзд на бетонну опору з наступним виїздом на дорогу на полосу зустрічного руху, де вчинив зіткнення з автопоїздом “DAF”, номерний знак НОМЕР_2, з напівпричепом “FRUEHAUF TF 34 CI”, номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_7
Внаслідок вказаних дій ОСОБА_5 пасажири, які знаходились у його автомобілі “ВАЗ 21061”, а саме: ОСОБА_8 отримав тяжкі небезпечні для його життя і здоров’я тілесні ушкодження, що спричинило його смерть, ОСОБА_6 отримала тяжкі небезпечні для її життя і здоров’я тілесні ушкодження, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 отримали кожна середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В апеляції захисник ОСОБА_3, не оспорюючи юридичну кваліфікацію вчиненого злочину, просить вирок стосовно засудженого ОСОБА_5 змінити та виключити з обвинувачення, як обтяжуючу обставину, вчинення ним злочину у стані алкогольного сп’яніння, оскільки по цьому питання у справі не має достатньо доказів. Також просить пом’якшити покарання і застосувати до нього ст. 75 КК України, оскільки суд при призначені покарання, яке вважає занадто суворим, у повній мірі не врахував те, що він вчинив злочин з необережності, визнав свою вину у скоєному злочині, щиро розкаявся, раніше не судимий і до адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, має сім’ю і на утримання неповнолітню дитину, сприяв слідству і суду у розкритті злочину, відшкодував частково потерпілим завдану шкоду.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляції без задоволення, пояснення захисників-адвокатів ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які підтримали апеляцію і просять вирок стосовно засудженого змінити, виключити з обвинувачення, як обтяжуючу обставину, вчинення ним злочину у стані алкогольного сп’яніння, пом’якшити покарання і застосувати йому ст. 75 КК України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає апеляцію захисника залишити без задоволення з таких підстав.
Так, висновок суду 1 – ї інстанції про доведеність вини засудженого ОСОБА_11 у вчинені в інкримінованого йому злочину за обставин вказаних у вироку суду ґрунтується на досліджених по справі достовірних доказах, які узгоджуються між собою та яким суд дав належну правову оцінку, насамперед:
- показаннями самого засудженого на досудовому слідстві та у судовому засіданні, з яких вбачається, що він дійсно близько 1 години ночі 31.10. 2009 року, керуючи автомобілем “ВАЗ 21061”, у якому знаходились його друзі ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, під час руху через міст на автодорозі на вул. Героїв Сталінграду у м. Олександрія порушив Правил дорожнього руху в Україні, окрім п/п “а” п.2.9 цих Правил, не впорався з керуванням, виїхав на узбіччя по ходу свого руху і скоїв на наїзд на бетонну опору з наступним виїздом на полосу зустрічного руху, де зіткнувся з автопоїздом “DAF” з напівпричепом, внаслідок чого ОСОБА_8 загинув, ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_9 та ОСОБА_10 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження ( а.с. 143, 259-266 );
- показаннями потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на досудовому слідстві та у в судовому засіданні, з яких вбачається, що вони разом з ОСОБА_5, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 відпочивали в кафе та у сауні у м. Олександрія, при цьому вони всі вживали спиртні напої, а потім близько 1 години ночі 31.10. 2009 року вони всі разом на автомобілі “ВАЗ 21061”, яким керував ОСОБА_5, їхали до дому. Під час руху вони не звертали увагу на дорогу, але швидкість автомобіля була близько 60-70 км./год. Вони раптово відчули сильний удар від зіткнення їх автомобіля, втратили свідомість, у зв’язку з чим не можуть дати пояснення про те, як сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої вони отримали тілесні ушкодження і довгий час знаходились на лікуванні ( а.с. 52, 56,59, 260-266);
- показаннями свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 на досудовому слідстві та у судовому засіданні, які по суті узгоджуються з показаннями вказаних потерпілих по справі ( а.с 71, 73, 260-266);
- протоколом медичного огляду № 422 від 31.10 2009 року, з якого вбачається, що ОСОБА_5, який був після дорожньо-транспортної пригоди доставлений у медичний заклад, знаходився у стані алкогольного сп’яніння ( а.с 16);
- висновками автотехнічної експертизи № 3948/18 від 23.11. 2009 року, №. 3949/18 від 23.11. 2009 року та № 4273/18 від 11.12. 2009 року, з яких вбачається, що причиною дорожньо-транспортної пригоди 31.10. 2009 року, під час якої автомобіль “ВАЗ 21061” під керуванням ОСОБА_11 зіткнувся з автопоїздом “DAF” з напівпричепом, є не виконання водієм автомобіля “ВАЗ 21061” Правил дорожнього руху, які йому інкриміновані ( а.с. 86-87, 92-93, 107-110);
- висновком судово-медичної експертизи № 450 від 11.01.2010 року, з якої вбачається, що 31.10.2010 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_8 отримав тяжкі небезпечні для його життя і здоров’я тілесні ушкодження, що спричинило його смерть ( а.с.114-117 );
- висновком судово-медичної експертизи № 66 від 27.01.2010 року, з якої вбачається, що 31.10.2010 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_6 отримала тяжкі небезпечні для її життя і здоров’я тілесні ушкодження( а.с.121-124 );
- висновками судово-медичної експертизи № 63 від 27.01.2010 року та № 69 від 27.01.2010 року, з яких вбачається, що 31.10.2010 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження( а.с.128-130 та а.с. 134-135 );
За таких обставин колегія суддів визнає кваліфікацію злочинних дій засудженого ОСОБА_5 судом 1-ї інстанції за ч. 2 ст. 286 КК України у скоєні ним порушення Правил дорожнього руху в Україні, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8, заподіяння потерпілій ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень та заподіяння потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесних ушкоджень є правильною та такою, що відповідає матеріалам кримінальної справи.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги доводи в апеляції захисник ОСОБА_3 про виключення з обвинувачення, як обтяжуючу обставину, вчинення засудженим ОСОБА_5 злочину у стані алкогольного сп’яніння, оскільки ці доводи не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та спростовуються переліченими вище достовірними доказами, зокрема об’єктивними показаннями потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та протоколом медичного огляду засудженого( а.с. 16), на підставі яких судом 1-ї інстанції обґрунтовано визнано вчинення засудженим злочину у стані алкогольного сп’яніння, а тому апеляція захисника у цій частині задоволенню не підлягає.
При призначенні засудженому ОСОБА_5 покарання суд 1-ї інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ним злочину, обставини, які обтяжують, так пом’якшують йому покарання та дані про його особу, у тому числі ті, які зазначені у апеляції, у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що суд правильно дійшов висновку про призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі на певний строк і додаткового у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та яке не є занадто суворим.
Підстав для скасування або зміни вироку чи пом’якшення засудженому ОСОБА_5 покарання колегія суддів не вбачає, а тому апеляція захисника у цій частині також задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА
Апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2010 року стосовно ОСОБА_5 залишити без зміни.
Судді